Справа № 620/16061/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
24 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
27.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправними дії ГУПФУ в Чернігівській області щодо призначення та нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 15.06.2023 у розмірі меншому, ніж 90% суддівської винагороди місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 04.07.2023 №254150002421;
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці: 30 років 4 місяці 29 днів стажу роботи на посаді судді, 06 років 05 місяців 13 днів на посадах слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури Чернігівської області, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 06 днів, а всього 40 років 09 місяців 18 днів, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, починаючи з 14.06.2023, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому у зарахуванні до стажу певні періоди його роботи, які мають зараховуватися до стажу роботи судді, що дають право на вихід у відставку та враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Позивач вважає, що відповідач протиправно призначив йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди, незважаючи на його стаж роботи судді на час виходу у відставку понад 40 років.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 15.06.2023 у розмірі 70% від суддівської винагороди; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 04.07.2023 №254150002421; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 15.06.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді: 06 років 05 місяців 13 днів на посадах слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури Чернігівської області, 01 рік 11 місяців строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, 02 роки 06 днів періоду проходження строкової військової служби. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що до стажу роботи позивачки на посаді судді, яка дає право на відставку, підлягають зарахуванню певні періоди роботи позивача які мають бути враховані при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зокрема, судом першої інстанції наголошено, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та слідчим, старшим слідчим прокуратури, а врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.11.2018 у справі №559/443/17.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діючим законодавством на час звернення позивача за призначенням щомісячного грошового утримання такі періоди не мають враховуватися при обрахуванні цієї виплати, внаслідок чого, апелянт вважає, що діяв в межах закону.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 . Рішенням Вищої Ради правосуддя від 13.06.2023 року звільнено з посади судді Господарського суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви у відставку (а.с.23).
Згідно змісту цього Рішення ОСОБА_1 на день подачі заяви про відставку має 30 років 4 місяця 29 днів стажу роботи на посаді судді, і є періоди, які зараховуються до стажу судді, а саме 6 років 5 місяців 13 днів на посаді слідчого та старшого слідчого, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 пік 11 місяців та строк проходження строкової військової служби 2 роки 6 днів.
13.06.2023 позивач був відрахований зі штату суду, що підтверджено наказом в.о.голови Господарського суду Чернігівської області (а.с.32).
15.06.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (а.с.47), яке було розглянуто та прийнято рішення відповідачем 1 про призначення відставки у розмірі 70% суддівської винагороди. Зарахований позивачу для призначення щомісячного довічного грошового утримання стаж становить 30 років 02 місці 17 днів (а.с. 46).
28.06.2023 позивач звернувся повторно до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання із врахуванням 40 років 09 місяців 18 днів суддівського стажу. До заяви було додано відповідний пакет документів (а.с. 42, 48).
ГУПФУ в Хмельницькій області за екстериторіальним принципом розглянуло вказану заяву та рішенням від 04.07.2023 №254150002421 у перерахунку пенсії відмовило, у зв'язку із відсутністю достатніх підстав. Так, відповідач 2 у спірному рішенні зазначив, що відповідно до положень статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» підстави для збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період проходження військової служби, навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду роботи слідчим, старшим слідчим прокуратури, відсутні (а.с. 50).
Вказані обставини підтверджені належними доказами, і не є спірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість апеляційної скарги відповідача і зазначає наступну.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI).
Згідно з частинами 2-3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно абз. 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону України № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України № 2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XIІ "Про статус суддів", (далі - Закон України № 2862-ХІІ)
Відповідно до ч. 1 статті 43 Закону України № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітраж і в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах. Київському і Севастопольському міських судах. Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражі в у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття "прокурор", яке міститься в статті 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року по справі № 369/2234/17 вказав, що оскільки за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття "прокурор" міститься у статті 56 Закону №789-ХІІ, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
Також, на час набрання чинності Законом України № 245З-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з п. 3-1 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, а саме трудовою книжкою позивача підтверджено, що позивач має стаж роботи: 30 років 4 місяці 29 днів стажу роботи на посаді судді, 06 років 05 місяців 13 днів на посадах слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури Чернігівської області, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 06 днів, а всього 40 років 09 місяців 18 днів.
Крім того, зі змісту рішення Вищої ради правосуддя розрахунок стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить: 40 років 09 місяців 18 днів.
Періоди 06 років 05 місяців 13 днів на посадах слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури Чернігівської області, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 06 днів, повинні були бути зараховані пенсійним органом до стажу роботи позивача як судді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/14821/16-а, від 31.10.2019 у справі №766/17221/16-а, від 07.11.2019 у справі №727/4435/17.
Отже, виходячи з того, що стаж позивача 40 років 9 місяців 18 днів, то щомісячне довічне грошове утримання має бути 90% суддівської винагороди.
Крім того, зі змісту заяви про призначення відставки вбачається, що позивач надав всі необхідні документи, зокрема розмір суддівської винагороди, отже, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії також підлягають задоволенню для повного захисту порушених прав позивача і з дати подачі цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене, сталу судову практику, правові позиції Верховного Суду, які обов'язкові для судів інших інстанцій, колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і не доведеність відповідача правомірності свого рішення відповідними доказами, оскільки позиція позивача ґрунтується на нормі закону і верховенстві права.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р.- залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев