23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/3406/22
Головуючий в 1 інстанції: Косіцина В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю представника апелянта - Ковальчук В.М.,
представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" -
Байла Є.С.,
представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -
ОСОБА_1 - Моісєєва Д.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративне правопорушення, -
В лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасувати прийняті Державною службою з безпеки на транспорті постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі: ВМ №00009334 від 31.01.2022; ВМ №00009257 від 28.01.2022; ВМ №00009215 від 28.01.2022; ВМ №00009221 від 28.01.2022; ВМ №00009573 від 03.02.2022; ВМ №00009475 від 01.02.2022; ВМ №00009444 від 01.02.2022; ВМ №00009518 від 01.02.2022; ВМ №00009520 від 01.02.2022; ВМ №00009593 від 04.02.2022, відповідно до яких на ТОВ «Белогві» накладено штраф на загальну суму 348500,00 (триста сорок вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) гривень.
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у тому числі і витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч 00 коп.) гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені постанови є необґрунтованими, протиправними та такими, що прийняті в супереч приписам чинного законодавства України, а тому такі постанови підлягають скасуванню.
31 березня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 надійшла позовна заява, в якій він просив поновити йому процесуальний строк на вступ у справу 522/3406/22 в якості третьої особи із самостійними вимогами шляхом пред'явлення позову; відстрочити сплату судового збору за подання даного позову до ухвалення рішення по суті справи; постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі ВМ №00009334 від 31.01.2022 року; ВМ 00009215 від 28.01.2022 року; ВМ №00009221 від 28.01.2022 року; ВМ 00009573 від 03.02.2022 року; ВМ №00009475 від 01.02.2022 року; ВМ №00009444 від 01.02.2022 року; ВМ №00009518 від 01.02.2022 року; ВМ №00009520 від 01.02.2022 року; ВМ №00009593 від 04.02.2022 року; ВМ №00009257 від 28.01.2022 року, якими ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 132-2 КУпАП - скасувати, а справи відправити на новий розгляд до Державної служби України з безпеки на транспорті.
23 серпня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій він просив скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: ВМ №00009334 від 31.01.2022 року; ВМ №00009257 від 28.01.2022 року; ВМ 00009215 від 28.01.2022 року; ВМ №00009221 від 28.01.2022 року; ВМ 00009573 від 03.02.2022 року; ВМ №00009475 від 01.02.2022 року; ВМ №00009444 від 01.02.2022 року; ВМ №00009518 від 01.02.2022 року; ВМ №00009520 від 01.02.2022 року; ВМ №00009593 від 04.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваних постановах неправильно зазначено місце вчинення правопорушення, відсутні відомості про технічний засіб фото та відео фіксації, порушено право на захист. Вказане, на думку позивача, є підставою для скасування постанов.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Адміністративний позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги відносно предмету спору - ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті - задоволено частково.
Постанови Державної служби України з питань безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) ВМ 00009593 від 04.02.2022 року, ВМ 00009520 від 01.02.2022, ВМ №00009257 від 28.01.2022, відносно ОСОБА_1 - скасовано.
Захід стягнення, застосований постановою Державної служби України з питань безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) ВМ 00009215 від 28.01.2022 року відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень - змінено, застосувавши захід стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень а за постановою ВМ №00009334 від 31.01.2022 року відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень - змінено, застосувавши захід стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 гривень.
Постанови Державної служби України з питань безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) ВМ 00009573 від 03.02.2022 року; ВМ 00009475 від 01.02.2022 року; ВМ №00009221 від 28.01.2022 року; ВМ №00009444 від 01.02.2022 року; ВМ №00009518 від 01.02.2022 року - залишено без змін.
Стягнуто з Державної служби України з питань безпеки на транспорті на користь держави суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 , Одеська область на користь держави суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 473 (три тисячі чотириста сімдесят три) гривні 40 (сорок) копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 , ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні адміністративної позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), про скасування постанов про адміністративне правопорушення та просив ухвалити в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та скасувати постанови: ВМ №00009334 від 31.01.2022; ВМ №00009215 від 28.01.2022; ВМ №00009221 від 28.01.2022; ВМ №00009573 від 03.02.2022; ВМ №00009475 від 01.02.2022; ВМ №00009444 від 01.02.2022; ВМ №00009518 від 01.02.2022.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що постанови мають бути скасовані, оскільки перевантаження відсутнє. Вказує, що суддя розглядала доводи про неправильне зазначення місця вчинення правопорушення та відсутності повних даних про суть скоєного правопорушення в контексті формального підходу, без міркувань про порушені права, що неприпустимо. Отримуючи постанову, ОСОБА_1 вперше дізнався про сам факт порушення та його обставини. Апелянт зазначає, що у постановах невірно зазначено місце скоєння правопорушення, було з'ясовано, що вказаний WIM - комплекс має альтернативну назву «WIM 20», який вже відображений на мапі, а місцем його розташування є «М-30 км 949+526 Дніпропетровська». Закон вимагає вказувати місце вчинення правопорушення, а не відомості з сертифікату. Така аргументація не спростовує порушення права особи, щодо обізнаності про обставини справи. Зазначає про неконституційність ст. 14-3 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги відносно предмету спору ОСОБА_1 в частині скасування постанов ВМ 00009593 від 04.02.2022, ВМ 00009520 від 01.02.2022, ВМ №00009257 від 28.01.2022 та зміни заходу стягнення, застосованого постановою ВМ 00009215 від 28.01.2022 з 51 000,00 гривень на 17 000,00 гривень, зміни заходу стягнення, застосованого постановою ВМ №00009334 від 31.01.2022 з 51 000,00 гривень на 34 000,00 гривень та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідальність не може бути пом'якшена, у випадку коли провадження у справі про адміністративне правопорушення завершено винесенням постанови про накладення стягнення. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 подано позов про скасування прийнятих Державною службою України з безпеки на транспорті постанов. Таким чином, предметом розгляду вказаної справи є встановлення правомірності чи неправомірності прийнятих постанов по справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Тобто, чи були прийняті оскаржувані постанови у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент їх прийняття. Не є предметом розгляду вказаної справи питання притягнення до відповідальності ОСОБА_1 чи визначення обсягу такої відповідальності, адже саме оскаржуваними постановами ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Апелянт звертає увагу, що з моменту вчинення адміністративних правопорушень позивачем до моменту прийняття оскаржуваного рішення - відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП не була пом'якшена або скасована. На момент прийняття спірних постанов в Державної служби України з безпеки на транспорті були відсутні будь-які підстави щодо зменшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 . Апелянт звертає увагу на статус ОСОБА_1 , адже його притягнуто до адміністративної відповідальності саме у зв'язку з виконанням повноважень керівника ТОВ «Белогві», яке є власником зафіксованих в оскаржуваних постановах транспортних засобів. Враховуючи наведене, судом першої інстанції помилково застосовано зворотну дію закону. Зазначає, що в обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції посилається на постанови апеляційних судів. Однак, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначає, що судом першої інстанції враховано висновок П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі 499/718/22. Однак, не враховано висновки П'ятого апеляційного адміністративного суду по справах 522/2389/22, 522/3308/22 (справи між тими самими сторонами з аналогічними обставинами).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник відповідача щодо доводів апелянта про застосування зворотної сили закону варто зазначає, що позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Відповідальність не може бути пом'якшена, у випадку коли провадження у справі про адміністративне правопорушення завершено винесенням постанови про накладення стягнення. Вказує, що не є предметом розгляду вказаної справи питання притягнення до відповідальності ОСОБА_1 чи визначення обсягу такої відповідальності, адже саме оскаржуваними постановами ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності. З моменту вчинення адміністративних правопорушень позивачем до моменту прийняття оскаржуваного рішення - відповідальність за частиною другою статті 132-1 КУпАП не була пом'якшена або скасована. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист та невідповідності постанови вимогам щодо оформлення та автомобільної дороги М-04 зазначає, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової. Стаття 279-5 КУпАП не містить імперативного припису щодо необхідності участі особи під час розгляду справи. Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. Зазначає, що доводи про відсутність автомобільної дороги М-04, та у зв'язку з цим наявності підстав для скасування оскаржуваних постанов неаргументованими. оскільки з доданих документів можна встановити, що майданчик зважування в русі WIM 20 (WAGA-WIM 35, заводський №7) був споруджений на км 186+337 автомобільної дороги М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине. Звертаємо увагу суду, що фактично відбулася лише зміна назви автомобільної дороги, яка жодним чином не впливає на суть виявленого правопорушення, не спростовує та не скасовує його. Фактичне місце розташування майданчика зважування в русі WIM 20 (WAGA-WIM 35. заводський № 7) не змінилось, але його теперішня адреса відповідає км 949+526 автомобільної дорого М-30 - Умань - Дніпро- Ізварине. Щодо доводів апеляційної скарги про неконституційність положень статті 14-3 КУпАП представник відповідача зазначає, що норми законодавства, про які зазначає ОСОБА_1 не визнавалися неконституційними, а отже є чинними у повному обсязі. З огляду на зазначене, представник відповідача просить залишити апеля2ційну скаргу Маклашевського без задоволення.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме:
ВМ №00009215 від 28.01.2022 (штраф у сумі 51000 грн);
ВМ №00009221 від 28.01.2022 (штраф у сумі 51000 грн);
ВМ №00009257 від 28.01.2022 (штраф у сумі 17000 грн).
31 січня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: ВМ №00009334 від 31.01.2022 (штраф у сумі 51000 грн).
01 лютого 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме:
ВМ №00009444 від 01.02.2022 (штраф у сумі 51000 грн);
ВМ №00009475 від 01.02.2022 (штраф у сумі 51000 грн);
ВМ №00009518 від 01.02.2022 (штраф у сумі 8500 грн);
ВМ №00009520 від 01.02.2022 (штраф у сумі 8500 грн).
03 лютого 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме:
ВМ №00009573 від 03.02.2022 (штраф у сумі 51000 грн).
04 лютого 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: ВМ №00009593 від 03.02.2022 (штраф у сумі 8500 грн).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Белогві» є неналежним позивачем у справі, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Також, суд першої інстанції зазначив, що автомобільна дорога М-04 на даний момент є складовою трансукраїнської магістралі М-30, тобто, відбулася зміна лише назви автомобільної дороги, а тому, це не вливає на сутність адміністративного правопорушення та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Будь-яких доказів на підтвердження того, що такі правопорушення були вчинені у стані крайньої необхідності, а також не надала відомості, що підтверджують призначення вантажу та небезпеку, на усунення якої він був спрямований. Також, суду не надано документів на підтвердження наявності відповідного дозволу чи внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, а тому, суд відхиляє зазначені доводи позивача.
Виклик особи для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення - це право, а не обов'язок уповноваженого на те органу. В той же час, положення КУпАП не передбачають обов'язкової участі адвоката або іншого фахівця в галузі права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції зазначив, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування зворотної дії закону у часті в частині пом'якшення покарання ОСОБА_1 у зв'язку з чим дійшов висновку про скасування постанов ВМ00009593 від 04.02.2022 року, ВМ00009520 від 01.02.2022 року, ВМ00009257 від 28.01.2022 року; наявність підстав для зміни постанови ВМ00009215 від 28.01.2022 року, застосувавши захід стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови ВМ№00009334 від 31.01.2022 року, застосувавши захід стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.
Враховуючи те, що на момент прийняття рішення граничні нормативи не змінилися, та становили 24т, суд дійшов висновку про залишення постанови ВМ №00009518 від 01.02.2022 року - без змін.
Що стосується позовних вимог про скасування постанов ВМ00009573 від 03.02.2022 року, ВМ00009475 від 01.02.2022 року, ВМ00009221 від 28.01.2022 року, ВМ00009444 від 01.02.2022 року суд першої інстанції дійшов висновку, що вони прийняті правомірно, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних щодо скасування цих постанов.
Враховуючи те, що позовну заяву було задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 суму судового збору за 4 позовні вимоги, що не були задоволені у розмірі 3 473,40 гривень та стягнення з Укртрансбезпеки суму судового збору за 6 позовних вимог, що були задоволені у розмірі 1 488,6 гривень.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.4, ч.5, ч.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Згідно із п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі Порядок № 1174).
Положеннями п. 1 Порядку № 1174 встановлено, що цей Порядок визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.
Згідно з п.2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 автоматичні пункти встановлюються в місцях (на ділянках) руху вантажних транспортних засобів на: автомобільних дорогах загального користування державного значення - за рішенням органу управління таких доріг; автомобільних дорогах загального користування місцевого значення - за рішенням облдержадміністрацій; вулицях і дорогах у містах та інших населених пунктах - за рішенням органу місцевого самоврядування.
Місця встановлення автоматичних пунктів погоджуються з Укртрансбезпекою.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163.
Згідно з п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
З аналізу наведеного виходить, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Окрім того, пунктом 1.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Частина перша статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Водночас у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363 (далі - Наказ №363), дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Також Наказом № 363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Судом першої інстанції встановлено, за постановою ВМ 00009593 від 04.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 1842TXHR, д/н НОМЕР_1 автомобільною дорогою М-22, км.74+810, Полтавська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 гривень, за постановою ВМ 00009520 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 1842TXHR, д/н НОМЕР_1 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 гривень, За постановою ВМ №00009257 від 28.01.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD 4142D, д/н НОМЕР_2 автомобільною дорогою М-05, Київ-Одеса, км.36+303, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
Приймаючи рішення про скасування вищезазначених постанов, суд першої інстанції застосував зворотню дію закону у часті в частині пом'якшення покарання, у зв'язку зі зміною в законодавстві.
За постановою ВМ 00009573 від 03.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD 3542D, д/н НОМЕР_3 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень, За постановою ВМ 00009475 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 4142D, д/н НОМЕР_4 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень, За постановою ВМ №00009221 від 28.01.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 4142D, д/н НОМЕР_4 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень. За постановою ВМ №00009444 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 4142D, д/н НОМЕР_4 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень. За постановою ВМ №00009518 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 1842TXHR, д/н НОМЕР_5 автомобільною дорогою М-04, км. 186+337 Дніпропетровська область із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 гривень.
Суд першої інстанції зробив висновок, що уповноважена особа правильно прийняла рішення стосовно притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим відмовив позивачу у скасуванні вищезазначених постанов.
За постановою ВМ 00009215 від 28.01.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD CARGO 4142D, д/н НОМЕР_6 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень, за постановою ВМ №00009334 від 31.01.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1, у зв'язку з тим, що відповідальна особа допустила рух т/з FORD 3542D, д/н НОМЕР_7 автомобільною дорогою М-04, км.186+337 Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, передбачених п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень.
Застосувавши ст. 36 КУпАП суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни вищезазначених постанов, застосувавши захід стягнення у меншому розмірі.
Скасовуючи постанови та змінюючи захід стягнення судом першої інстанції застосовано зворотну дію закону в часі, у зв'язку із внесення змін до п. 22.5 Правил дорожнього руху від 09.02.2022 р.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно- правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом.
Тобто, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом, що узгоджується з принципом правої визначеності. (Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17).
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Враховуючи вказані висновки Конституційного суду, колегія суддів приходить до висновку, що у спірному випадку не може бути застосована зворотна дія закону в часі, оскільки правовідносини розпочато та закінчено до набрання чинності закону.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адмінправопорушення.
Отже, відповідальність не може бути пом'якшена, у випадку коли провадження у справі про адміністративне правопорушення завершено винесенням постанови про накладення стягнення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Тобто, визначальною ознакою частини другої статті 36 КУпАП є саме здійснення розгляду справ одночасно, чого не було у спірних правовідносинах.
Разом з тим, згідно п.2 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).
Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім цього, зі змісту оскаржуваних постанов, що містяться в матеріалах адміністративної справи, вбачається, що вчинені правопорушення було здійснено на різних ділянках дороги за участю різних транспортних засобів та з різними показниками перевищень навантаження.
Тобто, місця події, час, обставини і способи скоєння адміністративних правопорушень, а також причинний зв'язок між діянням і шкідливими наслідками цих діянь, є різними.
Оскаржувані постанови виносились не одночасно, а в різні дати і в різний час, скоєні різними автомобілями, а тому і справи про адміністративні правопорушення не могли розглядатись одночасно.
Тобто, визначальною ознакою частини другої статті 36 КУпАП є саме здійснення розгляду справ одночасно, чого не було у спірних правовідносинах.
Крім того, факти про здійснення правопорушення (транспортний засіб та його особливості, дата та час, місце вчинення, обсяг навантаження), які були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій зі змісту оскаржуваних постанов свідчать про те, що кожне з вчинених правопорушень є самостійною подією, має оцінюватись окремо від інших, що й було здійснено та зафіксовано у оскаржуваних постановах.
Тому висновок суду про те, що повинен здійснюватись одночасний розгляд та мало застосовуватись стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення є помилковим та зроблено без врахування реальних обставин прийняття оскаржуваних постанов, а саме часу їх прийняття та специфіки розгляду справ про адміністративні правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно застосовано частину другу статті 36 КУпАП, помилково не враховано дати прийняття постанов та те, що правопрушення скоєно різними автомобілями а також специфіку розгляду даної категорії справ.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувані постанови складені у відношенні ОСОБА_1 , оскільки він є керівником (директором) ТОВ «Белогві» та відповідальною особою.
Керівником у товаристві з обмеженою/додатковою відповідальністю є одноосібний виконавчий орган або голова колегіального виконавчого органу.
Відповідно до ч.1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, статтею 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
При цьому, слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:
- якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, які належать її транспортному засобу;
- якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, наприклад водій.
Колегією суддів витребувано інформацію з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, відповідно до якої встановлено, що власником транспортних засобів є Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ», керівником якого/відповідальною особою є ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку що вищезазначені постанови у відношенні ОСОБА_1 складені правомірно, оскільки ОСОБА_1 у розумінні ст. 14-3 є відповідальною особою щодо вищезазначених автомобілів, оскільки являється керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ», яке є власником вищезазначених транспортних засобів.
Як вбачається з оскаржуваних постанов, останні містять всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанови містять відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Крім того, оскаржувані постанови повністю відповідають Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512.
Відповідність вагового обладнання установленим стандартам підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема, 1) прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA WIM-35, зав. №7, яким здійснювалась фіксація правопорушень в автоматичному режимі за адресою: М-04 км, 186+337 Дніпропетровська обл., М-04 км, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується сертифікатом відповідності №UA.TR.113-0619-/05F-21 від 23.07.2021 та сертифікатом перевірки типу №UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021; 2) прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу ІТС «Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM), підсистема вагового контролю транспортних засобів M-05 Київ-Одеса, км 36+303/WIM5/, яким здійснювалась фіксація правопорушень в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку технічного засобу №35-02/5714, 5715, 5716, 5717 від 01.10.2021, які є чинними до 30.09.2022, та сертифікатом перевірки типу №.TR.001 76-20 Rev. 0 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу: Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM), підсистема вагового контролю транспортних засобів»; 3) прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Р-03 Північно-східний обхід м. Києва, км 19+453 /WIM4/, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/6017, 35-02/6018, 35-02/6019, 35-02/6020 та сертифікатом перевірки типу № UA.TR.001 76-20 Rev. 0 від 17.06.2020
Колегія суддів не приймає до уваги доводи третьої особи, що до неправильного зазначення дороги у постановах (місце вчинення правопорушення) оскільки колегією суддів встановлено, що проект постанови формується автоматично, автодорога в проектах постанов зазначається відповідно до сертифікатів на прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі. На момент розроблення необхідних сертифікатів (зокрема сертифікатів перевірки типу на підсистеми вагового контролю, габаритного контролю, ідентифікації транспортного засобу, які видаються на 10 років та були чинні на час виявлених правопорушень) постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №55 було затверджено Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення, серед яких зазначено автомобільну дорогу М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк).
Постановою КМУ від 28.04.2021 №416 внесені зміни до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, який додається до постанови КМУ від 30.01.2019 №55 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», відповідно до яких передбачено об'єднання доріг М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка та М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине в М-30 Стрий - Умань - Дніпро Ізварине, що спростовує твердження представника позивача про те, що дороги «М-04» не існує.
Крім того колегія суддів зазначає, що зазначення в оскаржуваних постановах неактуальних даних щодо автомобільної дороги не спростовує факту порушення відповідальною особою вимог Правил Дорожнього руху, та є по своїй суті опискою.
Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 грудня 2019 року у справі № №459/1801/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17.
Що стосується доводів ОСОБА_1 , що отримуючи постанову він вперше дізнався про сам факт порушення та його обставини та був позбавлений права на захист, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Аналізуючи вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виклик особи для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення - це право, а не обов'язок уповноваженого на те органу.
Щодо порушення права на захист, то відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
В той же час, положення КУпАП не передбачають обов'язкової участі адвоката або іншого фахівця в галузі права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Перевищення параметрів зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України було встановлено із врахуванням вимірів з похибкою вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі.
Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%
Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ ОІМЬ Я 134 1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Відтак, враховуючи те, що загальна маса транспортних засобів, навантаження на здвоєні та строєні осі є більшою за гранично допустимі, які визначені пунктом 22.5 ПДР України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані постанови відповідають вимогам вищезазначеного законодавства та містять всі необхідні данні, які є обов'язковими для постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
В оскаржуваних постановах крім іншого, наявна інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення.
Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163, на підтвердження чого до суду були надані копії сертифікатів перевірки типу, сертифікатів відповідності, свідоцтв про повірку (т.1 а.с.214-228).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів про скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 132-1 КУпАП, адміністративні стягнення були накладені у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Щодо доводів ОСОБА_1 про неконституційність положень ст.14-3 КУпАП колегія суддів зазначає, що повноваження щодо визнання норми конституційною (неконституційною) належать виключно Конституційному Суду України та не можуть бути перебрані на себе судом апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , є директором ТОВ «Белогві» - власника транспортних засобів, саме він є належним суб'єктом відповідальності у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлена ч.2 ст.132-1 КУпАП, доведена наявними у матеріалах справи доказами, підстав для його звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено, порушень процедури накладення адміністративних стягнень з боку відповідача не виявлено, а тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов та наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Разом з тим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року складає 2481 грн.
Враховуючи, що в межах даної справи третьою особою оскаржено 10 постанов про накладення адміністративного стягнення, то при поданні позовної заяви ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у сумі 4962 грн. (10х496,20).
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог вказаний судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення, натомість доводи апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті є доведеними та обґрунтованими у зв'язку з чим вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої підлягає скасуванню в частині та підлягають зміні абзаци 9, 10 резолютивної частини рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Абзаци 9, 10 резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року змінити з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови та викласти їх у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України несплачений судовий збір у розмірі 4962 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) шляхом перерахування або внесення на рахунок:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106».
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик