П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15141/23
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
повний текст судового рішення
складено 20.02.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі УМВС) та просив:
- визнати протиправною відмову УМВС у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати УМВС здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) та пункту 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі Постанова №393) до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 28.07.2008-20.10.2009, 20.10.2009 - 25.07.2011 р.р. у загальній кількості 01 рік 05 місяців 28 днів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 02.08.2007 р. до 06.11.2015 р. проходив службу на різних посадах в УМВС України в Миколаївській області. З 06.11.2015 р. звільнений з органів МВС у запас ЗС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів).
Відповідно до листа УМВС календарна вислуга років позивача в ОВС становить 11 років 03 місяці 01 день. Пільгова вислуга становить 01 рік 05 місяців 28 днів.
06.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його календарної вислуги років, вислуги в пільговому обчисленні, яка становить 01 рік 05 місяців 28 днів за час роботи в органах внутрішніх справ.
Листом від 10.10.2023 року позивачу відмовлено в зарахуванні до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні, оскільки вислуга poків на пiльгових умовах зараховується до вислуги poків для визначення розмiру пенсiї при призначеннi пенсiї за вислугу poкiв.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відмовляв позивачу у підготовці матеріалів в установленому порядку для призначення пенсії на пільгових умовах. Тому, права позивача в частині зарахування пільгової вислуги років до календарної при призначенні пенсії за вислугу років ще не порушено.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Закон №2262 визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких є наявність певної вислуги років встановлені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.
Згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17 Закону № 2262 визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону №2262, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відтак, Законом №2262 визначені умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17).
Отже, призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону №2262 пов'язане з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Так, зокрема у разі звільнення зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше особа набуває права на пенсію за Законом №2262.
Постановою №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), який проводиться саме з метою призначення пенсії відповідно до закону №2262. Колегія суддів зазначає, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі №480/4241/18, від 13.05.2021 р. у справі №140/1753/19, від 04.06.2021 р. у справі №755/2575/17, від 04.06.2021 р. у справі №761/8515/17, від 08.08.2021 р. у справі №320/4635/20, від 01.11.2021 р. у справі №620/1837/20.
З системного аналізу вищенаведених правових норм та правових позицій Верховного Суду вбачається, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Отже, позивач має право на врахування у вислугу років пільгову вислугу 01 рік 05 місяців 28 днів за час проходження служби за періоди з 02.08.2007 р. до 06.11.2015 р. відповідно до Порядку №393.
Разом з тим, Порядком №393 прийнятим на виконання Закону №2262 і його положеннями визначаються виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Положення ст.17 Закону №2262 застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262.
Так, нормами статті 12 Закону №2262 передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Вказане дає підстави для висновку, що Порядок №393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років передбачена ст.12 закону України №2262.
Як вбачається з матеріалів справи, на даний час позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, а зі змісту звернення ОСОБА_1 до відповідача вбачається, що він просив здійснити перерахунок та зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні.
Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, відповідач не відмовляв позивачу у підготовці матеріалів в установленому порядку для призначення пенсії на пільгових умовах. Тому, права позивача в частині зарахування пільгової вислуги років до календарної при призначенні пенсії за вислугу років на даний час не порушено.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на постанову П'ятого апеляційного суду у справі №400/11716/23, оскільки, по-перше, в межах вказаної справи позивач мав необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії і зарахування пільгового стажу впливало лише на розмір пенсії при її призначенні, по-друге, відповідно до приписів ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук