П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12684/23
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,
повний текст судового рішення
складено 26.12.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУДПС) та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2023 р. №0182045-2414-1417-UA48080050000053070.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав позивачка є власницею об'єкту житлової нерухомості (житлового будинку) загальною площею 1785,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2023 р. №0182045-2414-1417-UA48080050000053070, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у сумі 81969,29 грн.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 р. по справі №400/4495/20 встановлено, що актом Врадіївської селищної ради про обстеження земельної ділянки від 29.07.2020 року зафіксовано, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено об'єктів нерухомого майна (житлових або нежитлових будівель та споруд), а рішенням Врадіївської селищної ради Миколаївської області від 29.07.2020 року №5 затверджено акт про обстеження земельної ділянки від 29.07.2020 року.
Отже, суд дійшов висновку, що об'єкт нежитлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 1785,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу вимог пункту "ґ" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, як такий, що непридатний до проживання.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 266 ПК України введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України).
Відповідно до положень пп.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наявних в базах органів ДПС відомостей, що надаються відповідно до пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України, органами державної реєстрації прав на нерухоме майно контролюючим органам (АІС «Податковий блок», Режим «Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»), ОСОБА_1 у 2022 році є власником житлового будинку, загальною площею 1752,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомості 653204148223, дата державної реєстрації права власності 08.06.2015р., номер запису про право власності на нерухоме майно 9951018, дата державної реєстрації припинення права власності не зазначена.
На підставі права власності та у відповідності до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Кодексу відповідачем сформовано спірне податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по зазначеному вище об'єкту нерухомого майна та вручено платнику особисто 13.09.2023 року.
Згідно пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 Кодексу, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталась до органів податкової служби на проведення звірки для застосування пп.«ґ» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до об'єкта житлової нерухомості, а саме: житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1752,9 кв. м.
Апеляційний суд враховує пояснення позивачки від 20.05.2024 року, у яких зазначено, що нею був куплений об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Купівля була здійснена з метою провадження підприємницької діяльності. При реєстрації права власності, з невідомих позивачці причин, реєстратор зареєстрував житловий будинок, а повинен був нежитлову будівлю.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивачки до реєстратора для виправлення вказаної помилки з моменту вчинення реєстрації у 2015 році по сьогоднішній час.
Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ст.266 ПК України, податковий орган при формуванні сум податку податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки керується даними, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, на переконання апеляційного суду, податковим не було допущено протиправних дій при формуванні спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач керувався виключно наявною у реєстрі інформацією, а позивачкою, в свою чергу, не було вчиненого жодних дій щодо вчасної актуалізації такої інформації.
Колегія суддів також зазначає, що надані позивачкою докази щодо розроблення проектної документації на встановлення торгівельних павільйонів та отримання дозволів містобудівного характеру у 2023 році жодним чином не впливають на питання оподаткування об'єкту нерухомості (житлового будинку) за 2022 рік.
Апеляційний суд також не може вважати належними та допустимими доказами надані позивачкою матеріали фотофіксації, оскільки останні не містять дати зйомки, що унеможливлює встановити їх релевантність станом на 2022 рік. Більш того, додані окремими зображеннями геопозиції також не дають можливості стверджувати, що вказані фото зроблені саме за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання суду 1-ї інстанції на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі №400/4495/20, яким встановлено, що актом Врадіївської селищної ради про обстеження земельної ділянки від 29.07.2020 року зафіксовано, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено об'єктів нерухомого майна (житлових або нежитлових будівель та споруд), оскільки, вказаним рішенням суду та актом встановлені обставини станом на 2020 рік, а спірне ППР винесено за 2022 рік.
Отже, станом на час прийняття відповідачем спірного ППР у податкового органу були відсутні будь-які підстави вважати, що житловий будинок є непридатним до проживання чи відсутній за адресою, оскільки інформація щодо даного об'єкту була наявна у державному реєстрі.
Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24.07.2023 року №0182045-2414-1417-UA48080050000053070 прийнято податковим органом у порядок та спосіб, встановлені законом, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук