П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1951/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Алексєєвої Н. М.
представника відповідача - Гаїбова Р. Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Власюка Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2024 року адвокат Власюк Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Інгульський відділ ДВС), в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні постанови по виконавчому провадженню №71686485:
- від 27.07.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме: в постанові від 01.05.2023 про стягнення виконавчого збору;
- від 19.02.2024 про стягнення виконавчого збору.
Обґрунтовуючи вимоги адвокат пояснив таке.
Постановою Інгульського відділу ДВС від 01.05.2023 відкрито виконавче провадження № 71686485 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 № 915/491/19 про повернення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки її власнику, а саме - Миколаївській міській раді.
Пунктом 3 даної постанови встановлений виконавчий збір в розмірі 13 400,00 грн.
01.05.2023 Інгульським відділом ДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 71686485 в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, а саме в сумі 13 400,00 грн.
Далі, постановою Інгульського відділу ДВС від 27.07.2023 № 71686485 про виправлення помилки у процесуальному документі, у зв'язку з арифметичною помилкою внесено зміни до постанови від 01.05.2023 № 71686485 про стягнення виконавчого збору шляхом зміни суми з 13400,00 грн. на 97 067,86 грн.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних постанов, адвокат Власюк Д. В. вказує, що державний виконавець, приймаючи постанову від 27.07.2023 про виправлення помилки в постанові про стягнення виконавчого збору від 01.05.2023, порушив абзац 3 частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», позаяк, збільшуючи розмір виконавчого збору, не виправляв допущену арифметичну помилку, а змінював законодавчу підставу, для визначення такого збору, що передбачена статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Далі, не погоджуючись з розміром виконавчого збору в розмірі 10% від вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, адвокат Власюк Д. В. вважає, що судове рішення, яке підлягало примусовому виконанню має немайновий характер та підлягає виконанню в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
На його переконання, державний виконавець, приймаючи, 01.05.2023, постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 71686485 на суму 13 400,00 грн, правильно керувався частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зобов'язання сторони повернути земельну ділянку має немайновий характер, є вимогою виконання обов'язку в натурі.
Адвокат Власюк Д. В. вважає, що на користь його правової позиції свідчать висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20 про те, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився носять немайновий характер.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року в задоволенні позову - відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що частина 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Суд констатував, що, в межах спірних правовідносин, поверненню підлягає земельна ділянка площею 1352 кв. м., з кадастровим номером 4810136900:01:041:0005 нормативною грошовою оцінкою 970 678,66 грн., а тому виконавчий збір розраховується відповідно до частини 2 статті 27 вказаного Закону в розмірі 10% від суми, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, а не як помилково вважає позивач в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.
Суд не взяв до уваги доводи представника позивачки, рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2023 року у справі № 915/491/19, ухвалено за позовними вимогами немайнового характеру і його виконання проведено державним виконавцем в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження, як рішення немайнового характеру, без звернення стягнення на земельну ділянку.
З приводу вказаних доводів, суд першої інстанції зазначив, що встановлення ставок судового збору та виконавчого збору не є тотожними, та регламентуються різною нормативно-правовою базою.
До того ж, суд першої інстанції вважав правомірною постанову від 27.07.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки державним виконавцем, при проведенні розрахунку розміру виконавчого збору було невірно визначено його розмір.
На думку суду, окрім неправильно підрахованих цифр в постанові про стягнення виконавчого збору нічого не змінювалося, що є виправлення саме арифметичної помилки.
Порядок стягнення та розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню, чітко визначені у статті 27 Закону № 1404.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, адвокат Власюк Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Мотиви апеляційної скарги є аналогічними мотивам позовної заяви.
Тобто, адвокат продовжує наполягати на тому, що його довірителька виконала рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2023, яке є рішенням немайнового характеру, а тому виконавчий збір має становити дві мінімальні заробітні плати, а не 10% від суми, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
За твердженням адвоката Власюка Д. В., розмір виконавчого збору має визначатися державним виконавцем, виходячи з критерію чи є рішення суду майнового характеру або немайнового, оскільки стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження не містить спеціального порядку стягнення з боржника виконавчого збору при виконанні рішення немайнового (зобов'язального) характеру про передачу майна.
Також вважає, що розмір виконавчого збору, в даному випадку, не може бути змінений в порядку виправлення арифметичної помилки, оскільки така взагалі відсутня.
На його переконання, відбулася зміна попереднього рішення про стягнення виконавчого збору.
У відзиві на апеляцію Інгульський відділ ДВС наголошує, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Головною тезою відзиву є те, що поняття повернення та передача майна є тотожними, адже кінцевим результатом проведених виконавчих дій є отримання стягувачем майна, яке перебувало у боржника.
Саме про це, на думку представника Інгульського відділу ДВС, йде мова в частині 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження, а саме встановлений спеціальний розмір виконавчого збору за примусове виконання рішень немайнового характеру у вигляді передачі майна від боржника - стягувачу.
Позивачка та її представник в судове засіданні суду апеляційної інстанції не з'явилися, адвокат подав клопотання про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи.
15.12.2004 між Миколаївською міською радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) укладено договір оренди землі, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.10.2004 за № 24/15 надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 1 352 кв.м для розміщення та обслуговування автостоянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2023 у справі №915/491/19 зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1352 кв. м. нормативною грошовою оцінкою 970 678,66 грн. з кадастровим номером 4810136900:01:041:0005 по АДРЕСА_1 , у придатному для використання стані, шляхом демонтажу споруд.
Дане рішення було ухвалено за позовом прокурора, в інтересах територіальної громади, про повернення земельної ділянки, яка знаходилася в оренді у ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з закінченням терміну оренди.
Постановою Інгульського відділу ДВС від 01.05.2023 відкрито виконавче провадження № 71686485 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 № 915/491/19 про повернення ФОП ОСОБА_1 . Миколаївській міській раді земельної ділянки площею 1352 кв. м. нормативною грошовою оцінкою 970 678,66 грн.
Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 13 400,00 грн.
01.05.2023 Інгульським відділом ДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №71686485 в сумі 13400,00 грн.
Далі, постановою Інгульського відділу ДВС від 27.07.2023 №71686485 про виправлення помилки у процесуальному документі, у зв'язку з арифметичною помилкою, внесено зміни до постанови про стягнення виконавчого збору від 01.05.2023 щодо його розміру, а саме: замість суми виконавчого збору 13 400 грн указано 97 067,86 грн.
Про дану постанову Інгульського відділу ДВС ОСОБА_1 стало відомо 28.02.2024, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Постановою Інгульського відділу ДВС від 01.02.2024 № 71686485 виконавче провадження закінчено, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Постановою Інгульського відділу ДВС від 19.02.2024 № 71686485 стягнуто з ОСОБА_1 залишок виконавчого збору в розмірі 83 667,86 грн.
Постановою Інгульського відділу ДВС від 19.02.2024 відкрито виконавче провадження № 74213770 з примусового виконання постанови Інгульського відділу ДВС від 19.02.2024 № 71686485 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83 667,86 грн.
З зазначеною постановою позивач ознайомилась 22.02.2024, під час ознайомлення з виконавчим провадженням № 74213770.
Не погоджуючись з постановами Інгульського відділу ДВС від 27.07.2023 про виправлення помилки та 19.02.2024 у ВП № 71686485, адвокат Власюк Д. В. оскаржив їх у судовому порядку.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
У межах даної справи ключовим є питання чи розповсюджується на спірні правовідносини приписи частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження про те, що у випадку передачі майна за виконавчим документом від боржника до стягувача, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу.
Вирішуючи таке питання, колегія суддів виходить з такого.
Частина 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 цієї статті виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За правилами частини 3 статті 27 указаного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За правилами частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Стягувач пред'являє до виконання виконавчий документ про виконання рішення немайнового характеру для чого подає заяву про відкриття виконавчого провадження.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішеннями немайнового характеру боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії у строк встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку, визначеного у постанові про накладення штрафу, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За встановленими, у справі, обставинами, на примусовому виконанні в Інгульському відділі ДВС перебував виконавчий документ про виконання судового рішення про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1 352 кв. м., яка перебувала, в останній, в оренді.
Колегія суддів погоджується з доводами адвоката Власюка Д. В., що в межах спірних правовідносин державний виконавець вчиняв дії направлені на виконання рішення немайнового характеру.
Так, постановами Інгульського відділу ДВС від 13.07.2023 та від 27.07.2023 стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн. та 3400 грн. відповідно.
Для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за доцільним звернутися до правових висновків Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 02.12.2020 по справі № 905/105/20, де суд дійшов висновку щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився.
У цій справі, суд зазначив, що позовна вимога прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Суд касаційної інстанції відзначив, що у спорах про витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20).
Аналізуючи вказані висновки через призму встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку, вимога про повернення майна, що перебувало в оренді, не підлягає вартісній оцінці, є вимогою про захист права, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Варто також уваги, що виконавчий документ, як згадувалося вище, виконувався державним виконавцем в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за правилами виконання рішення немайнового характеру.
Водночас частина 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, унормовує, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець повинен вилучити такі предмети у боржника і передати їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Такого правового висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2022 по справі № 487/10131/14-ц.
Отже, за таких обставин та такого правового регулювання, колегія суддів вважає, якщо б наказ господарського суду про передачу майна від Орендодавця до Орендаря виконувався шляхом вилучення майна у боржника та шляхом складення відповідного акта, у державного виконавця були би підстави, стягувати виконавчий збір за правилами частини 2 статті 27 вказаного Закону України у розмірі 10% суми вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Проте, невиконання дій, встановлених статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження, унеможливлює стягнення виконавчого збору в розмірі 10% суми вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Отож, узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що є помилковими доводи представника Інгульського відділу ДВС, з якими погодився суд першої інстанції, що в незалежності від характеру (майновий або немайновий) судового рішення про передачу майна від боржника до стягувача повинна застосовуватися частина 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що постанова Інгульського відділу ДВС від 19.02.2024 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 83 667,86 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо іншої постанови Інгульського відділу ДВС від 27.07.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме: в постанові від 01.05.2023 про стягнення виконавчого збору, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Як свідчить указана постанова про виправлення помилки, державний виконавець змінив суму виконавчого збору з 13 400 грн. на 97 067,86 грн.
Тобто, з указаного вбачається, що після відкриття виконавчого провадження та визначення суми виконавчого збору (13 400 грн.) на підставі частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець змінив методику підрахунку та визначив суму виконавчого збору на підставі частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.02.2020 у справі №818/2/14, арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуску цифри; випадкова перестановка цифр; спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки або неуважністю.
У той же час, не є арифметичною помилкою, а, отже, і не може бути виправлена в порядку, передбаченому зазначеним процесуальним механізмом, застосування неправильних методик підрахунку або покладення в основу розрахунку невірних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова про виправлення помилки від 27.07.2023 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки зміна методики підрахунку виконавчого збору не можна вважати арифметичною помилкою.
Із сказаного вище випливає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 понесла судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 5329,20 грн., що підтверджується квитанціями №8799-0026-1592-5921 від 29.02.2024 та №2964-2300-3439-0144 від 03.05.2024.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 має право на відшкодування сплаченої суми судового збору в сумі 5329,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу ДВС.
Керуючись статтями 195, 287, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Власюка Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.07.2023 ВП №71686485 про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме: в постанові від 01.05.2023 про стягнення виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.02.2024 ВП №71686485 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83667,86 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5329 (п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34993225).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 23.05.2024.