П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13014/23
Категорія:11201000 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:26.02.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України у Вінницькій області, ГУПФ України в Миколаївській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Вінницькій області від 24 травня 2023 року №143050004144 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу та заробітної плати для пенсії ОСОБА_1 періоди його роботи в Російській Федерації (далі - РФ) з 12 жовтня 2010 року по 08 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 21 вересня 2012 року, з 08 жовтня 2012 року по 16 квітня 2013 року, з 22 травня 2013 року по 31 березня 2014 року, з 18 серпня 2014 року по 04 грудня 2015 року, з 29 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року, з 21 квітня 2017 року по 31 липня 2017 року, з 09 лютого 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 18 грудня 2018 року по 31 травня 2020 року на підставі записів його трудової книжки та даних про доходи, зазначених у довідках про доходи ОСОБА_1 за 2010-2020 роки №310 від 02 квітня 2014 року, №311 від 02 квітня 2014 року, №312 від 02 квітня 2014 року, №313 від 02 квітня 2014 року, №314 від 02 квітня 2014 року, №БР3420 від 18 квітня 2013 року, №45 від 18 грудня 2016 року, №00001217 від 01 серпня 2017 року, №168 від 13 вересня 2018 року, №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2019 рік та №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2020 рік;
- зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області призначити з 25 лютого 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 17 травня 2023 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що припинення РФ 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди. Відтак, на його думку за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Відповідач - ГУПФ України у Вінницькій області позов не визнав, вказуючи, що на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії він досяг 60-річного віку, а страховий стаж склав 28 років 05 місяців 19 днів, що є недостатнім (менше 30 років). Позивачу не зараховано спірний період роботи в РФ до його страхового стажу, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Щодо заробітної плати зазначеної у довідках, то вони відсутні в пенсійній справі і їх врахування взагалі є передчасним.
Відповідач - ГУПФ України в Миколаївській області позов не визнав, вказуючи, що на підставі Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто ГУПФ України у Вінницькій області і за результатами розгляду прийнято рішення від 24 травня 2023 року №143050004144 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність необхідного стажу (менше 30 років). Щодо зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду його роботи в РФ, то вони не підлягають зарахуванню, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року. Крім того, дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до ГУПФ України у Вінницькій області, як до органу, рішення якого може бути визнано судом протиправним та скасовано.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ у Вінницькій області, ГУПФ України в Миколаївській області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України у Вінницькій області від 24 травня 2023 року №143050004144 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ..
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу та заробітної плати для пенсії ОСОБА_1 періоди його роботи в РФ з 12 жовтня 2010 року по 08 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 21 вересня 2012 року, з 08 жовтня 2012 року по 16 квітня 2013 року, з 22 травня 2013 року по 31 березня 2014 року, з 18 серпня 2014 року по 04 грудня 2015 року, з 29 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року, з 21 квітня 2017 року по 31 липня 2017 року, з 09 лютого 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 18 грудня 2018 року по 31 травня 2020 року на підставі записів його трудової книжки та даних про доходи, зазначених у довідках про доходи ОСОБА_1 за 2010-2020 роки №310 від 02 квітня 2014 року, №311 від 02 квітня 2014 року, №312 від 02 квітня 2014 року, №313 від 02 квітня 2014 року, №314 від 02 квітня 2014 року, №БР3420 від 18 квітня 2013 року, №45 від 18 грудня 2016 року, №00001217 від 01 серпня 2017 року, №168 від 13 вересня 2018 року, №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2019 рік та №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2020 рік.
Зобов'язано ГУПФ України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 травня 2023 року про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073 грн (одна тисяча сімдесят три гривні).
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- під час розгляду справи судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону та, зокрема, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. З 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;
- оскільки органом Пенсійного фонду рішення про призначення позивачу пенсії за віком не приймалось, як наслідок розмір пенсії позивача не обчислювався, і відповідно вимога позивача про зарахування до заробітної плати даних про доходи, зазначених у довідках про доходи ОСОБА_1 за 2010-2020 роки №310 від 02 квітня 2014 року, №311 від 02 квітня 2014 року, №312 від 02 квітня 2014 року, №313 від 02 квітня 2014 року, №314 від 02 квітня 2014 року, №БР3420 від 18 квітня 2013 року, №45 від 18 грудня 2016 року, №00001217 від 01 серпня 2017 року, №168 від 13 вересня 2018 року, №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2019 рік та №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2020 рік є передчасною. Таким чином, висновок суду про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Вінницькій області від 24 травня 2023 року №143050004144 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу та заробітної плати для пенсії ОСОБА_1 періоди його роботи в РФ, а також повторно розглянути заяву позивача заяву від 17 травня 2023 року про призначення пенсії за віком є хибним.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону №1058-IV.
Відповідно п.4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФ України у Вінницькій області.
Рішенням ГУПФ України у Вінницькій області від 24 травня 2023 року №143050004144, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стало недостатність страхового стажу.
Так, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що позивачу на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком 60 років, страховий стаж складає 28 років 05 місяців 19 днів, до страхового стажу не зараховано періоди з 05 березня 2021 року по 06 жовтня 2022 року згідно довідки про роботу від 23 січня 2023 року №26/23- 14, оскільки відсутні Міжнародні договори та Угоди з Народною Республікою Бангладеш; з 12 жовтня 2010 року по 30 серпня 2022 року на території РФ, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
ОСОБА_1 не погоджуючись з не зарахуванням до його страхового стажу періодів його роботи в РФ з 12 жовтня 2010 року по 08 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 21 вересня 2012 року, з 08 жовтня 2012 року по 16 квітня 2013 року, з 22 травня 2013 року по 31 березня 2014 року, з 18 серпня 2014 року по 04 грудня 2015 року, з 29 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року, з 21 квітня 2017 року по 31 липня 2017 року, з 09 лютого 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 18 грудня 2018 року по 31 травня 2020 року на підставі записів його трудової книжки та даних про доходи, зазначених у довідках про доходи ОСОБА_1 за 2010-2020 роки №310 від 02 квітня 2014 року, №311 від 02 квітня 2014 року, №312 від 02 квітня 2014 року, №313 від 02 квітня 2014 року, №314 від 02 квітня 2014 року, №БР3420 від 18 квітня 2013 року, №45 від 18 грудня 2016 року, №00001217 від 01 серпня 2017 року, №168 від 13 вересня 2018 року, №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2019 рік та №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2020 рік, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області призначити з 25 лютого 2023 року йому пенсію за віком за його заявою від 17 травня 2023 року, то суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення в цій частині оскільки судом в даному позовному провадженні не досліджувалось наявність чи відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. При цьому, суд першої інстанції, використовуючи повноваження передбачені п.10 ч.2 ст. 245 КАС України для захисту прав позивача вважав за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 17 травня 2023 року про призначення пенсії за віком.
Суд першої інстанції відхилив посилання ГУПФ України у Вінницькій області на те, що дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до ГУПФ України в Миколаївській області, як до органу, рішення якого може бути визнано судом протиправним та скасовано, оскільки заяву позивача від 17 травня 2023 року за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України у Вінницькій області, але органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача є ГУПФ України в Миколаївській області, тому задоволенні вимоги позивача зобов'язального характеру застосовуються судом саме до ГУПФ України у Миколаївській області.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст. 46 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, ст.ст. 4, 8, 24, 44, 62 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, п.п.4.2, 4.3, абз.2 п.4.7, п.4.10 розділу ІV Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.п.2.3, 2.4, 2.6, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Щодо правових підстав для зарахування трудового стажу для призначення пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно п.п.2.3, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (в редакції, чинній на дату внесення записів) (далі - Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, у п.5 рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Вимогами п.п.1, 6 ч.1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ч.1 ст. 26 цього Закону.
Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Колегія суддів наголошує, що спір у цій справі між сторонами виник у зв'язку з відмовою позивачу в призначенні пенсії за віком, через не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 26 квітня 1994 року по 26 червня 1994 року, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 вересня 1992 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи у трудовій книжці НОМЕР_1 та довідки про доходи ОСОБА_1 за 2010-2020 роки №310 від 02 квітня 2014 року, №311 від 02 квітня 2014 року, №312 від 02 квітня 2014 року, №313 від 02 квітня 2014 року, №314 від 02 квітня 2014 року, №БР3420 від 18 квітня 2013 року, №45 від 18 грудня 2016 року, №00001217 від 01 серпня 2017 року, №168 від 13 вересня 2018 року, №б/н від 20 квітня 2020 року про доходи за 2019 рік та №б/н від 20 квітня 2020 про доходи за 2020 рік, були визнані недостовірними, відповідачами, суб'єктами владних повноважень, до суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію за віком, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Крім того, суд першої інстанції вірно послався на постанову Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", якою передбачено вихід України з цієї Угоди, та згідно якої зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19 червня 2023 року.
Отже, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 19 червня 2023 року, Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Період роботи позивача з 26 квітня 1994 року по 26 червня 1994 року відображений в трудовій книжці, записи оформлені у відповідності до вимог Інструкції №58, жодних виправлень, закреслень тощо не містять, а отже має бути врахований до страхового стажу позивача.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що не зарахування ГУПФ України у Вінницькій області спірного періоду роботи позивача є необґрунтованим та протиправним, оскільки стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Щодо питання визначення територіального органу пенсійного фонду, який має призначити позивачу пенсію на віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України у Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком. ГУПФ України у Вінницькій області від 24 травня 2023 року, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №143050004144.
Не погодившись із вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач проживає у м. Южноукраїнськ на яку поширюється юрисдикція ГУПФ України у Миколаївській області, і тому, керуючись приписами ст. 2 КАС України, вважає, що суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, правильно зобов'язав ГУПФ України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 травня 2023 року про призначення пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.