П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17779/23
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:12.01.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі -в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3 891,71 грн. в місяць у загальній сумі 58 764,82 грн. за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно відповідно до норм абз.абз.4, 6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 повинен був нарахувати та виплати позивачу ще індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року у фіксованій величині 3 891,71 грн. в місяць.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ним не було допущено порушення вимог чинного законодавства в частині нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року, тоді як обрахунок індексації грошового забезпечення відбувався на підставі діючого законодавства.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно, відповідно до приписів абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у загальній сумі 58 764,80 грн. відповідно до приписів абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки додатки 1 і 14 до Постанови №704 були затверджені 30 серпня 2017 року, а п.4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 (далі - Постанова №103), то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме п.4 Постанови №704. Разом з тим примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Отже примітка до нормативно- правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, апелянт вказує, що в період з березня 2018 року по червень 2019 року включно розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача був визначений відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, що підтверджується також наданими позивачем матеріалами справи. Та згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових відповідного грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Відповідно до витягу із наказу Командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 грудня 2015 року №287 капітана-лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23 грудня 2015 року №1081 на посаду інженера інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_1 , з 25 грудня 2015 року зараховано до списків особового складу частини, та взято на всі види грошового забезпечення.
Згідно із Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №130 від 03 червня 2019 року ОСОБА_1 , начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_1 , було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №420/18166/21 визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 25 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного судового рішення в/ч НОМЕР_1 нарахувала та виплатила позивача суму у розмірі 77 935,19 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, як вказує позивач, відповідач відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 при звільнені не нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року у фіксованій величині 3 891,71 грн. в місяць.
Водночас за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року відповідачем було розраховано позивачу тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%, внаслідок такого розрахунку розмір індексації становив 630,10 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 571, 44 грн., що не перевищує суму можливої індексації, позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у розмірі 3 891,71 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. З огляду на зазначене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу вказаний вид індексації за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у розмірі 58 764, 80 грн. (3 891, 71 грн. * 15 повних місяців служби + 389,16 грн. за 3 дні червня 2019 року пропорційно відпрацьованому часу).
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно, відповідно до приписів абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078. Також задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у загальній сумі 58 764, 80 грн. відповідно до приписів абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.п.1-1, 2, абз.абз.3, 4, 5 п.5, пп.2 п.6, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно пп.2 п.6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
У зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року №1013 (далі - Постанова №1013), якою внесені зміни серед іншого і до п.5 Порядку №1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки "базовим місяцем" (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вже вказано вище, за змістом п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Як вбачається абз.2 п.5 Порядку №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.
Отже величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п.п.1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%.
Відповідно абз.абз.3-5 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду містяться у постановах від 19 травня 2022 року у справі №380/11404/21, від 27 лютого 2023 року у справі №560/5997/21
Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то з огляду на положення п.1-1 Порядку №1078 індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01 грудня 2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року поточна індексація грошового забезпечення позивачу обґрунтовано не виплачувалася Відповідачем через не перевищення індексу споживчих цін 103%.
Разом з тим, відповідно до абз.абз.3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Колегія суддів акцентує увагу на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21 відповідно до якої: "для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)".
З урахуванням вищезазначених правових норм діючого законодавства, колегія суддів доходить висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком №1078. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, під підвищення доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів). У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Порядок №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, яка набула чинності 15 березня 2018 року), не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20.
З урахуванням того, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищезазначені норми діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачем у період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка є застосовною і до спірних правовідносин.
Тобто, з огляду на абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078);
- суму можливої індексації грошового забезпечення Позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати Позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1 762 грн.*253,30%= 4 463,15 грн. Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 571, 44 грн., що не перевищує суму можливої індексації, позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у розмірі 3 891, 71 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації "Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу" (4 463,15 грн.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, Відповідач вказуючи про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період врахувало лише норми абз.абз.1 та 2 п.5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував Позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно не застосовано норми абз.абз4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Тобто індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року нараховувалася та виплачувалася не у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу вказаний вид індексації за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року включно у розмірі 58 764, 80 грн. (3891, 71 грн. * 15 повних місяців служби + 389, 16 грн. за 3 дні червня 2019 року пропорційно відпрацьованому часу).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.