22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/27558/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року (головуючий суддя Врона О.В.)
в адміністративній справі №160/27558/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання дій протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 23.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» включно з додатковою грошовою винагородою передбаченою Наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 з лютого 2023 року в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань за 2022 рік в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік згідно пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки він є співробітником Територіального управління Служби судової охорони в Дніпропетровській області, а тому рівень грошового забезпечення має бути встановлено на рівні не нижче ніж у поліцейського у відповідності до територіального розподілу несення служби, а саме в м. Києві.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 по червень 2023, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, з урахуванням виплачених сум
В решті позовних вимог- відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 по червень 2023, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог до відповідача нарахувати і виплатити позивачу також додаткову винагороду відповідно до підп. 1 п. 2наказу Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023, суд вказав, що матеріали справи не містять відповідних наказів, прийнятих відповідно до пунктів 7,9,11 Порядку №775, а тому підстави для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди у відповідача також були відсутні.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі не менше аніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу у м. Дніпро, суд зазначив, що надання матеріальної допомоги, визначеної п. 36 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постановою №289 КМУ визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.06.2023 є контролером І категорії Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.
Співробітником Служби судової ОСОБА_2 20.05.2023 був надісланий запит до Управління патрульної поліції в м. Києві про надання інформації про розмір середньомісячного грошового забезпечення поліцейського, який успішно пройшов першопочаткову професійну підготовку поліцейського та приступив до виконання службових обов'язків.
Листом від 16.06.2023 №436зі/47/5/05-2023 Департамент патрульної поліції Національної поліції України повідомив, що відповідно до частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу а спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Поряду та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775, додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах до 10000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення та до 100000 грн. - поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Позивач відповідно до витягу з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків №F1401804 від 22.10.2023 отримав наступне грошове забезпечення:
лютий 2023 -11532,00 грн.;
березень 2023 -11532,00 грн.;
квітень 2023 -13585,80 грн.;
травень 2023 -17660,80 грн.;
червень 2023 - 15639,60 грн.
Співробітником Служби судової охорони ОСОБА_3 з метою точного встановлення розбіжностей у виплаті грошового забезпечення, передбаченого п. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» співробітникам Служби судової охорони до Центрального органу Служби судової охорони було надіслано запит щодо відповідності своєї посади до посади у системі Національної поліції України задля точного обрахування різниці між грошовим забезпеченням, яке нараховувалось та виплачувалось відповідній посаді у системі Національної поліції та грошовим забезпеченням, яке отримав позивач з лютого 2023 по липень 2023.
Листом №30/01/30-02/2-554 від 15.03.2023 Службою судової охорони було повідомлено про відсутність спільного наказу щодо порівняння посад Служби судової охорони з посадами в системі Національної поліції.
На офіційному веб-порталі Патрульної поліції , який є офіційним джерелом інформації Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зазначено, що мінімальний рівень грошового забезпечення поліцейського після завершення першопочаткової професійної підготовки в місті Дніпро з лютого місяця 2023 року складає від 20600 грн. до 23600 грн. на місяць без урахування додаткової грошової винагороди згідно наказу Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023.
Крім того, на депутатське звернення листом від 21.07.2023 №30/01.30-02.2-1291 Служба судової охорони повідомила, що грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони здійснюється відповідно до постанови КМУ №289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» та Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384.
Бюджетні призначення на грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони на 2023 рік порівняно з 2022 роком зменшені на 19,3 відсотки від затверджених у кошторисі Служби судової охорони на початок 2022 року, а з урахуванням скорочення видатків протягом 2022 року на 10,3 відсотки. Перегляд розміру грошового забезпечення відбудеться в разі надходження відповідних додаткових асигнувань.
Щодо не нарахування і не виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, то Служба судової охорони повідомила, що у 2022 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2022 №401 «Про спрямування бюджетних коштів до резервного фонду державного бюджету» асигнування на виплату грошового забезпечення, зокрема на матеріальну допомогу, Службі були зменшені на 125,0 млн. грн., що значно перевищує загальну потребу в коштах для виплати матеріальної допомоги, тому матеріальна допомога за 2022 рік співробітникам Служби судової охорони не виплачувалась.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, у невиплаті грошового забезпечення і матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №№1402-VIII, норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом спору є нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою, що визначено ч. 2 ст. 165 Закону №1402-VIII.
Частиною 1.ст. 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №№1402-VIII визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. (ч.4 ст.161 ЗУ №1402-VIII ).
Відповідно до ч.1 ст.165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Частиною 7 ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визначено, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» встановлено:
схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади;
тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони;
схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони;
схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони;
розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (Порядок №384).
Пунктом 3 Порядку №384 встановлено, що грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення включає:
1) щомісячні основні види грошового забезпечення;
2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
1) підвищення посадового окладу;
2) надбавки;
3) доплати;
4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
1) винагороди;
2) допомоги.
Відповідно до вказаного Порядку №384 підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.
За пунктами 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 17 Порядку №384).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції виходить також з наступного.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Не нарахування і невиплата Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення відповідно до п. 2 ст. 156 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини 2 ст.6 КАС України.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2023 рік та відповідному кошторисі Територіального управління фінансовий ресурс не дозволяє здійснити виплату грошового забезпечення на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських з лютого 2023 року, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Оскільки норми п. 2 ст. 156 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19, від 21.09.2023 року у справі № 260/3564/22.
З огляду на визначені в ч.3 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача слід застосовувати перш за все норми Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів», а не інші нормативно правові акти.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи апелянта.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова