22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14871/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Львівської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року (головуючий суддя Савченко А.В.)
в адміністративній справі № 160/14871/23 за позовом Приватного підприємства "Харків-Полімер" до відповідача Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-
Позивач, Приватне підприємство "Харків-Полімер", звернувся 29.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2.
Також просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПП «Харків-Полімер» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надало до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містять розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав митниці документи, а також надав свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання позивача, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-б - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «Харків-полімер» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що з поданих до митного оформлення документів умови поставки FCA Вільнюс, Литва. Відповідно до Інкотермс термін FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Зазначає, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. До митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларантом було надано: ЦМР б/н від 10.01.2023, рахунок №15 від 12.01.2023, договір на перевезення №031218ХП від 03.12.2018. Як вбачається з наданих документів, маршрут перевезення був від дер. Швентининкай, Литва - Дніпро, Україна. Проте, як вбачається з рахунку-фактури 157/12-4 від 10.01.2023, умови поставки FCA Вільнюс. Отже, наявна розбіжність у поданих документах, а зважаючи на умови поставки, точне місце завантаження впливає на числові показники митної вартості. Більше того, позивач та експедитор у своєму договорі №031218ХП від 03.12.2018 у п. 2.1. вказали, що саме в заявці буде погоджено остаточний маршрут перевезення, вартість перевезення, вантаж, місце завантаження, місце розвантаження тощо. Також, відповідно до п.4.1 Договору перевезення №031218ХП від 03.12.2018 сторони погодили, що вартість вказаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною Договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду Експедитора. Проте, розуміючи важливість такого документу при митному оформленні, декларантом не було поданого такого. Далі на вимогу у порядку ч. 3 ст. 53 МКУ митний орган витребовував у декларанта такі транспортні(перевізні) документи, проте знову ж таки, декларантом було проігноровано таку вимогу. Однак, як вказав позивач у своїй позовній заяві та відповіді на відзив, такі документи були надані митному органу під час надання додаткових документів в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ. Проте, як і зазначалось відповідачем у відзиві, така заява не надходила на адресу митниці. Більше того, відповідачем було надіслано клопотання про витребування доказів у справі за номером №7.4-10/14/21832 від 21.08.2023 в якому відповідач надав докази того, що жодних заяв від ПП «Харків-Полімер» не надходило (копію службової записки долучаємо) та з огляду на зазначене, просив суд витребувати у позивача докази направлення листа з документами та докази отримання митницею такого листа. Суд першої інстанції ухвалою від 18.09.2023 задовольнив частково клопотання відповідача та зобов'язав позивача надати докази направлення листа з документами та докази отримання митницею такого листа. Однак, жодних доказів позивачем не було надано. Як вбачається з гр. 31 МД від 13.01.2023 № 23UA209230002710U5 декларант вніс товар Полімери етилену в первинних формах: - Поліетилен марки HDPE grade BL6200, високої густини (0,959 г/см3), в гранулах розміром 2-3мм, колір прозорий (без додавання барвників та пігментів), показник текучості розплаву(ПТР) 0,40 грам/10хв при навантаженні 2,16кгс. Кількість - 20625кг. На підтвердження митної вартості товару разом з ЕМД декларантом подано під кодом « 0325» профому-інвойс №157/12 від 21.12.2023.Згідно цього документу позивач придбав товар Поліетилен високої густини в гранулах марки FL7000. Кількість - 82500кг., що явно не відповідає товару, який задекларований у гр. 31 ЕМД від 13.01.2023 №23UA209230002710U5. Оскільки кожен товар має свої характеристики, особливості тощо, зазначення іншого товару вказує на недостовірність відомостей про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, які в свою чергу впливають на числові показники митної вартості. Отже, такий документ як проформа-інфойс №157/12 від 21.12.2023 не може бути належним доказом на підтвердження митної вартості товару. Відомостей, що товар було завантажено у приміщенні продавця немає, умови поставки FCA Вільнюс, а не FCA Швентининкай, отже відповідальність за навантажувальні роботи покладається на покупця (позивача). Проте, згідно єдиного наданого документу на підтвердження витрат за транспортування товару, рахунку №15 від 12.01.2023, витрати за навантаження товару у дер. Швентининкай, Литва не включені у ціну, що є порушенням ч. 10 ст. 58 МКУ і свідчить про не підтвердження заявленої митної вартості декларантом.
Стосовно витрат на правничу допомогу відповідач вказав, що огляду на зазначене, вважаємо безпідставним стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., оскільки зазначена сума витрат, понесених позивачем на оплату зазначених послуг є необґрунтованою, значно завищеною та такою, яка не відповідає критеріям співмірності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за методом 2- б.
Позивач вважає протиправним вказане рішення відповідача.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII, Господарського кодексу України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право та іншими законами».
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Слід зазначити, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.09.2021 р. ПП «Харків-полімер» (Покупець) уклало з ТОВ «Ника» (республіка Грузія) (Продавець) (мовою оригіналу ООО «Ника») укладено контракт №21/09, за яким продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені в цьому контракті, передати у власність покупцю поліетилен, поліпропілен, ПВХ, у відповідній кількості, відповідної якості та по ціні вказаній у додатках до даного контракту, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в цьому контракті. (п.1.1 Контракту).
Згідно п. 1.2. Контракту умови поставки та оплати товару зазначаються в додатках
Пунктом 1.4 Контракту зазначено, що ціни на товар визначаються відповідно до умов поставки, які вказані в додатках до Контракту, згідно «Інкотермс 2010» враховуючи вартість тари, пакування та маркування.
До вказаного Контракту сторонами погоджено Специфікацію поставки №13 від 21.12.2022 р., згідно з якою узгоджено поставку поліпропилен високої густини марки BL 6200 вагою 82,5 тон на загальну суму 99000дол. США.
Умови поставки:
FCA Вільнюс, Литва.
Оплата товару:
30% передоплати за товар повинна бути здійснена протягом 2 робочих днів від дати виставоення рахунку продавцем,
70% передплати здійснюється покупцем за 5 календарних днів до прибуття товару в м. Вільнюс за повідомленням продавця, строк відвантаження грудень 2022 року-січень 2023 року.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ПП «Харків-полімер» було задекларовано товар:
« 1.Полімери етилену в первинних формах:- Поліетилен марки HDPE grade BL6200, високої густини (0,959 г/см3), в гранулах розміром 2-3мм, колір прозорий (без додавання барвників та пігментів), показник текучості розплаву(ПТР) 0,40 грам/10хв при навантаженні 2,16кгс. Кількість -20625кг.» (Товар № 1 в гр 31 ЕМД).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Львівської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA209230002710U5 від 13.01.2023 р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема:
Контракт №21/09 від 10.09.2022 року;
Доповнення №1 до Контракту від 18.10.22 року;
Специфікацію №13 від 21.12.2022 року;
Проформу- інвойс №157/12 від 21.12.2022 року;
Договір про надання послуг митного брокера 1811/1 від 18.11.2019 року;
Інвойс 157/12-4 від 10.01.2023 року;
Пакувальний лист від 10.01.2023 року;
ЦМР від 10.01.2023 року;
Договір перевезення №031218 від 03.12.2018 року;
Заявку на перевезення 05/01-05 від 05.01.2023 року;
Рахунок-фактуру №15 від 12.01.2023 року;
Платіжна інструкція №2272 від 16.01.2023 року;
Акт №15 від 16.01.2023 року про транспортне перевезення;
Довідку про транспортні витрати №12/01/2 від 12.01.2023 року;
Свіфт б/н від 22.12.2022 року;
Свіфт б/н від 03.01.2023 року;
Декларацію країни відправлення 22LТVС0100ЕК012478.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.
При цьому, митним органом виявлено такі розбіжності у поданих позивачем документах:
1) згідно п.4 4 контракту №21/09 від 10.09.2022 р. всі банківські комісії сплачує Покупець. У платіжних документах, наданих до митного оформлення, в гр 71А зазначені умови OUR, що означає, що обов'язок щодо сплати комісійних платежів покладається на Покупця. Проте серед наданих до митного контролю документів відсутні дані щодо вартості таких комісійних надбавок. Це свідчить про не включення до митної вартості всіх складових. Крім того, специфікація від 21.12.2022 р. №13 в п. 1.3 містить умови за яких вступають в силу штрафні платежі за невиконання умов договору Дана специфікація є невід'ємною частиною контракту. Згідно умов специфікації, Продавець надсилає Покупцю повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу і Покупець має визначений строк на здійснення такої операції. Починаючи с шостого дня нараховуються штрафні платежі за збереження товару. До митного контролю не надано документи щодо строків відвантаження товару зі складу, отже до складових митної вартості можуть бути невключені відповідні платежі, адже митна вартість товару - це ціна, що сплачена або підлягає сплаті;
2) до митного оформлення надана рахунок-проформа выд 21.12.2022 р. №157/12 у якій в графі назва товару зазначено «поліетилен марки FL7000», проте до митного оформлення заявлено товар «поліетилен марки FL7000», що викликає сумніви у достовірності відомостей про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару;
3) товар постачається на комерційних умовах FCA Вільнюс, Литва на виконання вимог контракту № 21/09 від 10.09.2021 р. Декларантом надано транспортно-експедиційний договір від 03.12.2018 р. №031218ХП укладений між Приватне Підприємство "ХАРКІВ-ПОЛІМЕР" та ФОП ОСОБА_1 .. Згідно наданої до митного контролю міжнародної накладної СМR від 10.01.2023 р. №б/н перевізником є LLС SVEN TRANS, проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній. За зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, платіжні документи, заявку, договір на перевезення та ін... що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості;
4) відповідно до наданих товаросупровідних документів, відсутні відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу. Крім того, відсутні дані щодо завантаження товару. Таким чином, вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.3 ст.53 Митного кодексу України, відповідач декларанту виставив вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме:
зовнішньоекономічний договір, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
рахунки про дійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Львівською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за методом 2- б.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2 зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UА100360/2023/500119 від 12.01.2023, де вартість подібного товару становить 1,3297 дол. США за кг.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство (позивач) задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA209230003098U7 від 14.01.2023.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи Для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Листом від 21.02.2023 р. № 21/02 позивач додатково надав до митного органу копії таких документів: заявки від 05.01.2023 р. №05/01-05, довідки від 12.01.2023 р. №12/01/2, платіжної інструкції від 16.01.2023 р. №2272, акта виконаних робіт від 16.01.2023 р. №15.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При цьому, частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ).
Водночас, згідно з частиною 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. в адміністративній справі № 803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Слід зазначити, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Матеріалами справи підтверджується, позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.
Колегія суддів апеляційної інгстанції не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Так, 10.09.2021 р. ПП «Харків-полімер» (Покупець) уклало з ТОВ «Ника» (республіка Грузія) (Продавець) укладено контракт №21/09, за яким продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені в даному контракті, передати у власність покупцю поліетилен, поліпропілен, ПВХ, у відповідній кількості , відповідної якості та по ціні вказаній у додатках до даного контракту, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в цьому контракті. (п.1.1 Контракту).
Згідно п. 1.2. Контракту умови поставки та оплати товару зазначаються в додатках.
Пунктом 1.4 Контракту зазначено, що ціни на товар визначаються відповідно до умов поставки, які вказані в додатках до Контракту, згідно «Інкотермс 2010», вартість тари, пакування та маркування.
До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію поставки №13 від 21.12.2022 р., згідно з якою узгоджено поставку поліпропилен високої густини марки BL 6200 вагою 82,5 тон на загальну суму 99000дол. США, умови поставки: FCA Вільнюс, Литва; оплата товару: 30% передоплати за товар повинна бути здійснена протягом 2 робочих днів від дати виставоення рахунку продавцем, 70% передплати здійснюється покупцем за 5 календарних днів до прибуття товару в м. Вільнюс за повідомленням продавця, строк відвантаження грудень 2022 року-січень 2023 року.
На виконання умов Контракту Продавцем було виставлено проформу-інвойс від 21.12.22 р. №157/12 з уточненнями, яка надавалася до митного оформлення та містить посилання на Специфікацію №13 на 82,500 тон товару, на загальну вартість 99000 доларів США.
В проформі-інвойсі від 21.12.22 р. №157/12 зазначена саме та марка поліетилену, що була заявлена позивачем у ЕМД.
22.12.2022 року Покупець сплатив 29700 доларів США, що підтверджується свіфтом б/н від 22.12.2022 р. та 03.01.2023 р., покупець сплатив 69300 доларів США, що підтверджується свіфтом б/н від 03.01.2023 р.
Крім того, у свіфтах б/н від 22.12.2022 р. та 03.01.2023 р. в призначенні платежу є посилання на Контракт та Специфікацію від 21.12.2022 р. №13.
На поставку конкретної партії товару, в рамках Контракту Продавцем було виставлено інвойс від 10.01.2023 р. №157/12-4 на суму 24750доларів США, який надано при митному оформленні товарів.
Інвойс від 10.01.2023 р. №157/12-4 має посилання на Контракт та Специфікацію від 21.12.2022 р. №13. В ЦМР №б/н від 10.01.2023 р. міститься посилання на інвойс від 10.01.2023 р. №157/12-4 та пакувальний лист до нього. Також в ЦМР №б/н від 10.01.2023 р. зазначено номер автомобіля, що здійснював перевезення, який повністю співпадає з номером автомобіля, що зазначений у рахунку-фактурі від 12.01.2023 р. №15 з виправленнями та Заявці.
Зазначені документи у сукупності дають в повній мірі можливість ідентифікувати, який товар поставлено та сплачено згідно свіфтів б/н від 22.12.2022 р. та 03.01.2023 р.
У графі 71А свіфта зазначені умови OUR, це означає, що обов'язок щодо сплати комісійних платежів покладається на покупця.
Щодо твердження відповідача, що серед наданих до митного контролю документів відсутні дані стосовно вартості таких комісійних надбавок і це свідчить про не включення до митної вартості всіх складових, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Зазначений перелік не містить в собі визначення банківської комісії, як складової митної вартості товару, при цьому, відповідно до ч. 11 cт. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Також, стаття 58 Митного кодексу України не передбачає штрафні санкції, як складову митної вартості, які підлягають сплаті покупцем у разі невиконання ним умов контракту.
Повідомленням про готовність товару до погрузки є фактично інвойс №157/12-4, який датовано 10.01.2023 р., а фактично товар завантажено 10.01.2023 р., що зазначено в ЦМР №б/н від 10.01.2023 р., таким чином строки завантаження зазначені в Специфікації №13 від 21.12.2022 р. Покупцем не були порушені.
Відповідно до Специфікації від 21.12.2022 р. №13 товар постачається на умовах поставки FCA Вільнюс (Литва). Декларантом надано транспортно-експедиційний договір від від 03.12.2018 р. №031218ХП, який укладений між ПП "XAPKIB-ПОЛІМЕР" (далі-Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (далі-Експедитор).
Відповідно до п.1.1 Перевезення експедитор зобов'язується від свого імені, в інтересах і за рахунок коштів Замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях і/або по Україні, залучаючи до здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною-Перевізником.
Пунктом 4.1 Договору перевезення сторони погодили, що вартість вказаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід ємною частиною Договору.
Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду Експедитора.
Заявкою від 05.01.2023 р. №05/01-05 Сторони погодили перевезення за маршрутом Швентининкай (Литва) - Дніпро (Україна) на загальну вартість 105000грн.
Рахунком від 12.01.2023 р. №15 сторони погодили, що надання послуг з організації перевезення з залученням перевізника, за маршрутом Швентининкай (Литва)-п/п Рава Руська а/м Волво АL4783ОР/ НОМЕР_1 складає 50000 грн; надання послуг з організації перевезення з залученням перевізника, за маршрутом п/п Рава Руська - м.Дніпро (Україна) а/м Волво АL4783ОР/СВ2540ХО складає 55000 грн.
Рахунок від 12.01.2023 р. №15 має посилання на Договір перевезення та Заявку від 05.01.2023 р. №05/01-0.
За умовами поставки FCA страхування не є обов'язковим. В довідці від 12.01.2023 р. №12/01/2 про транспортні витрати зазначено, що страхування не здійснювалося.
Відповідно до п.4.3 Договору перевезення та Заявки оплата здійснюється протягом 5 банківських днів, з моменту надання оригіналів документів, якщо в заявці не вказано інше. Підставою для оплати Замовником є оригінал рахунку-фактури Експедитора, акту виконаних робіт, ЦМР з печаткою вантажоодержувача, якщо інше не обумовлено в Заявці.
Заявкою від 05.01.2023р. №05/01-05 Сторони погодили порядок розрахунку безготівковий при вивантаженні товару.
Отже, відповідно до даних ЦМР №б/н від 10.01.2023 р. товар отримано 14.01.2023 р., таким чином на день митного оформлення товару, а саме 14.01.2023 р. термін оплати за транспортні послуги ще не настав.
При цьому, декларантом додатково митниці надано платіжне доручення від 16.01.2023 р. №2272 згідно якого транспортні витрати оплачено у повному обсязі.
В силу cт. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є у тому числі, але не виключно, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 р. №599 (Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до п.2 cт. 53 Митного кодексу України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Слід врахувати, що діюче законодавство України не передбачає необхідності документально підтверджувати розрахунок вартості переміщення товарів.
Водночас, всі надані у сукупності документи не містять розбіжностей, мають посилання один на одного та надають у повній мірі можливість здійснити розрахунок транспортних витрат.
Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України:
наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією.
В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-б) стали наявні в інформаційних ресурсах митниці слугувала МД UА100360/2023/500119 від 12.01.2023, де вартість подібного товару становить 1,3297 дол. США за кг
Так, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію, отриманою за результатами здійснення митного контролю, сам по собі, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 р. у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 р. у справі №815/3400/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано спростував, оскільки, дійсно, їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.
Матеріали справи не містять (Відповідач не надав суду) доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Водночас, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Також, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи апелянта.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Щодо витрат, пов'язані з правничою допомогою адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.06.2023 р. між адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (адвокатське бюро) та ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №40, згідно із п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2
Для реалізації зобов'язань, передбачених п.1.1 цього договору, адвокатське бюро зобов'язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 договору).
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 цього договору, вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.
Строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.
Також, 12.06.2023 року між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 12.06.2023 р. №40, відповідно до умов п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2 в суді першої інстанції.
За умовами п.2 вказаної додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: від 13.01.2023 р. №UА209000/2023/100010/2 в суді першої інстанції та складає 5000 грн.
Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п.1 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.
13.06.2023 року адвокатським бюро виставлено рахунок на оплату №82 та відповідно до якого позивачем здійснено оплату за цим рахунком у сумі 5 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 21.07.2023 р. №2745.
Суд першої інстанції задовольнив заяву позивача та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, видами адвокатської діяльності є, зокрема,
- надання правової інформації,
- консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:
- консультації,
- роз'яснення,
- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,
- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, до правової допомоги належать:
- консультації, роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 5000 грн., який визначив суд першої інстанції, є значно перевищеним.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи зазначені критерії, а також, що дана справа в суді першої інстанції розглянута в письмовому провадженні без виклику сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є сума в розмірі 2000грн.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу, які підлягають стягненню, а в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року - змінити в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу.
В абзаці 3 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року слова та цифри « 5000грн.» замінити словами та цифрами «2000 (дві тисячі гривень)».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова