22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30214/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (суддя 1-ї Златін С.В.) в адміністративній справі №160/30214/23 за позовом Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
17.11.2023 Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 000/853/32-00-07-04-19, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації за травень 2023 року на суму 1878044грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженим рішенням, яке прийнято за висновками акту перевірки, оскільки перевіряючі безпідставно дійшли висновку про не спрямованість правочину укладеного позивачем з ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що його контрагенти надали для позивача послуги з охорони перевезення вантажу та здійснили поставку товару. Позивач зазначає, що порушення ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. Окрім того, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податкові накладні ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” зареєстровані у ЄРПН.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та доводам відповідача. Так перевіркою встановлено, та за позицією скаржника не спростовано під час розгляду справи, що укладені позивачем з ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки: вказані підприємства не мають достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання; позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару у ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання”; наявні рішення про відповідність ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” критеріям ризиковості платника податку.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Додатково надано інформацію про скасування у судовому порядку рішення податкового органу щодо відповідності контрагента позивача - ТОВ “Партнер-Експі” критеріям ризиковості платника податків.
Скаржником подані додаткові пояснення за відзив позивача.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи відзиву, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та відзиву, колегія суддів приходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 24.07.2023 по 08.08.2023 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100000грн, по декларації з ПДВ за травень 2023 року, за наслідками якої складно Акт від 08.08.2023 року № 837/32-00-07-04-14/00186520.
У акті відповідачем зроблено, зокрема, висновок про завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2023 року на суму 1878 044грн. Детальні порушення описані у Додатку 4 до акту перевірки. (а.м. 47, 54-60)
До такого висновку перевіряючи дійшли з тих підстав, що на їх думку правочини укладені позивачем з контрагентами ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки:
-ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” не має достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання;
-позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару у ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання”;
-наявні рішення про відповідність ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” критеріям ризиковості платника податку.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 000/853/32-00-07-04-19, згідно з яким АТ “Нікопольський завод феросплавів” зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації за травень 2023 року на суму 1 878 044 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно до п.201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах відбувся.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16.07.1999 № 996-XIV, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цієї нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Разом з тим, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як свідчать встановлені обставини справи, податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” в частині надання послуг з охорони феросплавів у вагонах та з поставки товару, оскільки у контрагентів не має достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання та нааявності рішення про відповідність ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” критеріям ризиковості платника податку.
Разом з тим, як свідчать встановлені обставини справи, між позивачем та ТОВ “Крам Постачання” укладено договір поставки від 30.11.2020 року № 2005290, відповідно до умов якого ТОВ “Крам Постачання” зобов'язувалось доставити товари позивача до пункту призначення, а позивач зобов'зався оплатити надані послуги.
Факт транспортування товару ТОВ “Крам Постачання” підтверджується копіями видаткової накладної від 30.06.2021 року № 72 та копією залізничної накладної, які містяться у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
АТ “Укрзалізниця” листом від 11.12.2023 року № 8448/6, копія якого міститься у матеріалах справи та надана суду відповідачем, підтвердила факт перевезення залізницею в 2021-2023 роках в вагонах №№ 52367802, 62125976, 64020456, 52817897, 53759254 вантажу дріб'язок коксовий за участю позивача та ТОВ “Крам Постачання”.
ТОВ “Крам Постачання” видало позивачу посвідчення № 27/06 від 27.06.2021 року про якість коксохімічної продукції.
Позивач отримав товар від ТОВ “Крам Постачання”, що підтверджується копією прибуткового ордеру від 06.07.2021 року та копією акту прийому - передачі товару № 72 від 30.06.2021 року, копії яких міститься у матеріалах справи.
Оплата за поставлений товар підтверджується платіжною інструкцією від 28.03.2023 року на оплату ТОВ “Крам Постачання”.
ТОВ “Крам Постачання” виписано податкову накладну, яка містяться у матеріалах справи та вказана у акті перевірки, та яка зареєстрована у ЄРПН.
Також між позивачем та ТОВ “Партнер - Експі” укладено договір на надання послуг з охорони вантажів у вагонах і контейнерах при перевезенні в залізничному транспорті від 01.11.2016 року № 28/2016/1605089 та від 08.08.2022 року № 06-1/2022-Е-2202789 , відповідно до умов яких ТОВ “Партнер - Експі” зобов'язувалось надати полуги з охорони, а позивач зобов'зався оплатити надані послуги.
Факт надання послуг з охорони підтверджується копією акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2023 року № 1605089/4 та від 30.04.2023 року № 1605089/4/1, акт наданих послуг від 30.04.2023 року № 6/22К/04 , які міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Оплата за налані послуги пілдтверджена платіжною інструкцією від 28.03.2023.
ТОВ “Партнер - Експі” виписало позивачу податкові накладні, які містяться у матеріалах справи та вказані у акті перевірки, та які зареєстровані у ЄРПН.
Також судом встановлено, що ТОВ “Партнер - Експі” на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало діючу ліцензію МВС України серія АЕ №284729 від 11.12.2013 року.
Суду також було подано копію звіту з праці за травень 2023 року ТОВ “Партнер - Експі”, з якого видно, що на підприємстві працювало 163 особи.
Отже, позивачем первинними документами підтверджено виконання договорів з контрагентами.
Посилання податкового органу на ту обставину, що один з контрагентів позивача віднесено до ризикових платників податків є безпідставні, оскільки це не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про характер діяльності свого контрагента. Отже, вказаний аргумент податкового органу не є вичерпним доказом нереальності операцій. Крім того, наявність рішення податкового орану щодо ризикових платників податків не є беззаперечним доказів неможливості ведення господарської діяльності.
Доводи скаржника на ту обставину, що адреса відвантаження товару (згідно накладних) не співпадає із місцем реєстрації контрагента - ТОВ «Крам Постач», суд відхиляє та зазначає наступне.
Товаротранспортні накладні не є первинними документами у розумінні статті 1 Закону № 996-XIV для цілей підтвердження постачання товару, адже призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом; транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Крім того, приведені аргументи контролюючого органу суд визнає безпідставними в силу того, що відповідачем взагалі не перевірявся факт відвантаження товару зі складу, адреса якого може не співпадати з податковою адресою контрагента позивача.
Стосовно доводів податкового органу про те, що згідно сертифікатів якості встановлено, що виробником поставленого ТОВ «Крам Постач», на адресу позивача товару є ПрАТ «МК «Азовсталь», проте відсутні докази взаємовідносин між ПрАТ «МК «Азовсталь» та ТОВ «Крам Постач», що свідчить про неможливість підтвердити реальність товару, колегія суддів зазначає наступне.
Вказані вище висновки дають підстави вважати, що податковий орган вказує про відсутність можливості підтвердити ланцюг постачання товару від виробника.
Проте саме по собі лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Проте, на переконання колегії суддів, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.
Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача не можуть впливати на права та обов'язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов'язань.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і послуг та помилковості висновків відповідача про неможливість здійснення ТОВ “Партнер-Експі” та з ТОВ “Крам Постачання” господарських операцій з позивачем, оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для його скасування.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/30214/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник