24 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12096/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №160/12096/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, третя особа: Регіональне управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 15.03.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2024 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження позивач зазначає те, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції засобами поштового зв'язку не отримувала, а отримана вона була лише її представником при черговому прибуттю до м. Дніпро. Просить врахувати, що вона та її представник у справі - адвокат ОСОБА_2 є військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 РУ СТрО «Схід», при цьому не перебувають у місті Дніпрі. Особовий склад цієї військової частини знаходиться в зоні ведення бойових дій, де не завжди існує сталий інтернет-зв'язок.
Перевіривши подане позивачем клопотання, слід зазначити наступне.
Так аргументам позивача щодо не отримання ним копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції судом вже надано оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху і такі були відхилені судом з огляду на наявність в матеріалах судової справи належних доказів вручення представнику позивача ОСОБА_2 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 через підсистему “Електронний суд” 19.01.2024 (наступний робочий день, оскільки надіслання судового рішення в електронний кабінет відбулося після 17:00, а саме о 23:56 год. 18.01.2024), та в цей
же день в паперовій формі на підставі поданої заяви. В силу приписів частини 7 статті 251 КАС України вважається, що 19.01.2024 копія оскаржуваного судового рішення вручена й позивачу ОСОБА_1 .
При цьому, суд бере до уваги, що, з огляду на доводи поданого клопотання, позивач не заперечує висновків суду щодо вручення копії оскаржуваного судового рішення її представнику, зазначаючи, що така була ним отримана при черговому прибуттю до м. Дніпро.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач також посилається на те, що вона та її представник ОСОБА_2 є військовослужбовцями, на підтвердження чого надає витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 №2 та від 06.04.2022 №64 про зарахування в списки частини та призначення на посади.
Колегія суддів не заперечує того, що вказані скаржником обставини щодо перебування на військовій службі могли ускладнити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи самі по собі не можуть свідчити про неможливість подання скаржником апеляційної скарги у визначений законом строк, без надання належних та достатніх доказів.
Суд наголошує на тому, що за приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Слід зауважити на тому, що із наданого витягу із наказу від 06.04.2022 №64 вбачається, що позивача із 06.04.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду бухгалтера фінансово-економічної служби. Таким чином, вказане не може вважатися належним доказом щодо безпосереднього перебування позивача у зоні активних бойових дій, виконання військового обов'язку, що перешкоджало належним чином скористатись своїм процесуальним правом на подання апеляційної скарги у період з 20.01.2024 по 19.02.2024.
Інших належних доказів (внутрішній наказ тощо) на підтвердження вибуття позивача з пункту постійної дислокації (військової частини) в зону активних бойових дій, що підтверджувало неможливість подання нею апеляційної скарги у встановлений законом строк скаржником не надано.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними наявність підстав щодо поважності пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість звернення з апеляційною скаргою у визначений законом строк (у період з 20.01.2024 по 19.02.2024).
Частиною другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зауважує, що скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Слід зазначити, що право на апеляційний перегляд судового рішення кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №160/12096/23.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №160/12096/23.
Ухвала набирає законної сили з 24.05.2024 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк