23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24864/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/24864/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 13.09.2023 р. замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства;
зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.09.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року.
Від позивача до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, яка надавалася позивачу під час апеляційного провадження, у розмірі 4000,0грн.
В запереченнях на вказану заяву відповідач зазначає про необгрунтованість та неспівмірність заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу.
Вивчивши подану позивачем заяву про компенсацію витрат, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До
витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2023 між позивачем та адвокатом Тарасенко Д.Ю. укладено договір №12/09/23 про надання правової допомоги.
Відповідно до Додатку №3 від 29.01.2024 до Договору адвокат за дорученням позивача прийняв на себе зобов'язання щодо представництва інтересі позивача в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення суду від 27.11.2023.
Гонорар Адвоката за надання зазначених послуг становить 4000,0грн.
Згідно наданого опису від 29.01.2024 адвокатом надано такі послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою та ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження (1 год); складання відзиву на апеляційну скаргу (1,5год).
У відповідності до рахунку-фактури №29/01/2429 вартість наданих послуг становить 4000,0грн.
Згідно платіжної інструкції від 31.01.2024 позивачем оплачено вказаний рахунок.
Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 4000,0грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
У спірному випадку відповідачем подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу суть яких зводиться до того, що заявлених до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є необгрунтованим, оскільки в договорі не визначено порядок визначення вартості наданих послуг та неспівмірними із складністю справи.
З приводу аргументів відповідача щодо необгрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У спірному випадку Додатком №3 до Договору визначено фіксований розмір гонорару адвоката.
Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, та є визначеними.
Вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із змісту послуг правничої допомоги, що були надані позивачу на стадії апеляційного провадження, часу витраченого адвокатом на надання таких послуг, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу - 4000,0грн., є співмірним як із складністю розгляду справи так і з часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,0грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 139, 252 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Прийняти у справі №160/24864/23 додаткову постанову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,0грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 23.05.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк