23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5921/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (суддя Бойченко Ю.П.) у справі №280/5921/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним рішення відповідача від 23.05.2023 № 084250003218 про відмову в призначенні пенсії за віком та скасувати його;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 періоди роботи, що визначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , а саме: з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992; з 28.07.1992 по 15.04.1993 та період роботи, що визначений у трудовій книжці № НОМЕР_3 , а саме: з 01.02.1995 по 15.01.2000 і призначити позивачу пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, в призначенні пенсії їй було відмовлено з посиланням на недостатність страхового стажу, при цьому, пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу вказані періоди роботи з посиланням на недоліки заповнення трудової книжки. Позивачка зазначала, що обов'язок правильності заповнення трудової книжки покладено на роботодавця, а не на працівника, а тому певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть позбавляти працівника на пенсійне забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2023 № 084250003218;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992; з 01.02.1995 по 15.01.2000;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно
розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2023 про призначення пенсії за віком.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано тим, що зазначені періоди роботи позивачки підтверджені інформацією з трудової книжки, а певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Рішення суду першої інстанції, в частині незадоволених позовних вимог, мотивовано тим, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи в колгоспі з 28.07.1992 по 15.04.1993, оскільки трудова книжка не містить усіх необхідних записів, а саме: про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та його виконання позивачкою.
Не погодившись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на ті обставини, які стали підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії та яким, на думку скаржника, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 16.05.2023 за призначенням/перерахунком пенсії. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2023 № 084250003218 у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, у рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 р. 6 міс. 9 дн. Також зазначено, що не враховано до стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки № НОМЕР_4 (на титульній сторінці відсутній правовий зв'язок між прізвищами), в т.ч. з 13.03.1981 по 02.03.1983 (виправлення дати наказу на зарахування), у колгоспі з 28.07.1992 по 15.04.1993 (відсутня інформація про кількість відпрацьованих днів), потребує уточнення та враховано частково період роботи у колгоспі (КСП) з 01.02.1995 по 15.01.2000 (відсутня інформація про перейменування).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулася з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, оскаржено в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині задоволених позовних вимог.
Так, спірним у цій справі є правомірність визначення пенсійним органом страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що пенсійним органом, зокрема, не було зараховано до страхового стажу позивачки періоди її трудової діяльності з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992; з 01.02.1995 по 15.01.2000.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У спірному випадку встановлено, що згідно інформації з трудової книжки позивачки (від 13.03.1981 серії НОМЕР_2 ) у ній, серед іншого, містяться такі записи:
13.03.1981 - прийнята учнем машиніста (Завод “Орсельмаш”);
02.03.1983 - звільнена за власним бажанням;
26.04.1983 - прийнята на посаду робітниці харчоблока (Оріхівська центральна райлікарня);
06.05.1985 - звільнена за власним бажанням;
22.05.1985 - прийнята робітницею яйцескладу (Птахофабрика “Оріхівська”);
15.07.1988 - звільнена за власним бажанням;
07.09.1988 - прийнята мийником посуду;
27.05.1992 - звільнена за власним бажанням;
28.07.1992 - прийнята в члени колгоспу “Запорожець”;
15.04.1993 - виключена з членів колгоспу.
Також, судом досліджено трудову книжку колгоспника (від 18.06.1993 серії НОМЕР_5 ), яка належить позивачу, і встановлено, що в ній, крім іншого, містяться такі записи:
01.02.1995 - прийнята в члени колгоспу “Україна” дояркою;
15.01.2000 - звільнена з членів КСП “Україна Гуляйпільського району Запорізької області у зв'язку із реорганізацією.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992 відповідач посилався на наявність недоліків при заповненні трудової книжки від 13.03.1981 серії НОМЕР_2 , зокрема, відсутність на титульній сторінці правового зв'язку між прізвищами та виправлення дати наказу про зарахування.
Надаючи оцінку такій позиції відповідача, судом першої інстанції встановлено те, що дійсно на титульному аркуші трудової книжки дівоче прізвище позивача “ ОСОБА_2 ” (рос. мовою “ ОСОБА_3 ”) закреслене і дописано прізвище “ ОСОБА_4 ” та зазначено, що цей запис здійснено на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_6 від 28.01.1983. Однак, в подальшому прізвище “ ОСОБА_4 ” закреслене і дописано прізвище “ ОСОБА_2 ” (рос. мовою “ ОСОБА_3 ”).
В той же час, встановивши такі обставини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Вказане, зокрема, було передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла на час внесення записів до трудової книжки позивачки.
З цих підстав суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, а не на працівника.
Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги позицію відповідача, з огляду на її формалізм, оскльки певні недоліки ведення трудової книжки, як правильно зазначив суд першої інстанції, не можуть тягнути негативні наслідки для працівника, оскільки обов'язок ведення трудових книжок покладено на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Висновки суду першої інстанції про неможливість покладення негативних наслідків на працівника у зв'язку з певними недоліками ведення трудової книжки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справах №490/12392/16-а (постанова від 24.05.2018), №677/277/17 (постанова від 06.02.2018).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що періоди роботи з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки період роботи в колгоспі з 01.02.1995 по 15.01.2000.
Так, відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
У спірному випадку трудова книжка колгоспника від 18.06.1993 серії НОМЕР_5 містить записи, які підтверджують зайнятість позивачки в громадському господарстві у період з 01.02.1995 по 15.01.2000, а також містять відомості про встановлений річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та фактичну кількість відпрацьованих позивачем днів.
Тобто, інформація трудової книжки давала підстави для зарахування вказаного періоду роботи позивачки до страхового стажу, а відсутність запису про перейменування колгоспу не може бути підставою для відмови в цьому.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості оскаржуваного рішення пенсійного органу та наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 13.03.1981 по 02.03.1983; з 26.04.1983 по 06.05.1985; з 22.05.1985 по 15.07.1988; з 07.09.1988 по 27.05.1992; з 01.02.1995 по 15.01.2000.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №280/5921/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України.
Повний текст постанови складено 23.05.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк