23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4206/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року (суддя Калугіна Н.Є., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 28.02.2024 року) в справі №160/4206/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
27.04.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути податковий борг з платника податків до бюджету у сумі 26098,99 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року позовну заяву повернуто в частині позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за податковим повідомленням-рішенням №20103-04 від 13.06.2017 року на суму 8058,20 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що Відповідно до розрахунку заборгованості з інтегрованої картки платника податків, заборгованість у ОСОБА_1 виникла но податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін грошових зобов'язань у розмірі 26089,99 гри, згідно: податкового повідомлення-рішення №20103-04 від 13.06.2017 року, термін сплати 10.12.2017 року на суму 8058,20 грн, податкового повідомлення-рішення №00652870-1320-0432 від 17.04.2018 року, термін сплати 18.08.2018 року на суму 3742,56 грн, податкового повідомлення-рішення №0032383-5850-0432 від 25.04.2019 року, термін сплати 17.08.2019 року на суму 4354,23 грн, податкового повідомлення-рішення №0028595-5840-0432 від 21.04.2020 року, термін сплати 08.09.2020 року на суму 4880,53 грн, податкового повідомлення-рішення №0107154-2412-0432 від 04.03.2021 року, термін сплати 01.06.2021 року на суму 5063,47 грн. Апелянт вказував, що строк звернення до суду з позовом складає 1095 днів з моменту виникнення боргу та складає з 10.12.2017 року по 17.03.2020 року 828 днів, з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року 0 днів (строк зупинено COVID-19) та з 01.07.2023 року по 14.02.2024 року 228 днів. В загальній кількості та без застосування інших законодавчих підстав зупинення строків ГУ ДПС звернулось до суду на 1056 день строку, а отже не було порушено 1095 денного строку. Апелянт вказував, що поновлення строку звернення до суду має інше функціональне навантаження, призначення ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України, а до набрання чинності кодексом підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-111. Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-дснний строк давності. 13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на занобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України па всій території України з мстою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Закон від 13 травня 2020 року набув чинності з 29 травня 2020 року. Апелянт вказував, що 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих Закон № 2120-ІХ), пунктом 2 розділу II якого дію підпункту 52 підрозділу 10 розділу XX Кодексу зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану. Статтю 102 Кодексу доповнено пунктом 102.9, яким на період дії правого режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 07.03.2022 року набрав чинності Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу XX Кодексу було доповнено пунктом 69. Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Строк давності зупинявся в такі періоди: з 18.03.2020 року по 17.03.2022 року - відповідно до пункту 52 підрозділу 10 розділу XX Кодексу для всіх платників податків; з 07.03.2022 року по 24.11.2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу для всіх платників податків; у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 52 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу для всіх платників податків; з 17.03.2022 року по 01.08.2023 року відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу діяла без виключень, та у періоді з 17.03.2022 року по 24.11.2022 року - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу і пункт 102.9 статті 102 Кодексу. Апелянт вказував, що строк звернення контролюючого органу з позовом щодо стягнення суми податкового боргу зупиняється у періоді з 27.05.2022 року по 01.08.2023 року на підставі пункту 102.9 статті 102 ПК України, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, які передбачають зупинення строків на час введення в Україні воєнного стану.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву в частині, виходив з того, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Суд першої інстанції вказував, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану та доповнено ст. 102 ПК України п. 102.9. Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. На підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023 п. 102.9 ст.102 ПК України виключено з 01.08.2023 року. З 01.08.2023 перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України продовжується. Позивач звернувся до суду з позовом 14.02.2024 року. Позивачем жодних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №20103-04 від 13.06.2017 року на суму 8058,20 грн не наведено та доказів поважності причин його пропуску не надано.
Відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 13.06.2017 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 20103-04, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік, у розмірі 8058,20 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, та отримане ним 31.07.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, 17.04.2018 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0652870-1320-0432, яким відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік, у розмірі 3742,56 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, та отримане ним 15.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
25.04.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0032383-5850-0432, яким відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік, у розмірі 4354,23 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, та отримане ним 18.06.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також 21.04.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0028595-5840-0432, яким відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік, у розмірі 4880,53 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, однак поштова кореспонденція була повернута у зв'язку з неможливістю вручення.
Також 04.03.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0107154-2412-0432, яким відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік, у розмірі 5063,47 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, однак поштова кореспонденція була повернута у зв'язку з неможливістю вручення.
Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була сформована на виконання ст. 59 ПК України та направлена ОСОБА_1 податкова вимога №70951-58 від 01.08.2019 року на суму 11800,76 грн., яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, однак поштова кореспонденція була повернута у зв'язку з неможливістю вручення.
Звертаючись до суду з позовом суму боргу у розмірі 26098,99 грн. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає узгодженим, податкові повідомлення-рішення, які не оскаржені та є такими, що формують підстави для стягнення податкового боргу у позовному провадженні. Наявність та сума податного боргу підтверджується інтегрованою карткою платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху, надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №20103-04 від 13.06.2017 на суму 8058,20 грн із наданням доказів поважності причин його пропуску.
Позивач на виконання ухвали суду 26.02.2024 року надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом у частині стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №20103-04 від 13.06.2017 на суму 8058,20 грн. Пояснив, що строк не є порушеним з підстави його зупинення нормами ПК України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року позовну заяву повернуто в частині позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за податковим повідомленням-рішенням №20103-04 від 13.06.2017 року на суму 8058,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частинами 1 -3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.
Слід враховувати правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19, від 23.12.2021 року у справі №520/11348/2020. Верховний Суд вказував, що виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК України) зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану та доповнено ст. 102 ПК України п. 102.9.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Суд вказує, що з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, тобто норма про звернення до суду у межах 1095 днів зупинена. Зупинено перебіг строків давності у зв'язку з поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), таке зупинення розповсюджується як на платників податків так і на строки визначені для контролюючого органу у тому числі строки звернення до суду щодо стягнення суми податкового боргу.
Також варто враховувати норму п. 3 розділу VI КАС України, якою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 258, 261, 295, 298, 304, 309, 329, 332, 338, 342, 363, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на підставі якої з 12 березня 2020 року запровадив на території України карантин.
Згідно з п. 1, п. 2-2 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року на території України карантин.
Норма п. 3 розділу VI КАС України була діючою та передбачала, що строк визначений статтею 122 може бути поновлений чи подовжений.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду, справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»).
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Передбачено, що позивач може розраховувати на поновлення пропущеного строку у разі коли позов подано з порушенням строку, у цьому випадку має бути подана заява разом з доказами. Головне управління на виконання ухвали суду пояснило підстави подання позовної заяви у частині з порушенням строку.
В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, що, впливає на діяльність держави та людини, з 24.02.2022 року наявні складнощі щодо поштового зв'язку та подання особами звернень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих Закон № 2120-ІХ), пунктом 2 розділу II якого дію підпункту 52 підрозділу 10 розділу XX Кодексу зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану. Статтю 102 Кодексу доповнено пунктом 102.9, яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, визначено, що строк звернення до суду з позовом контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу зупиняється на період воєнного чи надзвичайного стану.
Законом України від 03.03.2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу XX Кодексу було доповнено пунктом 69.
Згідно з пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.
Надалі редакцію пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України було змінено та викладено у редакції: «Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв'язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Отже, податкового повідомлення-рішення №20103-04 від 13.06.2017 року, термін сплати якого добровільно був до 10.12.2017 року. З 10.12.2017 року у податкового органу настало право на звернення до суду з позовом щодо стягнення суми боргу примусово. З 10.12.2017 року 17.03.2020 року минуло 828 днів. 17.03.2020 року перебіг строку (1995 днів) зупинено у зв'язку з запровадженими заходами карантину та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Строк дії зупинення тривав до закінчення карантинних обмежень 30.06.2023 року.
З 15.03.2022 року і до 01.03.2023 року строк було зупинено у зв'язку з запровадженим в Україні воєнним станом.
Термін 01.08.2023 року (коли поновлено дію обчислення строку) по 14.02.2024 року (подання позову) становить 198 днів.
Враховуючи зупинення дії строків звернення до суду, з 17.03.2020 року по 01.08.2023 року, подання позову 14.02.2024 року, строк звернення не є порушеним з огляду на те, що у сукупності з моменту виникнення податкового боргу та виникнення права у контролюючого органу подання позову не минуло 1095 днів.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв'язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу й на іншу обставину.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вище приведена норма вказує на важливість моменту отримання позивачем ухвали про залишення його позову без руху. Саме від моменту отримання ухвали про залишення позову без руху обраховується строк для усунення недоліків, наданий судом, який не може перевищувати десять днів. У цій справі, судом першої інстанції було надано Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строку десять днів для усунення недоліків позову, з моменту отримання ухвали від 19.02.2024 року. Ухвалу направлено судом позивачу та така ним отримана 21.02.2024 року, документ «Ухвала про залишення позовної заяви без руху» було доставлено до електронного кабінету 21.02.2024 року. Тобто у строк з 21.02.2024 року позивач мав десять днів для усунення недоліків позову та надання протягом десяти днів до суду заяви та доказів щодо усунення недоліків позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд першої інстанції повернув позовну заяву у частині 28.02.2024 року. Повернення позовної заяви у частині відбулось без дотримання відведеного строку для усунення позивачем недоліків.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви у частині унеможливлює її належний, повний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року в справі №160/4206/24 - скасувати.
Справу № 160/4206/24 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова