21 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6146/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом до суду в якому просив:
- скасувати наказ № 1101-К від 25 березня 2021 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади;
- поновити на посаді начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про державну службу»;
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) моральну шкоду у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 1101-К від 25 березня 2021 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2021 року по 01 липня 2021 року у розмірі 34 021,40 грн. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 206,42 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 206,42 грн допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що ОСОБА_1 перевищив службові повноваження, чим порушив частину 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу», - а тому звільнення з посади відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, ступеню вини державного службовця
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року за результатами розгляду апеляційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
За результатами касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року Верховний Суд постановою від 08 лютого 2024 року скасував вказану постанову суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року залишено без змін
02 травня 2024 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн., які він поніс за підготовку касаційної скарги.
У письмових заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції просить зменшити у повному обсязі заявлені ОСОБА_2 до стягнення витрати на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиваці посилається на те, що рішення суду касаційної інстанції від 20.05.2022 року за результатами розгляду касаційної скарги позивача підготовленої адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги від 02.05.2022 , копії рахунку № 1 від 02.05.2022, копії акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії квитанції від 04.05.2022 є таким, що не було ухвалено на користь позивача, а відтак відсутні пави для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. Вказує, що роботи по ознайомленню з матеріалами справи не передбачають застосування норм права, а отже вони не є професійною правничою допомогою. В акті не зазначено скільки конкретно часу із 4,5 годин було витрачено на аналіз судової практики, ознайомлення з матеріалами справи, а скільки часу витрачено адвокатом на складання касаційної скарги.
Розглянувши наведені доводи та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.
При розгляді вказаної заяви щодо ухвалення додаткового рішення у вказаній справі колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в ухвалі від 19 січня 2022 року справа № 500/2632/19, відповідно до яких судові витрати, пов'язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Апеляційний суд враховує, що під час ухвалення постанови (остаточного рішення) у цій справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є вирішеним, а тому вбачаються підстави для вирішення вказаного клопотання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У ситуації, що розглядається, між ОСОБА_1 та адвокатом Кібліцьким Артемом Олеговичем укладено Договір №1 від 02.05.2022 р. про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору адвокат зобов'язується надати послуги клієнту щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в тому числі, але не виключно представництво інтересів клієнта у Верховному Суді.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Розмір гонорару адвоката визначається після виконання рядку дій адвокатом на підставі рахунку (п. 3.7 Договору).
На виконання цих умов, а саме п.3.7. Договору, адвокатом було виставлено ОСОБА_3 рахунок №10 від 02.05.2022 р. на суму 9 000,00 грн., який було сплачено 04.05.2022, підтвердженням чого є квитанція від 04.05.2022р. на суму 9 000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 02.05.2023 року адвокат виконав наступні послуги: роботи по ознайомленню з матеріалами справи (надані клієнтом), аналіз документів, аналіз судової практики, складання процесуальних документів (касаційна скарга). Вартість години складає 2000 грн. Всього кількість годин - 4,5. Загальна вартість становить 9000 грн.
Колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим, оскільки він підтверджений належними доказами, та пропорційним до предмета спору, при цьому доводами відповідача вказані обставини не спростовані.
Колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є реальним та підтвердженим належними доказами. Перелік витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, є необхідним для розгляду цієї справи, а заявлений до відшкодування розмір витрат відповідає критерію розумності та співмірності із її складністю, а отже, заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 252 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Прийняти додаткову постанову у справі №160/6146/21.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. (дев'ять тисяч грн.)
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 21 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун