21 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9869/23
Суддя І інстанції - Батрак І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після контузії;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 сплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після контузії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 сплатити позивачу щомісячну грошову допомогу військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнанні військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що обставини отримання позивачем вибухової травми під час захисту Батьківщини підтверджується витягом з наказу командира вч НОМЕР_1 щодо залучення ОСОБА_1 до виконання бойових завдань; копією первинної медичної картки №100, де зазначено місце отримання травми; копією довідки ВЛК щодо важкості поранення та подальшої його обмеженої придатності. Вказує також, до моменту отримання контузії, він отримував щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн., що також підтверджує отримання контузії пов'язаної із захистом Батьківщини.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2022 №103 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця третього відділення охорони другого взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 залучено до виконання бойових завдань, забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.
У період з 14.01.2023 по 26.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні медичного закладу ВЧ НОМЕР_2 , про що свідчить виписний епікриз від 26.01.2023.
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2023 №74 вирішено вважати позивача таким, що прибув до складу сил та засобів військової частини.
17 квітня 2023 року позивач вибув зі складу сил та засобів військової частини, про що свідчить наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2023 №107.
18 квітня 2023 року військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та видано довідку від 18.04.2023 № 3968, зі змісту якої на підставі статей 36-б, 23-в, 39-в, 61-в, 64-в, 75-в, 54-г графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із рапортом від 05.09.2023 про сплату йому додаткової винагороди за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після контузії, а також щомісячної грошової допомоги військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнанні військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби.
Крім того, із цих питань представником позивача у той самий день на адресу відповідача направлений адвокатський запит.
Проте, жодної відповіді позивач на час подання позовної заяви не отримав.
Відповідно до наказу командира (по стройовій частині) від 05.10.2023 №246 позивача з 05 жовтня 2023 року до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому додаткової винагороди та щомісячної грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України видано окреме доручення № 912/з/29 від 23 червня 2022 року (далі - Окреме доручення № 912/з/29), пунктом 7 якого визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2023 р. № 836 внесено до Постанови № 168 зміни, доповнено постанову пунктами 1-1, зокрема, такого змісту:
1-1. Установити, що на період воєнного стану:
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року (далі - Порядок № 260), пунктом 11 розділу 34 якого встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з травмою, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 12 розділу 34 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.
Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн., у зв'язку з пораненням обов'язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на підставі довідки про отримання травми.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) необхідною умовою є визнання військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини та зарахування у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами)
В свою чергу, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом МОУ 14.08.2008 року № 402 передбачає, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Згідно з довідкою від 18.04.2023 №3968 діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) є такими: Діагноз: «Наслідки перенесенної вибухової травми (14.01.2023), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астенно-невротичного синдромів, симптоматичної артеріальної гіпертензії з незначним порушенням функції. Наслідки акубаротравми (14.01.2023) у вигляді нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям ШМ - 0,5 м на праве вухо, 0,75 м на ліве вухо.» Травма важкого ступеня. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідку про обставини травми не надавав. «Двобічний гонартроз І ст. з незначним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків L4, L5, спондилоартроз І-ІІ ступенів з незнаним порушенням функції. Вертеброгенна люмбаргія з незначним порушенням функції. Хронічний холецистит без порушення функції. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Пресбіопія». Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Разом з тим, надана суду довідка військово-лікарської комісії не містить висновок про отримання позивачем тяжкого поранення безпосередньо під час захисту Батьківщини, натомість вказує на те, що травма/поранення/захворювання позивача пов'язане з проходженням ним військової служби.
Крім того, позивачем не було надано довідки про обставини отримання ОСОБА_1 поранення (травми, контузії, каліцтва).
За таких обставин відсутності документального підтвердження отримання позивачем контузії пов'язаної із захистом Батьківщини, підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після контузії, а також щомісячної грошової допомоги військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнанні військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби з боку відповідача відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 21.05.2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун