Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька
24 травня 2024 р. Справа № 480/633/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024, АДРЕСА_1 по справі № 480/633/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
29 січня 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 етап і 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною З статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною З статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21.
Ухвалою судді Сумського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, повернуто.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що згідно з наданими матеріалами, на підтвердження наявності повноважень представника ОСОБА_3 на подання та підписання позовної заяви від імені ОСОБА_4 до позову додано сканкопію довіреності, яка не містить відмітку «сформованої у системі «Електронний суд». Суддя встановив, що доказів того, що довіреність від 19.05.2021 сформована та підписана саме власним електронним підписом особи, уповноваженої на це законом, в матеріалах позову відсутні, а інших документів на підтвердження повноважень діяти від імені позивача, матеріали справи не містять. З огляду на наведене, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати та на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України повернув позовну заяву.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що пункти 30, 31, 32 Положення № 1845/0/15-21 стосуються користувачів ЄСІТС та створення в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», - електронної довіреності, яка може використовуватися виключно у підсистемі «Електронний суд». Звертає увагу, що ОСОБА_1 не є користувачем ЄСІТС, тому до суду було надано копію нотаріальної довіреності. Зазначає, що така довіреність не створювалася у підсистемі «Електронний суд», а тому посилання суду першої інстанції на застосування до нотаріальної довіреності пунктів 30, 31, 32 Положення № 1845/0/15-21 вважає необґрунтованими. Також, зазначає, що у разі коли до адміністративного суду звертається представник, закон не встановлює обов'язок засвідчення копії нотаріальної довіреності електронно-цифровим підписом довірителя, чи нотаріуса.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що адміністративний позов підписаний та поданий через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , який в позові зазначений як представник позивача.
До позовної заяви додано довіреність від 19 травня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до 19.05.2024 (а.с.7).
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, оскільки позов підписаний особою, яка не має права його підписувати.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, шостої статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
За правилами абзацу другого частини восьмої статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 8 Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Пунктом 24 Положення визначено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Згідно з пунктом 26 Положення електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
Відповідно до пункту 27 Положення до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд». Надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд» розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням такою особою власного електронного підпису.
З аналізу наведених норм також слідує, що будь-які документи, які направляються до суду в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» без попереднього накладення на них електронного цифрового підпису, не можуть бути направлені до суду, що передбачено самою ж підсистемою «Електронний суд».
Повертаючись до положень процесуального закону, документи, що підтверджують повноваження представників визначені статтею 59 КАС України, відповідно до пункту 1 частини першої якої повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Слід зазначити, що частинами другою, п'ятою та шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) установлено таке:
- довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою;
- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;
- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже, відповідно до наведеної вище частин другої та п'ятої статті 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом нотаріуса та судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (Провадження № 11- 195апп19) в якій було зазначено, що для визначення «законного способу» слід звернутися до положень Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України», а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Так, відповідно до положень статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності, посилання на уповноваження представника, на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь- якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Виходячи з вищезазначеного, у разі коли до адміністративного суду звертається представник, закон не встановлює обов'язок засвідчення копії нотаріальної довіреності електронно-цифровим підписом довірителя, чи нотаріуса.
Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (Провадження № 11- 195апп19), є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі. На думку Великої Палати Верховного Суду в зазначеній вище постанові, слід вважати підтвердженими повноваження представника на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що до суду було надано копію «нотаріальної довіреності», а не «електронної», а також правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18.
Суд першої інстанції повернення позовної заяви обґрунтовує пунктами 30, 31, 32 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення № 1845/0/15-21).
Так, пунктами 30, 31, 32 Положення № 1845/0/15-21 визначено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення)».
Тобто, пункти 30, 31, 32 Положення № 1845/0/15-21 стосується користувачів ЄСІТС та створення в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», - електронної довіреності, яка може використовуватися виключно у підсистемі «Електронний суд».
Проте, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не є користувачем ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №942848 на запит Другого апеляційного адміністративного суду, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а тому і не має можливості створити електронну довіреність у системі «Електронний суд».
Колегія суддів зазначає, що до суду першої інстанції було надано копію нотаріальної довіреності. Така довіреність не створювалася у підсистемі «Електронний суд», а тому посилання суду першої інстанції на застосування до нотаріальної довіреності пунктів 30, 31, 32 Положення № 1845/0/15-21 є необґрунтованим.
У особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у розділі «Довіреності» передбачено виключно створення «електронної довіреності» та виключно між користувачами ЄСІТС. Після її створення така довіреність, автоматично з'являється у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у розділі «Довіреності» самого повіреного та може використовуватися повіреним виключно у підсистемі «Електронний суд».
Тобто, вимога суду першої інстанції про накладення ОСОБА_1 , який не є користувачем ЄСІТС, власного електронно-цифрового підпису, який при цьому відсутній у позивача, на копію нотаріально посвідченої довіреності є необґрунтованим, такі дії не передбачені самою підсистемою «Електронний суд» та відповідно такі вимоги суду неможливо виконати.
Разом з тим, як слідує із зазначеного вище аналізу пунктів 24, 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, надана представником позивача до позову копія довіреності скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - Дзунзою Юрієм Романовичем, а тому, на переконання суду, з урахуванням вказаних обставин, представник позивача належним чином підтвердив свої повноваження у даній справі.
Таким чином, в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не взяв до уваги додану до позовної заяви довіреність, яка підтверджує повноваження представника при зверненні із позовною заявою у цій справі та, помилково застосувавши положення п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України повернув позовну заяву, дійшов передчасних висновків про повернення апеляційної скарги представника позивача як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
А тому, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про підписання заяви особою, яка не має права її підписувати, є передчасним.
Також, в контексті цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції статті 59 КАС України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 призвело до безпідставного повернення позовної заяви.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно повернув позовну заяву, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 480/633/24 - скасувати.
Справу №480/633/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко