Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
24 травня 2024 р. Справа № 520/34863/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної митної служби України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, по справі № 520/34863/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс"
до Львівської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" звернулося до суду із позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002429 від 22.09.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/1000595/2 від 22.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002429 від 22.09.2023, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України.
В подальшому до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
Львівська митниця, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявником, зокрема вказано, що заявлені до відшкодування суми не відповідають складності справи та не є пропорційними до предмета спору.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатським об'єднанням «Роланд» на підставі договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06, додаткової угоди № 12 від 24.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06.
Матеріали справи містять акт № 17 від 06.02.2024 про надання правничої допомоги за договором № 2021/03/06 від 25.03.2021, згідно з яким адвокатським об'єднанням надані наступні види правничої допомоги (послуги):
- Опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо взаємовідносин із Львівською митницею ДМС України стосовно здійснення розмитнення товарів за митною декларацією № UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023, ухвалення митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209230/2023/002429 від 22.09.2023 для формування предмета, підстав та ціни позову.
Підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002429 від 22.09.2023 - 6500 грн.
- Ознайомлення з відзивом на позовну заяву Львівської митниці Державної митної служби України від 14.12.2023 та доданими до неї доказами у справі № 520/34863/23, підготовка відповіді на відзив та подання його до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС 18.12.2023 - 3500 грн.
Загальна вартість послуг - 10000 грн.
Оплата вартості наданих послуг здійснена, на підтвердження чого надано рахунок на оплату № 108 від 24.11.2023, платіжну інструкцію № 2226 від 24.11.2023.
Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, виходив з того, що заявлена сума відшкодування витрат на рівні 10000 грн. є завищеною, виходячи з предмета спору та змісту наданих послуг.
Колегія суддів підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у Акті виконаних робіт, слід вказати, що реальним результатом є складання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву.
При цьому, надаючи оцінку співмірності суми відшкодування критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності, складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи у розмірі 7000 грн, є доведеними та документально підтвердженими, тому підлягають відшкодуванню на користь позивача.
При цьому, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
ЄСПЛ у справі «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99 дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат. Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування.
Відтак, митним органом не спростовано правомірність стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Митний орган не довів, що надані послуги були необґрунтованими, недоцільними, а присуджений розмір відшкодування був завищеними та не співмірним зі складністю справи.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 по справі № 520/34863/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов