23 травня 2024 року справа №200/6491/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/6491/23 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позвом до ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” 13 листопада 2023 року, в якому позивач просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.05.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.05.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно утримання з доходів ОСОБА_1 військового збору в період його залучення до заходів національної безпеки та оборони; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 25.07.2016 по 25.07.2022 проходив військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_3 (перейменований у ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходився у підпорядкуванні у якості структурного підрозділу у першого.
За вих. №23/10-02 від 23.10.2023 на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит з вимогою повідомити чи проводив відповідач за період з 29.01.2020 по 27.05.2022 нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідач листом №09/02/730 від 30.10.2023 визнав що не проводив своєчасно нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення з мотивів невірного тлумачення норм матеріального права, та надав довідку про грошове забезпечення.
Крім того вважає, що відповідач протиправно утримував з його грошового забезпечення розміри військового збору за період з 27.05.2016 по 27.05.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/6491/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.05.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.05.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо утримання з доходів ОСОБА_1 військового збору в період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 25.07.2016 по 27.05.2022. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 25.07.2016 по 27.05.2022.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103), а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14.
Щодо компенсації сум військового сбору зазначив, що оскільки об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Також зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.11.2016 року.
Згідно із витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.07.2016 №163 майора ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.
Відповідно до витягу з наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 25.07.2022 № 193 майор ОСОБА_1 , звільнений відповідно до підпункту “а” пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 21.06.2022 року № 194 у відставку.
23.10.2023 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, зокрема, щодо розрахунку та виплати у період з 25.07.2016 по 28.02.2018 грошового забезпечення ОСОБА_1 із використанням для розрахунку посадового окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року.
Листом від 30.10.2023 №09/02/730 відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_1 був встановлений 19 тарифний розряд і посадовий оклад визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762,00 грн., на відповідний коефіцієнт згідно з додатком 14 - 0,76, що складало 1340,00 грн.
Підстав для здійснення ОСОБА_1 повторного розрахунку грошового забезпечення за період не має. Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.07.2022 проводилась відповідно до чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 по 27.05.2022 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 року, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018 року, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
24.02.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” визнано протиправним та скасовано.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діяв п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Вказані зміни відбулися після виникнення спірних правовідносин, тому застосуванню не підлягають.
Разом з цим, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).
Згідно з п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню.
Отже, протягом спірного періоду суб'єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов'язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік”);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”);
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік”);
- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік”) ;
- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік”).
Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 29.01.2020 по 27.05.2022 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла з 29.01.2020 до 12.05.2023 включно, а саме: щодо періоду з 29.01.2020 по кінець 2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, щодо 2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”; щодо 2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року.
Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
З огляду на наведене, порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При обранні способу захисту та відновлення порушених прав позивача судом враховано те, що розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року чітко встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (в даному випадку, станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, а не на 01.01.2018, як помилково вважав відповідач), що не потребує додаткового відображення його в резолютивній частині судового рішення в розрізі відповідних років.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дій щодо утримання військового збору та зобов'язання нарахувати та виплати утримані з грошового забезпечення розміри військового збору.
Відповідно до п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. П.163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 - 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Законом України від 18.06.2015 №548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в АТО" доповнено п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення АТО, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО. Вказана норма введена в дію з 09.07.2015.
Відтак, доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.07.2015 на період їх безпосередньої участі в АТО, не підлягають оподаткуванню військовим збором.
Так, з архівних відомостей, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що в період з 25.07.2016 по 27.05.2022 позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС.
Відповідачем не заперечується факт того, що позивач у період з 25.07.2016 по 27.05.2022 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), а тому у вказаний період був наділений пільгою, передбаченою пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування військовим збором отриманого ним грошового забезпечення.
При цьому, суд зазначає, що грошове забезпечення не оподатковується військовим збором, але за дні у місяці, коли особа перебуває на лікарняному, у відпустці, військовий збір нараховується у загальновстановленому порядку.
Суд звертає увагу, що звільнення від оподаткування військовим збором у даному разі здійснюється у силу законодавчих приписів, а не на підставі окремого звернення особи про це.
Як наслідок, свідчить про протиправність дій відповідача щодо оподаткування військовим збором доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ з 25.07.2016 по 27.05.2022.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 25.07.2016 по 27.05.2022.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
З зазначеним висновком суду перешої інстанції погоджується колегія суддів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/6491/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/6491/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко