про закриття провадження у справі
24 травня 2024 року справа № 580/9164/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи,
02.10.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій, з урахуванням поданої заяви про уточнення (зміну) позовних вимог від 27.11.2023, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №172 від 14.08.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по строковій частині) ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 46 КЗпП України, та на підставі «Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину складеного слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Черкаській області Хлівною М.В., відповідно до кримінального провадження № 42023252220000022, та на підставі Ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси (справа № 711/5506/23, номер провадження 1-кс/711/1517/23)» про відсторонення від роботи та призупинення виплати заробітної плати адміністратора групи зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2023 по 15.11.2023 включно, з урахуванням проведених виплат.
Додатково просить:
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, спірний наказ від 14.08.2023 №172 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнятий відповідачем 14.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.08.2023 у справі № 711/5506/23, тобто до постановлення зазначеної ухвали слідчим суддею. У зв'язку з цим відповідач порушив гарантоване Конституцією України право позивача на працю. Тому за захистом своїх прав та інтересів остання звернулася до суду.
18.12.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 16.11.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 258 службовець ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням терміну обраного їй запобіжного заходу у справі № 711/5506/23 поновлена на посаді адміністратора групи зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17.11.2023 позивач подала до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про звільнення її із займаної посади за згодою сторін.
23.05.2024 відповідач на виконання ухвали суду від 06.12.2023 надав пояснення, в яких зазначив, що у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач перебувала як службовець на посаді адміністратора групи зв'язку. Вказана посада ІНФОРМАЦІЯ_2 не відноситься до державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ як і до проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Ухвалою судді від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивача ОСОБА_1 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2023 № 34 прийнято на роботу та призначено на посаду адміністратора групи зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 14.08.2023 № 172 службовця ОСОБА_1 , адміністратора групи зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсторонено від роботи та призупинено виплату заробітної плати з 14.08.2023 на підставі п. 1 ст. 46 КЗпП України та на підставі «Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину складеного слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУГУНП в Черкаській області Хлівною М. В., відповідно до кримінального провадження №42023252220000022, та на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси Піковського В. Ю. (справа №711/5506/23; номер провадження 1-кс/711/1517/23).
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 16.11.2023 № 258 службовця ОСОБА_1 , адміністратора групи зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_3 поновлено на посаді з 16.11.2023.
Вважаючи спірний наказ від 14.08.2023 №172 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Досліджуючи питання про те чи є цей спір адміністративним, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.01.2019 у справі №822/160/16 зазначила, зокрема, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Згідно правової позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Верховного Суду від 04.09.2018 № 826/1934/17).
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
За частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.02.2019 по справі № 815/6096/17 вказала на те, що при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в межах спірних правовідносин не проходила ні військову службу, ні іншу державну службу, у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувала як службовець на посаді адміністратора групи зв'язку. Вказана посада ІНФОРМАЦІЯ_2 не відноситься до державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ як і до проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Таким чином, позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем в статусі цивільного працівника, займаючи посаду адміністратора групи зв'язку.
Тобто, у спірному випадку позивач не була ні військовослужбовцем, ні державним службовцем, не проходила іншої діяльності на державних політичних посадах чи у державних колегіальних органах, а являлася виключно цивільним працівником, яка була прийнята саме на роботу (а не на службу) в ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконуючи при цьому саме трудові обов'язки, визначені для займаної посади.
Зі змісту оскаржуваного наказу відповідача від 14.08.2023 № 172 слідує, що позивача відсторонено від роботи відповідно до п. 1 ст. 46 КЗпП України у зв'язку з її затриманням як підозрюваної у вчиненні злочину в кримінальному провадженні № 42023252220000022. Отже, між сторонами спору мали місце саме трудові відносини, а не відносини публічної служби, як обов'язкового елементу можливості розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, дослідивши зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження чи звільнення, а є виключно трудовим спором, у якому відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, обумовлених положеннями трудового законодавства.
Отже, спір, що виник у зв'язку із відстороненням працівника (позивача) з посади, трудова діяльність на якій не пов'язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Те, що спір позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу скарження наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді має вирішуватись саме як трудовий в порядку цивільного судочинства випливає із змісту постанови Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 734/1505/20, яка власне і була розглянута судами згідно положень Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Положенням пункту 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що вказаний трудовий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 2 ст. 239 КАС України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до квитанції від 24.10.2023 № 5583-8638-8246-1617 сплатила судовий збір у сумі 1 073,60 грн. Тому наявні підстави повернути сплачений судовий збір у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 238, 239, 248, 256, 262, 294 КАС України,
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією від 24.10.2023 № 5583-8638-8246-1617 судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в загальній сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя Алла РУДЕНКО