24 травня 2024 року справа № 580/4051/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/4051/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
23.04.2024 вх. №20527/24 ОСОБА_1 (представник - адвокат Хомич І.О. ордер серії АА №1368795) у позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.10.2023 №104350007795 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 5 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 з 10.01.1995 до 15.01.1996, з 01.12.2000 до 10.05.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, як особі, яка потерпіла унаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 06.09.2023.
Ухвалою суду від 24.04.2024 прийнята позовна заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні позовних вимог зазначається, що позивач звернулася 13.10.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі- Закон №796), що за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області - за результатом розгляду заяви прийняте протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії, позаяк стверджується, що документами не підтверджено зниження пенсійного віку на 5 років.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області позов не визнає, 08.05.2024 вх. №23156/24 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Київській області про призначення пенсії за віком, що за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській бласті. За результатом наданих позивачем документів, управлінням прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії позивачеві. Виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку законодавець пов'язує з фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або роботою у такій місцевості. Особа, яка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи повинна надати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, виданої органами місцевого самоврядування. За результатами поданих позивачем документів відповідач встановив, що страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяць 19 днів, проте не зараховано період роботи згідно грушової книжки від 18.06.1986 НОМЕР_3 період роботи з 10.01.1995 до 15.01.1996 - дата звільнення не відповідає даті наказу; період роботи з 01.12.2000 до 10.052002 - за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. Період проживання заявника в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 5 місяців 4 дні. Період щодо факту постійною прожинання без реєстрації у селі Боденьки Вишгородського району Київської області з 26.04.1986 до 28.07.1990 потребує перевірки, відсутні підстави для призначення пенсії із зменшенням віку на 5 років.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Київській області відзиву на позовну заяву до суду не надав. Відповідно до ч 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянкою України (підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 ), Черкаською обласною державною адміністрацією видане посвідчення серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 - постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-1993 (категорія 4).
Відповідно до копії довідки від 10.10.2023 №113, виданої виконавчим комітетом Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 про те, що вона дійсно згідно даних погосподарської книги за 1986-1990 року постійно проживала в АДРЕСА_2 без реєстрації з 01.01.1986 по 28.07.1990, та після реєстрації з 28.07.1990 по 11.02.2002 за адресою в АДРЕСА_2 . З 11.02.2022 по теперішній час зареєстрована та постійно проживає за адресом: АДРЕСА_3 .
13.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796.
Заява від 13.10.2023 про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, що передбачено п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 20.10.2023 №104350007795 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796. У рішенні зазначається: не підтверджено факт проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 4-х років. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону № 796 відсутнє. Не зараховано до стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 18.06.1986 серії НОМЕР_2 , а саме: період роботи з 10.01.1995 до 15.01.1996, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу; період роботи з 01.12.2000 до 10.05.2002 за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року - записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.
Позивач вважає індивідуальний акт протиправним та таким, що належить скасувати, тому звернулася до суду з позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до Закону України від 27.02.1991 №791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», с. Боденьки Київської області було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії).
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Згідно з частиною першою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи. У Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Відповідно до ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язує державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796 або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Право призначення пенсії особам, постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом №796. Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно із ст.11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Відповідно до ст.14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4. Згідно ст.55 Закону №796 визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно проживали у зазначній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до частини другої статті 55 Закону №796 пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796, якщо не обумовлено інше. Згідно ч.3 ст. 55 Закону №796 призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058. Згідно зі статтею 65 Закону № 796 документами, що підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 25.08.1992 № 501 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №501) (у редакції, чинній на дату видані посвідчення позивачу), яким визначені правила видачі посвідчень потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи та коло осіб, яким вони видаються. У преамбулі до Порядку №501 визначено: дозволити використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 № 44 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. (пункт 6 Порядку №501). Посвідчення є документом суворого обліку та звітності (пункт 13 Порядку №501).
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Правлінням Пенсійного фонду затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1). Відповідно до розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника, який працював на (в) підприємстві, установі, організації, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації (пункт 1.3 Порядку №22-1). Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 Порядку №22-1). Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. Під час надходження додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону №1058. Згідно з п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначений перелік документів, що подаються для призначення пенсії за віком під час призначення пенсії згідно зі ст. 55 Закону, зокрема документи, що підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку для потерпілих від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжений за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку №22-1). Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Документом, що підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 № 26-1 (пункт 4.9 Порядку №22-1).
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Разом з цим, відповідно до 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від Наказом Міністерства праці України за №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 4.1. Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 ( 301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Положеннями п. 4 згаданої постанови КМУ від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, працювали або проживали визначену кількість років у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення та мають визначений страховий стаж.
Суд встановив, що ОСОБА_1 має посвідчення (категорія 4), доказів про анулювання/відкликання посвідчення серії НОМЕР_5 матеріали справи не містять.
Відповідачі у контексті повноважень перевірки інформації за наявного посвідчення та тягаря доказування не обґрунтували належними доказами доводи, що позивач з 26.04.1986 до 28.07.1990 не проживала в селі Боденьки Вишгородського району Київської області щодо відомостей довідки від 10.10.2023 №113, зокрема щодо розмежування обставин реєстрації за певною адресою та проживання (відповідач може оцінювати позаки свідків) чи виконання трудових обов'язків у певний час.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 зазначив: єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Надаючи оцінку змісту позовної вимоги про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 20.10.2023 №104350007795, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи із визначеними документами, що подаються до уповноваженого органу пенсійного фонду в установленому порядку.
Беручи до уваги зміст ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи практику Верховного Суду, суд зазначає, що наявне у ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) за відсутності переконливих доказів зворотного підтверджує проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Суд критично (без рішень відповідної Комісії щодо стажу чи результатів перевірки невідповідності даних) оцінює доводи у відзиві відповідача та вважає їх непереконливими про те, що не підтверджено іншим відповідачем право зниження пенсійного віку на 5 років - не зараховано проживання (роботу) на території радіоактивного періодів з 26.04.1986 до 28.07.1990 згідно довідки від 10.10.2023 №113, позаяк відповідно до довідки виконкому Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області позивач з 01.01.1986 до 28.07.1990 без реєстрації та з 28.07.1990 по теперішній час проживає в с. Боденьки Вишгородського району Київської області. Суд доходить висновку, що відповідач не розмежував з проведенням перевірки обставин проживання у період з 26.04.1986 до 28.07.1990 та роботи позивача, тому ухвалив протиправне (немотивоване) і передчасне рішення від 20.10.2023 без урахування усіх обставин справи, без всебічного, повного та об'єктивного розгляду доводів та оцінки поданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії, без використання власних повноважень для перевірки відомостей, довідок.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить записі, що позивач з 10.01.1995 згідно з наказом №2-к була прийнята на роботу звіроводом в Приватне виробниче підприємство «Сіріус» (запис №9 трудової книжки); 15.01.1996 згідно з наказом №7-к звільнена в зв'язку із скороченням штату пункт 1 ст 40 КЗпП України (запис №10 трудової книжки). Запис у трудовій книжки позивача (№10) про звільнення щодо наказу про звільнення відповідачем не перевірений: 1996 чи 1995, проте відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що до страхового стажу не враховано зазначений вище період роботи згідно з записами трудової книжки, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу.
Роботодавець несе відповідальність за внесення записів до трудової книжки. Недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії. Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обчислення стажу.
Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Недоліки заповнення трудової книжки, в тому числі нечіткі відбитки печаток, не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки (постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17; від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а).
Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, що перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу (постанова Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17).
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці тому період роботи розивача відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 з 10.01.1995 до 15.01.1996 належить перевірити комісійно щодо зарахуванню до стажу.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить відомості, що позивач з 06.08.1996 прийнята згідно з наказом №39 к в штат на посаду завідувача центральним складом в Радгосп «Жукинський» (запис №11); 10.05.2002 звільнена згідно з рішенням №15-к від 10.05.2002 з посади в зв'язку з ліквідацією товариства ст. 40 пункт 1 КЗпП України (запис №13). Згідно запису №12 за 21.01.2000 - згідно з рішенням загальних зборів №4 від 21.01.2000 у процесі реорганізації радгоспу «Жукинський» у КСП «Жукинський» реорганізоване в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жукинський».
ГУ ПФУ в Черкаській області немотивовано не зараховано період роботи з 01.12.2000 до 10.05.2002 до страхового стажу позивача за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, проте адміністрування страховгого внеску (ЄСВ) до 2013 року було покладено на органи ПФУ, які у контексті взаємодії можуть сприяти позивачеві в установленні правдивих даних з урахуванням звітності юридичної особи як роботодавця.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Під час приймання документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (п. 1.7, 3.3 Порядку №22-1).
Обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство- страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).
Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21). У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - заявника (форма Ок-5) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи у межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду; вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких вихід обґрунтований (мотивований) судом у рішенні (висновки Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а).
Законом №1058 на відповідачів покладений обов'язок прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії та зарахування стажу, проте суд не перебирає/ не підміняє функції органу виконавчої влади як агента держави.
Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 з 10.01.1995 до 15.01.1996, з 01.12.2000 до 10.05.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, як особі, яка потерпіла унаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 06.09.2023, суд доходить висновку про її передчасність та необгрунтованість, позаяк інший орган ПФУ як відповідач має розглядати з дотриманням принципів належного врядування звернення ОСОБА_1 , тому у частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області належить відмовити. Доказів звернення позивача до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області про зарахування пільгового стажу матеріали справи не містять.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб'єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта. Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Згідно із частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області немотивовано і неправомірно ухвалив управлінське рішення - протиправно відмовив позивачу у сприянні під час розгляду заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, тому суд визнає за встановлених обставин, що у відповідача наявні дискреційні повноваження щодо можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень - мотивованої відмови з урахуванням вжиття заходів перевірки відомостей за період роботи з 01.12.2000 по 10.05.2002, з'ясування суперечності щодо дати звільнення в наказі та періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення без реєстрації у реалізації права на пенсійне забезпечення з ухваленням обгрунтованого рішення.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке. Зважаючи на те, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.10.2023 №104350007795 є немотивованим і протиправним, позаяк прийнято без всебічного, повного та об'єктивного розгляду і без перевірки усіх поданих позивачем документів до заяви ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку за наявного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи і наявного посвідчення серії НОМЕР_5 , чим не сприяв позивачеві у реалізації права на пенсійне забезпечення, тому належить скасувати індивідуальний акт від 20.10.2023 №104350007795 у контексті самостійного способу захисту порушеного права позивача.
З урахуванням повноважень суду відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на широкий спектр повноважень відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обставин розгляду заяви позивача від 13.10.2023 про призначення пенсії за віком та можливості взаємодії з іншими субєктами публічної адміністрації, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення з огляду на принципи належного врядування належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2023 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку з урахуванням підходів клінтоорієнтованого сервісу, висновків суду та дотриманням вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позов задоволений частково, позивачем сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (квитанція від 22.04.2024 №3686-4940-7152-3114 позовна заява подона через підсистему «Електронний суд»), тому суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ в Черкаській області витрат зі сплати судового збору у сумі 484,48 грн.
Керуючись ст. 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.10.2023 №104350007795 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.10.2023 із урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам у справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідачі:Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 21366538]; Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області [вул. Саєнка Андрія 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548].
Рішення суду складене 24.05.2024.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА