Справа № 560/6018/24
іменем України
24 травня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 17.04.2024, в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.03.2024 № 262840020404 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дострокову пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 26.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що враховуючи те, що є матір'ю інваліда з дитинства, якого виховала до шестирічного віку, має право на пенсію за віком після досягнення 50 років, а тому звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і надала пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії всі наявні документи, що підтверджують вказаний статус. Вважає оскаржуване рішення протиправним, тому звернулася до суду з цим позовом.
16.05.2024 до суду поступив відзив на позов від 06.05.2024, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відзив на позовну заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надано.
З'ясувавши обставини на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог так і заперечень, оцінивши надані учасниками справи докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено копією свідоцтва про народження (арк. спр. 24).
Позивача призначено опікуном над недієздатним сином - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і над його майном, що стверджено копією посвідчення № 593-опік, виданим Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.06.2010 (арк. спр. 26).
Довідкою до Акта огляду МСЕК від 18.10.2010 стверджено, що ОСОБА_2 безтерміново мав статус інвалід дитинства (арк. спр. 31).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер у віці 28 років, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (арк. спр. 29).
26 лютого 2024 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.03.2024 №262840020404 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (арк. спр. 30).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (надалі також - Закон України № 1058-ІV), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Статтею 1 Закону України № 1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 31 років.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За приписами абз. 4 п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Отже право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.
Таким чином установлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю на момент виникнення спірних відносин установлювався ст. 2 Закону України № 875-ХІІ, а також ст. 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року за № 2961-ІV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абз. 3 статті 1 Закону України № 2961-ІV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 330/2181/16-а наголосила на тому, що визначення терміну інвалід з дитинства не міститься ані в Законі України № 875-ХІІ, ані в Законі України № 2109-III. При цьому за змістом абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту абзацу 4 п. 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV вбачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена частиною шостою статті 179 Кодексу Законів про Працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Відповідно до частини 12 статті 7 Закону України № 2961-ІV, положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року за № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Згідно з п. 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності).
Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону України № 1058-IV.
Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п. 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням ст. 17 Закону України № 1788-XII та ст. 26, абз. 4 п. 3 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 330/2181/16-а зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14 висловив обґрунтовану позицію, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Велика Палата Верховного Суду вважала недоцільним висновок Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття інвалід з дитинства як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття інваліда з дитинства, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась із відповідною заявою до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про призначення їй пенсії достроково по досягненню 50-річного віку як матері, що виховала дитину - інваліда з дитинства. Як підставу для призначення такої пенсії позивачкою надано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, згідно якої ОСОБА_2 безтерміново мав статус інвалід дитинства (арк. спр. 31).
Проте, щоб отримати пенсію достроково по досягнення 50-річного віку як матері дитини-інваліда, позивачкою необхідно було надати висновок лікарсько-консультативної комісії щодо того, що її син мав дійсні медичні показання для визнання її дитиною з дитинства до досягнення шестирічного віку.
Разом з тим, висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, позивачем надано не було.
Відтак, не було підтверджено наявності підстав для визнання її сина дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Тому суд, ураховуючи те, що визначальним для призначення дострокової пенсії по досягненню 50-річного віку є саме час встановлення інвалідності такої дитини, а саме до шестирічного віку, або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що така дитина мала дійсні медичні показання для визнання її дитиною з дитинства до досягнення вказаного віку, робить висновок, що відповідач правомірно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії, як особі, яка не відповідає законодавчо встановленим вимогам.
Відмовляючи у призначенні пенсії позивачці ГУ ПФУ в Хмельницькій області діяло у спосіб, строки та у межах, визначених чинним законодавством.
За таких обставин позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона не надала висновку лікарсько-консультативної комісії, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 17.04.2024 залишити без задоволення.
Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 травня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуючий суддя А.І. Петричкович