Справа № 560/3394/24
іменем України
24 травня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 185825 грн. 04 коп. В обґрунтування позову зазначає, що під час проведення службового розслідування у 2024 році було виявлено, що військовою частиною було здійснено безпідставну виплату (переплату) грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 185825,04 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена за адресою відповідача та ним отримана 03.04.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2023 №136 солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначений на посаду старшого стрільця 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2023 №195 солдат ОСОБА_1 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2023 №272 ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із перебуванням на довготривалому лікуванні. Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.01.2024 №13, відповідач 11.07.2023 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_2 , однак не надав підтверджуючих документів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.01.2024 №97 призначене службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу ОСОБА_1 .
Під час службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходив лікування у військовій частині НОМЕР_2 у період з 13.07.2023 по 26.07.2023, однак по закінченню лікування до військової частини НОМЕР_1 не прибув та вважається відсутнім на військовій службі без поважних причин з 27.07.2023.
Довідкою від 05.02.2024 №2113 підтверджується те, що відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 185 825 грн. 04 коп. за період з 27 липня 2023 по 11 січня 2024.
Також під час проведення службового розслідування було виявлено (наказ від 13.02.2024 №225/НОД) ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України, а також встановлено, що військовою частиною було здійснено переплату грошового забезпечення відповідачу у розмірі 185825,04 грн. у зв'язку з відсутністю останнього на військовій службі без поважних причин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», статтями 1, 10 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 № 548-ХІV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі також Статут) вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з п. 1 ст. 11 Статуту військовослужбовці зобов'язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Статтями 26, 27 Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Частинами 1-2 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано Міністерством юстиції України 26 червня 2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини він втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Водночас, судом встановлено, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на військовій службі без поважних причин, проте з 27 липня 2023 по 11 січня 2024 отримував грошове забезпечення на загальну суму 185825, 04 грн., що підтверджується довідкою переплати грошового забезпечення від 05 лютого 2024 №2113. З огляду на це, наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 у справі № 636/93/14-ц дійшла висновку, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби." Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 в справі № 14-481цс18.
Відповідач на час безпідставного отримання ним грошового забезпечення перебував на військовій службі, мав статус військовослужбовця. Позов пред'явлений військовою частиною про стягнення шкоди, завданої особою під час проходження нею військової служби внаслідок ухилення від проходження військової служби. Вказане свідчить про наявність спору з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідач доводи позивача належними доказами не спростував, розрахунок шкоди не оспорює, будь-які пояснення або заперечення не надав. З огляду на це, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті (отримані) ним суми грошового забезпечення в розмірі 185825 (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 04 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 травня 2024 року
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.С. Козачок