24 травня 2024 року м. Рівне №460/4241/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. З частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 з 16.08.2019. Позивач звернувся до командира медичної роти в/ч НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз.3 пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232. До рапорту були подані відповідні документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби. В подальшому в/ч НОМЕР_2 вказаний рапорт з документами і поданням були направлені на розгляд відповідачу. Однак, останній, не приймаючи жодного рішення, повернув рапорт позивача та подання в/ч НОМЕР_2 на доопрацювання. Такі дії позивач вважає протиправними та просить суд позовні вимоги задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що подані документи не підтверджують необхідність здійснення позивачем постійного догляду за особою, що його потребує, позаяк у акті огляду МСЕК зазначено, що особа потребує постійної сторонньої допомоги. Отже, ОК «Захід» не погоджено звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами або іншими поважними причинами (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи. За таких обставин, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
23.04.2024 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно контракту від 06.09.2019 проходить військову службу на посаді начальника пересувного стоматологічного кабінету медичної роти Військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 14.11.1996) та є особою з інвалідність І «Б» групи.
08.11.2023 до командира медичної роти Військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби на підставі абз.3 пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232, який в подальшому був спрямований командиру в/ч НОМЕР_2 в порядку підпорядкування.
До рапорту позивачем долучено довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25.10.2023; свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; копія паспорт гр. України ОСОБА_1 ; довідка МСЕК ОСОБА_1 серії 12 ААГ № 165793 від 13.07.2023; пенсійне посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 від 13.08.2013.
01.02.2024 командирам Військової частини НОМЕР_2 направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.
Представником позивача 19.03.2024 направлено штабу ОК «Захід» адвокатський запит щодо розгляду рапорту позивача від 08.11.2023 про звільнення з військової служби.
28.03.2024 відповідачем надана відповідь на запит із змісту якої слідує, що матеріали на звільнення позивача опрацьовані та повернуті командиру в/ч НОМЕР_2 на доопрацювання. Також поінформовано, що в матеріалах до звільнення відсутні матеріали, що підтверджують потребу в здійсненні постійного догляду за особою, яка його потребує відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232. Станом на 28.03.2024 матеріали на звільнення позивача з військової служби від командира в/ч НОМЕР_2 повторно не надходили.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних силах України (далі Інструкція № 735).
У пункті 1 Інструкції № 735, визначено, що ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно із п. п. 5, 6 розділу І Інструкції № 735, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 735, визначено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
За змістом п. 4 розділу ІІ Інструкції № 735, у зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням у термін не пізніше ніж через десять днів з дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України ро звернення громадян. Копія такого звернення залишається у провадженні того органу військового управління, військової частини, до якого звернувся громадянин.
Не розглядаються й повторні звернення одним і тим самим органом від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішене по суті, а також ті скарги, які подані з порушенням термінів, передбачених статтею 17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу військового управління, командир військової частини, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 735, унормовано, що звернення може бути подано особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслане поштою (електронною поштою). Письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції № 735, визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За змістом п. п. 4-9 розділу ІІІ Інструкції № 735, термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення.
Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення.
Таким чином, суд уважає, що Інструкція № 735 підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час розгляду рапорту (заяви) позивача про звільнення його з військової служби. Наведене, суд пояснює тим, що законодавство не містить спеціальних норм щодо порядку розгляду рапортів військовослужбовців. Натомість, згаданими положеннями Інструкції № 735 унормовано всі питання, які стосуються дотримання конституційних гарантій осіб, зокрема військовослужбовців, на належний розгляд їх звернень, в тому числі до командування військової частини.
Суд наголошує, що Конституція України є Основним Законом України, а всі інші закони приймаються для розвитку її положень та захисту прав особи. В даному випадку положення Інструкції № 735 та Закон України «Про звернення громадян», є конституційним продовженням статті 40 Конституції України. Тому, як цей Закон, так і підзаконний акт повинні гарантувати реальний правовий захист кожному, хто підпадає під дію статті 40 Конституції України.
Для правильного вирішення спору положення Інструкції № 735 слід оцінювати в сукупному зв'язку із нормами Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки для реалізації прав, що передбачені цим Законом, позивач звернувся до відповідача із рапортом.
Як наведено вище по тексту, позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», позаяк він перебував на військовій службі по контракту.
За змістом підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану на підставах, зокрема: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Водночас із аналізу положення Інструкції № 735 слідує, що за результатами розгляду рапорту позивача, відповідач міг прийняти одне з таких рішень:
1) залишити рапорт без розгляду;
2) відмовити в задоволення прохання позивача;
3) задовольнити прохання позивача.
Отже, законодавством не передбачено повноважень відповідача на «повернення матеріалів на доопрацювання».
Таким чином, відповідач фактично ухилився від розгляду в установленому порядку рапорту позивача, що не узгоджується із нормами наведеного вище законодавства, отже такі дії є протиправними.
Крім того, приписи Інструкції № 735, закликають відповідача до «активних дій» під час розгляду рапорту позивача, наголошуючи на необхідності «… уважно уникати в суть питання, … направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань …».
Позивач звертаючись до відповідача із рапортом, на підтвердження підстав для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232, надав, зокрема, Довідку МСЕК серії 12 ААГ № 165793 від 13.07.2023 із якої вбачається, що ОСОБА_2 є особою із І «Б» групою інвалідності, потребує постійної сторонньої допомоги. При цьому, на думку суду, поняття «потребує постійної сторонньої допомоги» та «потребує постійного стороннього догляду» є тотожними за своїм змістом та значенням, в свою чаргу, чинне законодавство не містить конкретизованого роз'яснення таких понять.
Суд уважає, що за обставин, які склались на час розгляду рапорту, відповідач мав своїм обов'язком прийняти рішення з питання звільнення позивача з військової служби згідно наведеного вище чинного законодавства, однак жодного рішення останнім не прийнято.
Разом з тим, Інструкція № 735 відносить прийняття рішення за результатами розгляду рапорту до виключних повноважень відповідача. Тому, ухвалюючи рішення, в частині його зобов'язального характеру, суд виходить з того, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути рапорт позивача про звільнення в запас з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з урахуванням висновків наведених у мотивувальній частині рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Правові підстави для відшкодування судового збору у порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (Військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя Т.О. Комшелюк