24 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4723/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів.
Позовні вимоги:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у виплаті пенсії в розмірі 468 097,81 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2021 №28 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на заяву ОСОБА_1 від 04.08.2021 про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, яку зареєстровано за № 2235;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію в розмірі 468 097,81 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч дев'яносто сім гривень 81 копійку), що підлягала виплаті чоловіку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоодержаною в зв'язку із його смертю, з врахування індексації суми на дату виплати.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів.
Ухвалою від 23.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 26.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 13.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 позивач, яка була дружиною померлого ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 ), проживала разом з ним однією сім'єю 62 роки. Після смерті чоловіка, керуючись статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частинами першою, другою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подала до відповідача заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, яку зареєстровано за №2235. 26.10.2021 позивач отримала від відповідача лист №11905-11834/Т-04/8-1600/21 від 26.10.2021, в якому відповідач підтвердив факт прийняття рішення щодо виплати позивачу недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю її чоловіка.
У зв'язку з тривалою невиплатою суми недоотриманої пенсії позивач звернулася через свого представника до ГУ ПФУ в Полтавській області з відповідним запитом та 09.12.2023 отримала лист від 10.11.2023 №1600-0401-8/82049 з копією рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 28 від 25.11.2021 р. про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вважала протиправною та необґрунтованою відмову у виплаті недоотриманої пенсії, що за життя належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
15.05.2024 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що з 01.05.2018 виплату пенсії по особовому рахунку ОСОБА_2 було призупинено на підставі листа Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №293/04.6-22 від 25.05.2018, яким направлено списки особових рахунків внутрішньо переміщених осіб, по яких за результатами співставлення бази даних Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" та бази даних отримувачів пенсії, виявлено інформацію, яка дає підставу для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до вимог, визначених Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
За життя пенсіонер ОСОБА_2 за відновленням виплати пенсії не звертався.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.08.2021 відділом обслуговування громадян №10 Головного управління було прийнято заяву за №2235 ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі звернення 04.08.2021 ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії за померлого чоловіка, було розраховано недоотриману пенсію.
При проведенні контрольної перевірки було винесено рішення №28 від 25.11.2021 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії, оскільки заявницею не було надано свідоцтво про право на спадщину - недоотриману пенсію, що є підставою для відновлення нарахування пенсії ОСОБА_2 .
Представник відповідача у відзиві зазначала, що у разі неотримання пенсії померлим пенсіонером більш трьох років, недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю виплачується відповідно до частини третьої статті 52 Закону 1058. Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої статті 46 Закону, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами передбаченими законодавством.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.03.2016, та був внутрішньо переміщеною особою /а.с. 54/.
Виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалася на підставі електронної інформації.
З 01.05.2018 виплату пенсії по особовому рахунку ОСОБА_2 було призупинено на підставі листа Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №293/04.6-22 від 25.05.2018, яким направлено списки особових рахунків внутрішньо переміщених осіб, по яких за результатами співставлення бази даних Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" та бази даних отримувачів пенсії, виявлено інформацію, яка дає підставу для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до вимог, визначених Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" /а.с. 55-56/.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с 48/.
04.08.2021 відділом обслуговування громадян № 10 Головного управління було прийнято заяву за №2235 ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 45/.
До заяви позивачем додано:
- паспорт;
- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- довідку про відкритий рахунок в банку;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
- свідоцтво про смерть;
- свідоцтво про шлюб.
На підставі звернення 04.08.2021 ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії за померлого чоловіка було розраховано недоотриману пенсію за період з 03.08.2018 по 31.05.2021 в сумі 468097,81 грн. Листом від 26.10.2021 №11905-11834/Т-04/8-1600/21 ОСОБА_1 повідомлено, що виплата сформованої недоотриманої пенсії буде здійснена при наявності відповідного фінансування /а.с. 10, зворотній бік/.
25.11.2021 відповідачем було прийнято рішення №28 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії, на підставі статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки виплата пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю можлива за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера /а.с. 50/.
Доказів своєчасного надіслання ОСОБА_1 рішення від 25.11.2023 №28, чи доказів повідомлення листом про прийняте, протилежне за змістом попередньому, рішення відповідачем суду не надано.
Не погодившись із відмовою у виплаті недоотриманої пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Це правило отримало розвиток у положеннях законодавства з приводу соціального забезпечення громадян у формі виплати пенсій, в тому числі статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Пунктом 2.26 розд. ІІ Порядку також визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
При цьому згідно з п. 1.7 розд. І Порядку днем звернення, зокрема за виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Висновки щодо правозастосування
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. При цьому дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Крім того, відповідно до наведених положень законодавства відповідним членам сім'ї померлого пенсіонера (членам сім'ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті або перебували на його утриманні) надається право на звернення за виплатою суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або ж вказаним особам чи іншим спадкоємцям після цього строку - після того, як пенсія, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.
Таке право реалізується шляхом волевиявлення - звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами.
Позивач проживала разом з пенсіонером на день його смерті, що підтверджується відповідними доказами та не ставиться під сумнів відповідачем. Отже вона мала право на отримання суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с 48/.
04.08.2021 (тобто в межах шести місяців з дня смерті пенсіонера) відповідачем прийнято заяву ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 45/.
До заяви позивачем додано:
- паспорт;
- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- довідку про відкрити й рахунок в банку;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
- свідоцтво про смерть;
- свідоцтво про шлюб.
На противагу доводам відповідача, покладеним в основу спірного рішення про те, що виплата пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю можлива за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера, суд зазначає, що таке твердження було б актуальним:
- для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї;
- або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Однак, у даному випадку позивач:
- є членом сім'ї померлого пенсіонера;
- звернулася за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер.
Отже, вимога ГУ ПФУ в Полтавській області про необхідність надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера /а.с. 50/ не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є безпідставною.
Щодо доводів відповідача про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 та виплату недоотриманої пенсії не більш як за 3 роки, суд зазначає таке
Згідно статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до норм статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обовязки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, право ОСОБА_2 на отримання пенсії було обмежено починаючи з 01.05.2018 з незалежних від нього обставин.
Будь-яких доказів на підтвердження неотримання ОСОБА_2 (1931 року народження) нарахованої пенсії з безпосередньої вини пенсіонера ГУ ПФУ в Полтавській області суду не надано.
При цьому, стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-яких посилань на виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не містить.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, нарахування пенсії ОСОБА_2 продовжувалося після припинення її виплати /а.с. 57-58/, що свідчить про те, що відповідачем було формально обмежено право ОСОБА_1 на отримання пенсії померлого чоловіка з дати припинення такої виплати, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України.
Згідно з частиною першої статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до вимог статті 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Так, статтею 8 Конституції України, частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "ОСОБА_3 проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. "Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу.
За таких підстав, доводи представника відповідача щодо того, що дії та рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2021 є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті суми пенсії і розмірі 468 097,81 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2021 №28 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу представника позивача, що позовні вимоги 1) визнати протиправною відмову у виплаті пенсії в розмірі 468 097,81 грн, та 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2021 №28 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії є тотожними, - відмова відповідача оформлена відповідним рішенням.
Враховуючи протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2021 №28 щодо відмови позивачу виплаті пенсії, з урахуванням того, що розмір недоотриманої пенсії, розрахований відповідачем, становить 468097,81 грн /а.с. 10, зворотній бік/, у суду є всі підстави для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 468097,81 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивач навела законні й обґрунтовані підстави, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1937,92 грн. З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1937,92 грн.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
У позовній заяві вказано, що орієнтована сума понесених витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу станом на дату розгляду справи позивачем суду не надано, про намір подати відповідні докази протягом п'яти днів з дня розгляду справи не заявлено.
Отже. клопотання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2021 №28 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму пенсії в розмірі 468 097,81 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч дев'яносто сім гривень вісімдесят одна копійка), що підлягала виплаті ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятост тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков