22 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4522/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 164750006761 від 12.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати в повній мірі до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспах з 07.04.1986 по 31.12.1998;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 04.01.2024 ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви із врахуванням страхового стажу з 07.04.1986 по 31.12.1998.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки не усі недоліки записів у трудовій книжці та інших документах, що підтверджують трудовий стаж, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення управління про відмову у призначенні пенсії є правомірним. Зазначав, що за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі з 07.04.1986 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі внесені неналежним чином, а саме: не завірені печаткою колгоспу, відсутній номер та дата видачі документу, що суперечить Постанові Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників". Довідка щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі відсутня. Інші документи, передбачені статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 3, пунктом 18 Порядку №637, відсутні.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 04.01.2024 звернулася до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком /а.с. 45-46/.
До заяви, зокрема, додано копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 /а.с. 57-59/, лист Архівного відділу Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області №06-05/17 від 10.08.2023 /а.с. 53/, лист Архівного відділу Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області №06-05/16 від 10.08.2024/3 /а.с. 54-55/, лист Архівного відділу Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області №06-5/15 від 10.08.2023 /а.с. 56/, лист Комунальної установи "Трудовий архів" Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області № 65 від 13.06.2023 /а.с. 61/.
Вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення від 12.01.2024 № 164750006761 про відмову в призначенні пенсії /а.с.47/.
Зазначеним рішенням відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі з 07.04.1986 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі внесені неналежним чином, а саме: не завірені печаткою колгоспу, відсутній номер та дата видачі документу, що суперечить Постанові Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників". Довідка щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі відсутня.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.01.2024 № 164750006761 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1, 2).
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення пенсії за віком з 01.01.2024 є досягнення особою 60 років і наявність страхового стажу не менше 31 року.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.01.2024 № 164750006761 про відмову в призначенні пенсії /а.с.47/ слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу послугувала недостатність страхового стажу.
У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі з 07.04.1986 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі внесені неналежним чином, а саме: не завірені печаткою колгоспу, відсутній номер та дата видачі документу, що суперечить Постанові Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників". Довідка щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі відсутня.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 /а.с. 57-59/ позивач, зокрема:
- з 07.04.1986 прийнятий в члени колгоспу "Знамя Леніна";
- 01.01.1989 переведений агрономом;
- з 25.01.1996 колгосп "Знамя Леніна" перейменовано в ПСП "Знамя";
- 07.03.1998 виведений з членів колгоспу за власним бажанням;
- з 20.03.1998 прийнятий в члени колгоспу "Ілліча" Артемівського району Донецької області ;
- з 29.06.1999 виключений з членів колгоспу, звільнений з роботи за власним бажанням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», якою затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі Основні положення), врегульовувала трудову діяльність членів колгоспів.
Так, пункт 2 Основних положень передбачав, що трудові книжки ведуться на усіх членів колгоспу з моменту їх прийняття у члени колгоспу.
Відповідно до пункту 6 Основних положень усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
У свою чергу пунктом 13 Основних положень визначено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", чинною на час спірних правовідносин, також встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Крім того, ані Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, ані Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.
Натомість законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд враховує, що підтвердженням того, що позивач працював у колгоспі, є відомості трудової книжки колгоспника щодо прийняття та звільнення з роботи, які засвідчені відповідними печатками та підписами та є достатніми для доведення факту роботи позивача. Розділ трудової книжки "Трудова участь у суспільному господарстві" містить відомості про прийнятий колгоспом мінімум трудової участі та виконання позивачем такого мінумуму з 1986 року по 1999 рік, при цьому сторінка 13 із відомостями з 1986 року по 1998 рік засвідчена підписом уповноваженої особи та печаткою КСП "Знамя" із зазначенням "працював по 07.03.1998".
Таким чином відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача з 1986 року по 07.03.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .
Щодо періоду з 08.03.1998 по 31.12.1998 , то суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить відомостей про роботу позивача з 08.03.1998 по 19.03.1998, відтак у відповідача не було підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
З 20.03.1998 позивач був прийнятий у члени КСП ім. Ілліча Артемівського району Донецької області та призначений на посаду голови КСП, 29.06.1999 був виключений з членів КСП, звільнений з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України. При цьому відомості про прийнятий КСП ім. Ілліча мінімум трудової участі та виконання позивачем такого мінумуму не засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою колгоспу.
Разом з тим, суд повторює, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації.
Неправомірних дій щодо заповнення трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не встановлено.
Довідкою Архівного відділу Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області від 10.08.2023 № 06-06/17 засвідчено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації архівні фонди архівного відділу евакуйовувались двома партіями, при перевірянні наявності та стану евакуйованих документів було виявлено відсутність деяких фондів, серед яких фон колгоспу ім. Ілліча, у зв'язку з чим неможливо підтвердити стаж роботи за протоколами загальних зборів колгоспників або засідань правління колгоспу /а.с. 84/.
Отже, не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача роботу в колгоспі за період з 07.04.1986 по 07.03.1998 та з 20.03.1998 по 31.12.1998 лише з підстав недоліків в оформленні трудової книжки є необгрунтованим.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що обрахунок страхового стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 12.01.2024 № 164750006761 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспах з 07.04.1986 по 07.03.1998 та з 20.03.1998 по 31.12.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду з 08.03.1998 по 19.03.1998 задоволенню не підлягають з огляду на не підтвердження факту роботи за цей період.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись статтями 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 12.01.2024 № 164750006761 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспах з 07.04.1986 по 07.03.1998 та з 20.03.1998 по 31.12.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол