24 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9014/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (надалі також відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100 000 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (часу мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я) відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 02.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100 000 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (часу мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я) відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, 20.10.2022 отримав вибухову травму та перебував на лікуванні до 27.02.2023. За період з 02.02.2023 по 27.02.2023 відповідач не нарахував та не здійснив виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, внаслідок чого порушив його права на належне грошове забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Військовою частиною НОМЕР_1 позов не визнано, у наданому до суду відзиві відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що військова частина не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, вона зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 . Крім того, зазначено, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач не перебуває в штаті, на фінансовому та інших видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_2 як співвідповідача.
Військовою частиною НОМЕР_2 позов не визнано, у наданому до суду відзиві відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що за результатами опрацювання заяви та доданих до неї документів солдата ОСОБА_1 було включено до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 302-АД від 15.02.2024 про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку за місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 06.02.2023 по 27.02.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 прийнято часткову відмову позивача від позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 06.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100 000 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 06.02.2023 по 27.02.2023 в сумі 100 000 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 та у період з 08.10.2022 по 20.10.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_3 від 09.02.2023 №821 /а.с. 10/.
20.10.2022 під час виконання обов'язків із захисту Батьківщини позивач отримав вибухову травму внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних сил російської федерації та був направлений на лікування до Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород», що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_3 від 27.12.2022 №3159 та довідками військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 15.11.2022 №934 та від 05.01.2023 №12 /а.с. 11-13/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2023 №33 старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 2 відділення кулеметного взводу, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 02.02.2023 №32-РС на посаду номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , ВОС-101 281А, який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , 3 02.02.2023 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2023 № 34 позивач був направлений на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_4 .
У період з 06 по 27 лютого 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №551 /а.с.15/.
21.02.2023 госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців, що підтверджено копією свідоцтва про хворобу №233 /а.с. 22-23/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2023 №68 солдата ОСОБА_1 , номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку зі звільненням з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 07.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини /а.с. 26/.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо не нарахування та не виплати військовою частиною НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 02.02.2023 по 06.02.2023, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...) виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) /абзац четвертий пункту 1 постанови №168/.
Абзацом п'ятим пункту 1 постанови №168 визначено відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (...) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 02.02.2023 по 05.02.2023.
Суд враховує, що позивач 20.10.2022 в ході виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час мінометного обстрілу збройними силами російської федерації отримав поранення, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_3 від 27.12.2022 №3159 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /а.с. 11/. Згадана довідка складена за формою, передбаченою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач з 02.02.2023 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 , 03.02.2023 вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , з 06.02.2023 по 27.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні.
Після отримання травми позивач проходив безперервне лікування до 27.02.2023, що підтверджено виписками з медичної картки стаціонарного хворого, направленнями на лікування та свідоцтвом про хворобу від 23.02.2023 №233 /а.с.15, 22-23/.
Під час лікування позивачу встановлено діагноз: "стан після вибухової травми (20.10.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним, церебростенічним, астено-вегетативним синдромами, акубаротравми, гострої нейросенсорної приглухуватості. Посттравматичний шийно-грудний радикуліт з полірадикулярним синдромом, затяжний перебіг з тимчасовим порушенням функцій.
За висновком госпітальної ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 вищеописані травми, так, пов'язані із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців.
Внаслідок отриманих травм позивач 07.03.2023 звільнений з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що Довідку № 3159 за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, стосовно позивача складено 27.12.2022, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, за спірний період.
Доводи представника військової частини НОМЕР_2 про те, що позивач за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 не надав через стройову частину вищезгадану довідку, не є підставою для висновку про втрату позивачем права на отримання додаткової винагороди, адже наведені обставини не спростовують презумпцію складення стосовно позивача такої довідки командиром військової частини НОМЕР_3 27.12.2022.
Крім того, із наданої позивачем копії виписки по картці /рахунку за період з 01.02.2022 по 21.04.2023 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що грошове забезпечення позивачу виплачується військовою частиною НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.
Отже, повноваженнями щодо виплати грошового забезпечення позивачу наділено саме Військову частину НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з урахуванням проведених виплат, а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з урахуванням проведених виплат.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29)
Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Підстави для розподілу судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 02.02.2023 по 05.02.2023 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя К.І. Клочко