Справа № 420/1584/24
24 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» відносно непроведення компенсації втрати частини доходу позивача - індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати за період 28.01.2016 року по 24.06.2023 року;
- зобов'язати Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 по 28.02.2018, у зв'язку з порушенням строків її виплати за період 28.01.2016 року по 24.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у у Військовій частині НОМЕР_1 (Науково-дослідний центр ЗСУ «Державний океанаріум»), та в подальшому в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, в період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21 відповідачем 24.06.2023 року йому було виплачено індексацію грошового забезпечення за спірний період.
У той же час відповідачем в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо виплати компенсації втрати частини доходів та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/1584/24 за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» надійшов відзив по справі, в якому зазначено, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач до звернення із цим позовом до суду не звертався із заявою до Інституту про виплату йому зазначеної компенсації, відмова у задоволенні якої є обов'язковою підставою для звернення до суду із цим позовом.
Також у відзиві відповідач заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Від сторони позивача за час розгляду справи надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду не надходило.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд у справі встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (Науково-дослідний центр ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), та в подальшому в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №45 від 08.08.2018 року позивача виключено зі списків особового складу, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.
Водночас, в період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 року, відповідачем 24.06.2023 року було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Разом з тим, Інститутом Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» не було виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Представником позивача 21.01.2024 року подано заяву про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну його виплати до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Відповідачем надано №366 від 14.02.2024 року, в якій він відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну виплати.
Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом для захисту власних прав та інтересів в межах справи №420/1584/24.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).
Використане у ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд з цього приводу зазначає, що згідно норм чинного законодавства, компенсація частини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі №826/8319/16 та від 18.07.2023 року по справі №200/10663/21.
За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Вищезазначена правова позиція підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2024 року по справі №420/30322/23.
Аналізуючи вищезазначене, оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Як було встановлено судом вище, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року відбулось лише 24.06.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/22.
Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправними діями Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», тобто з вини органу, що нараховував і виплачував таке грошове забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби.
Суд критично ставиться до твердження відповідача стосовно того, що до відкриття провадження у справі сторона позивача не зверталась до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» із відповідною заявою на виплату компенсації втрати частини доходів, з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20 прийшов до висновку, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Враховуючи вищезазначену правову позицію суд приходить до висновку, що факт незвернення позивача до уповноваженого органу відносно непроведення компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року (незвернення до відкриття провадження по даній адміністративній справі) не впливає на наявність у позивача права на отримання вищевказаної компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищенаведені обставини суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21.
Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, суд зауважує наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23.
Тобто, у спірний період, зокрема період з 28.01.2016 року по 28.02.2018 року (предметом спору є компенсація втрати частини доходів позивача, а саме індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати за вищевказаний період), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №420/1584/24, з огляду на що суд залишає без задоволення заявлене клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/1584/24 не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21.
Зобов'язати Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №420/18920/21.
Розподіл судових витрат не провадити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький