Справа № 420/19851/23
24 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 12.09.2023 по справі № 420/19851/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 № 420/19851/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року на підставі виправленої довідки від 01 травня 2023 року № 33/36-6966 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, виданої ДП “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області” відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 05.12.2023, у зв'язку із чим 20.12.2023 Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.
30.04.2024 до суду від позивача надійшла заява в порядку статті 382 КАС України, в якій позивач просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначено, що станом на 27 березня 2024 року рішення суду належним чином не виконано. У зв'язку із цим 27.03.2024 судом було винесено окрему ухвалу, якою зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 420/19851/23 у повному обсязі шляхом проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року на підставі виправленої довідки від 01 травня 2023 року № 33/36-6966 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, виданої ДП “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області” відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, без обмеження її максимальним розміром.
Відведений судом строк сплинув, проте відповідачем нічого не зроблено на належне виконання рішення суду, вимоги окремої ухвали від 27.03.2024 проігноровані.
Ухвалою суду від 14.05.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали обґрунтовані пояснення та докази вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду від 12.09.2023 № 420/19851/23 та підстави (пояснення) виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
20.05.2024 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли пояснення, згідно з якими ОСОБА_1 22.01.2024 проведено перерахунок з 01 січня 2023 року на підставі виправленої довідки від 01 травня 2023 року № 33/36-6966 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, виданої ДП “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області”, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, без обмеження її максимальним розміром.
Згідно перерахунку з 01.01.2023, сума всього з надбавками складає 40952,75 грн, до виплати 39452,75 грн, а суму 41493,36 грн на виконання зазначеного рішення не було нараховано. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2023 становить 39452,75 грн
Сума доплати за період з 01.01.2023 по 31.01.2024 з урахуванням фактично виплачених сум складає 112463,51 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
При цьому аналогічні пояснення були надані до суду ГУ ПФУ в Одеській області 22.03.2024, після чого судом і постановлено окрему ухвалу від 27.03.2024.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
При цьому, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
У даному випадку, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Згідно перерахунку з 01.03.2023, сума всього з надбавками складає 40952,75 грн, але до виплати 39452,75 грн.
Позивачем надано до суду скрін-шот (станом на 29.04.2024) з особистого кабінету пенсіонера на веб-порталі ПФУ, згідно з яким загальна сума призначеної пенсії 39452,75 грн.
З перерахунку пенсії вбачається, що підсумок пенсії з надбавками складає 43194,36 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 39452,75 грн. Загальна сума призначеної пенсії 39452,75 грн, тобто із застосуванням максимального розміру пенсії.
Викладене свідчить про те, що протягом вже декількох місяців відповідач фактично не виконує рішення суду про перерахунок пенсії позивача без застосування максимального розміру пенсії, яке набрало законної сили, а тому наявні законні підстави для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.
Згідно з рішенням у справі «Лізанець проти України» від 31.05.2007 р. (заява № 6725/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (рішення у справі «Метаксас проти Греції», № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004 р.).
У рішенні «Іммобільяре Саффі проти Італії» (заява № 22774/93, п. п. 63, 66) ЄСПЛ доходить висновку, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для встановлення пенсійному органу строку для надання звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Таким чином, беручи до уваги бездіяльність відповідача у виконанні рішення суду, з урахуванням постановлення судом окремої ухвали, суд вважає за необхідне встановити строк для суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення та подання відповідного звіту до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області місячний строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі № 420/19851/23 в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без застосування максимального розміру пенсії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк