Справа № 420/266/24
23 травня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 02 січня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці в період з 01.03.2018 по 30.08.2020;
3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно;
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю в період з 01.03.2018 по 30.08.2020;
6. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно у сумі 2701 87,20 грн. відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 30.08.2020 його було звільнено з військової служби. 28.08.2021 відповідачем нараховано йому грошові кошти на виконання рішення суду № 400/5157/20 щодо зобов'язання нарахувати індексацію грошового забезпечення. Однак, розрахунок виплаченої індексації був здійснений із застосуванням базового місяця січень 2016 року, замість січня 2008 року, що на думку позивача є протиправними діями. Крім того, позивач наголошує про право на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.08.2020 та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.09.2020 по 28.08.2021 день розрахунку за рішенням суду № 400/5157/20.
Ухвалою судді від 08.01.2024 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, проведений з урахуванням того, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
2) розмір підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року;
3) суму можливої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2018 року;
4) розрахунок перевищення розміру підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року над сумою можливої індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 в березні 2018 року.
5) Копії особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2018 році;
6) Довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень-липень 2020 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Ухвалою суду від 11.03.2024 повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 вищезазначені докази.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №400/5157/20 було частково задоволено позов ОСОБА_1 . Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення; протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, індексацію грошового забезпечення; протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості належних предметів повсякденної форми одягу, встановлених нормою 4 забезпечення «Норм речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особовий період» затверджених наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року. Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка не була виплачена під час проходження військової служби ОСОБА_1 . Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату різниці одноразової грошової виплати у разі звільнення з урахуванням суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації вартості належних предметів повсякденної форми одягу, встановлених нормою 4 «Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особовий період » затверджених наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» за період з 31.10.2017 по 31.08.2020. Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати ОСОБА_1 згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2020 по дату фактичного розрахунку. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2020 по дату фактичного розрахунку була задоволена повністю.
В подальшому, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 вказане рішення суду від 11.02.2021 було залишено без змін.
Позивач зазначає, що 28.08.2021 відповідач нарахував йому грошові кошти на виконання рішення суду №400/5157/20 у сумі 7865,00 грн.
Звертаючись 02.01.2024 до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом ОСОБА_1 , окрім вимог щодо індексації грошового забезпечення, просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно;
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно у сумі 2701 87,20 грн. відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Обґрунтовуючи зазначену вимогу (основну та похідну), ОСОБА_1 зазначає, що з розрахунку середнього заробітку від 01.12.2023, який надав відповідач, вбачається, що ОСОБА_1 згідно рішення суду по справі №400/5157/20 від 11.02.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання зазначеного вище судового рішення, було нараховано та виплачено 7865,00 грн. Оскільки виплата належних сум (остаточний розрахунок) на виконання рішення суду була проведена відповідачем 28 серпня 2021 року, спірні правовідносини охоплюються періодом дії статті 117 КЗпП України саме у редакції яка була чинною саме в означений період. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденне грошове забезпечення складає: (23811,00 грн + 23811,00 грн) / 62 (липень 2021 року та серпень 2021 року) = 768,10 грн. Період затримки виплати сум складає 362 календарних днів та обраховується з 01.09.2020 року (перший день після звільнення) по 28.08.2021 (дату розрахунку) включно. Відповідно, середній заробіток становить 278052,20 грн (768,10 грн х 362). Враховуючи виплату відповідачем коштів в сумі 7865,00 грн, сума яка має бути доплачена складає 270187,20 грн (278052,20 грн - 7865,00 грн).
Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем оскаржується розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведений відповідачем, право на отримання яке було встановлено рішенням суду від 11.02.2021 у справі №400/5157/20. На думку ОСОБА_1 , відповідачем невірно застосовано Порядок №100 та алгоритм обчислення.
Суд акцентує увагу на тому, що в даному позові, який наразі розглядається судом, ОСОБА_1 не заявляє вимог щодо нового періоду середнього заробітку за час вимушеного прогулу та/або нових правових підстав які надають право на заявлення ще однієї вимоги про нарахування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в незалежності від виконання рішення суду по справі №400/5157/20.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У ч.1 ст.370 КАС України зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм законодавства вказує, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 щодо середнього заробітку за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 включно у сумі 270187,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 238, 248, 250, 293 КА України, суд
Закрити провадження у справі №420/266/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині наступних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.09.2020 року по 28.08.2021 року включно у сумі 2701 87,20 грн. відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА