про повернення позовної заяви
24 травня 2024 р. № 400/4527/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, встановлення відсутності компетенції, визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди в сумі 40000,00 грн, -
До Миколаївського окружного адміністративного суду 15 травня 2024 року від представниці ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до подання адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії по призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання протиправними дій представників ІНФОРМАЦІЯ_1 по призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 16.05.2024 року суд заяву представниці ОСОБА_1 про забезпечення позову від 15.05.2024 року задовольнив, заборонив ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №400/4527/24.
20.05.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представниці ОСОБА_1 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у викраденні людини, а саме у примусовій відправці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з території ІНФОРМАЦІЯ_1 до обласного пункту збору за адресою АДРЕСА_1 без вручення жодної з трьох видів повісток та мобілізаційного розпорядження;
- встановлення відсутності компетенції (повноважень) представників ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 затримувати, утримувати проти волі військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 10.05.2024 по 17.05.2024 на території обласного пункту збору ( АДРЕСА_1 );
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду заяви адвоката Сластнікової Г.О. в інтересах ОСОБА_1 від 15.05.2024р. про надання часу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 п.1 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 19.04.2024;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву адвоката Сластнікової Г.О. в інтересах ОСОБА_1 від 15.05.2024р. про надання часу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 п.1 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 19.04.2024, з урахуванням висновків суду;
- стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, в розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень, 00 коп.) грн.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви (частина 8 ст. 171 КАС України).
Згідно положень частини 2 ст. 171 КАСУ суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Приписами частини 5 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Одночасно, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Натомість, у частині 1 статті 19 КАС України наведений перелік публічно-правових спорів, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, до яких, зокрема, віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1).
При цьому, згідно з частиною 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути арештований та триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
Згідно частин 1, 3 статті 146 Кримінального Кодексу України незаконне позбавлення волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно статті 371 КК України завідомо незаконне затримання або незаконний привід карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК).
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже суд вказує на те, що виходячи з заявлених позивачем вимог, вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду заяви адвоката Сластнікової Г.О. в інтересах ОСОБА_1 від 15.05.2024р. про надання часу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 п.1 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 19.04.2024 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву адвоката Сластнікової Г.О. в інтересах ОСОБА_1 від 15.05.2024р. про надання часу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 п.1 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 19.04.2024, з урахуванням висновків суду, відносяться до юрисдикції адміністративного суду та можуть розглядатись Миколаївським окружним адміністративним судом.
Також додатково щодо віднесення вимог стягнення моральної шкоди саме до адміністративного судочинства в даному випадку суд вважає за необхідне вказати на таке.
Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою указаної статті передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини першої, другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Беручи до уваги те, що позивачем оскаржується законність дій/бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також те, що в обґрунтування вимоги стягнення моральної шкоди позивачем зокрема вказано, що відповідачі вчинили незаконні дії, внаслідок чого позивач зазнав фізичних страждань погіршення самопочуття, суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди може бути розглянута в тому числі за правилами адміністративного судочинства.
Однак вимоги в частині щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у викраденні людини, а саме у примусовій відправці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з території ІНФОРМАЦІЯ_1 до обласного пункту збору за адресою АДРЕСА_1 без вручення жодної з трьох видів повісток та мобілізаційного розпорядження та встановлення відсутності компетенції (повноважень) представників ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 затримувати, утримувати проти волі військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 10.05.2024 по 17.05.2024 на території обласного пункту збору ( АДРЕСА_1 ), не підлягають розгляду у порядку адміністративної юрисдикції, оскільки предметно віднесені до кримінальної юрисдикції.
Згідно ч. 6 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що позивачем в адміністративному позові заявлені позовні вимоги з порушенням правил їх об'єднання, та можливість об'єднання зазначених позовних вимог положеннями ст. 172 КАС України не передбачена, суд доходить висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 позову з додатками.
Керуючись ч.6 ст.169 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, встановлення відсутності компетенції, визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди в сумі 40000,00 грн повернути позивачу без розгляду.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
4. Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя А.В. Величко