про відмову в забезпеченні позову
22 травня 2024 року м. Київ 320/22062/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявника - ОСОБА_1 , відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , про призов та направлення для проходження військової служби військовозобов'язаного ОСОБА_1 (на підставі якого провадилось оповіщення ОСОБА_1 , 06.05.2024, про його призов та направлення для проходження військової служби за наданою для підпису повісткою);
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим органам військового управління, їх посадовим чи службовим особам, Національній поліції України та будь-яким іншим органам та підрозділам, що входять до системи поліції - вчиняти будь-які фактичні дії на виконання розпорядження Керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 щодо призову та направлення для проходження військової служби військовозобов'язаного ОСОБА_1 , на період, протягом якого дія такого розпорядження є зупиненою;
Встановлення ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим органам військового управління, їх посадовим чи службовим особам, Національній поліції України та будь-яким іншим органам та підрозділам, що входять до системи поліції наступний, не виключний, порядок виконання ухвали про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які фактичні дії на виконання розпорядження Керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , щодо призову та направлення для проходження військової служби військовозобов'язаного ОСОБА_1 (на період, протягом якого його дія є зупиненою):
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 складати та направляти Національній поліції (будь-яким іншим органам та підрозділам, що входять до системи поліції України) звернення (а у разі їх складення - відкликати такі звернення), а останній - провадити за таким зверненням заходи з розшуку ОСОБА_1 , належних останньому транспортних засобів, адміністративного затримання та доставляння ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших органів військового управління;
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , та іншим органам військового управління, їх посадовим чи службовим особам, а також Національній поліції, будь-яким іншим органам та підрозділам, що входять до системи поліції України, - направляти, доставляти ОСОБА_1 до збірних пунктів та/або військових частин для проходження військової служби.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що без зупинення дії означеного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову військовозобов'язаного ОСОБА_1 , його право на свободу та особисту недоторканність та інші конституційні права можуть зазнати невиправданих обмежень, пов'язаних із кримінальним переслідуванням щодо нього. Окрім того, позивачем зазначено, що без його зупинення, такий наказ може бути фактично реалізований, адже згідно з п. 56 Порядку №1487, Національна поліція, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (додаток 20) провадить адміністративне затримання та доставлення (до ТЦК) = військовозобов'язаних у примусовому порядку.
У разі ж приведення військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та, далі, до відповідного місця зборів (збірного пункту призовників), відповідно до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. № 352 (та у встановленому ним порядку), - останньому буде видано військовий квиток та направлено до військової частини для несення військової служби.
З цього моменту, його статус як військовозобов'язаного буде змінений на статус військовослужбовця.
З набуттям же статусу військовослужбовця, ОСОБА_1 не зможе реалізувати належні йому права (як військовозобов'язаному) і, відповідно, можливість відновлення належних йому на сьогодні прав стане в заявленому обсязі (з вимогами, як наведено вище) - буде втрачено.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Пунктом 1 ч.2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 5 ст.154 КАС України визначено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14- 729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до положень ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно п.4,5 ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, в тому числі: - захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; - інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналізуючи зміст положень ч.2 ст.150 КАС України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що із заяви та матеріалів доданих до неї не вбачаються очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій суб'єкта владних повноважень. Зазначені заявником ознаки не є очевидними, а є оскаржуваними, а предмет підлягає доказуванню під час розгляду справи по суті.
Позивач також не надав жодного доказу щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.
Предметом даної заяви є зупинення дії розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 . про призов заявника.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи за поданим позовом у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жук Р.В.