вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 907/948/22
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бельдій С.Я. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фермент Плюс”, Закарпатська область, с. Розовка
до 1) Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича, Київська обл., м. Вишневе;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Потестас”, Закарпатська обл., с. Розовка
про відшкодування шкоди
Представники сторін:
позивача - Слаблюк Н.С.;
відповідача 1 - Кривошей О.Ю.;
відповідача 2 - не з'явився.
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фермент Плюс” до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю “Потестас” про солідарне відшкодування шкоди в розмірі 93 395 Євро, що на момент звернення з позовом ставить 3 617 683 грн. 34 коп., спричиненої знищенням вантажу позивача під час перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, при перевезенні вантажу позивача, 04.07.2022 р. на території Республіки Молдови сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль марки DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T, державний номер НОМЕР_2 та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022 р.
Відповідачем 1 поданий відзив на позов, в якому не визнає своєї вини у виникненні пожежі і заперечує проти позовних вимог, оскільки із поданого акту про пожежу від 04.07.2022 р. фізично неможливо встановити ані місце розташування осередку пожежі, ані причину виникнення пожежі, ані встановити вину перевізника у виникненні пожежі.
|Між позивачем та відповідачем 1 договір перевезення не укладався, перевезення здійснювалось за загальними правилами шляхом оформлення міжнародної товарно-транспортної накладної. Крім того відповідач 1 зазначає, що вартість товару відповідно до оформлених інвойсів № 145, 146, 147 від 29.06.2022 р. складає 90 095,00 Євро, а не 93 395,00 Євро, тобто різниця становить 300 Євро. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення і протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, наявність збитків, причинний зв"язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. Таким чином позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір завданих збитків та докази невиконання зобов"язання та причинно-наслідковий зв"язок між невиконанням зобов"язань та заподіяними збитками.
10.07.2023 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 93 095 євро, що на момент звернення з позовом становить 3 606 062 грн. 75 коп. відшкодування шкоди, спричиненої знищенням вантажу позивача під час перевезення.
Ухвалою суду від 10.07.2023 р. прийнто заяву позивача про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 93 095,00 Євро.
15.11.2023 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 93 095 Євро, що на момент звернення з позовом становить 3 606 062 грн. 75 коп. відшкодування шкоди, спричиненої знищенням вантажу позивача під час перевезення, а також штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 147 897 грн. 97 коп. та інфляційних втрат у розмірі 431 424 грн. 37 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
17.11.2023 р. відповідачем 1 через систему «Електронний суд» подані письмові пояснення, в яких зазначає про те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає. Так як прохальна частина позовних вимог складається із 93 095 Євро, тобто виражена в іноземній валюті, тому заявлена вимога про стягнення 431 424 грн. 37 коп. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
17.11.2023 р. через систему «Електронний суд» відповідачем 2 подані пояснення на позов, в яких вважає що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором з перевезення вантажу вчасно, без пошкоджень і втрат на суму, що дорівнює 93 395 Євро, а також відшкодування кредиторові збитків і сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором.
Якщо сторона не змогла виконати своє зобов'язання через форс-мажор із-за стихійних лих, експериментальних погодних умов, пожеж, війн, страйків, воєнних дій, громадських заворушень, втручання з боку влади, ембарго, змін законодавства, сторона, якій форс-мажор перешкоджає виконанню своїх зобов'язань за цим договором, зобов'язана повідомити іншу сторону про це в найкоротший строк, що не перевищує 5 робочих днів. Водночас боржник не повідомив в установлений договором строк поручителя про пожежу.
Подану заяву позивача розглянуто в судовому засіданні, про що свідчить ухвала суду від 17.11.2023 р., цією ж ухвалою закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.
В засіданні суду оголошувалась перерва з 28.02.2024 р. по 03.04.2024 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі, оскільки його майно було знищено під час перевезення.
Представник відповідача 1 проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено його вини у знищенні майна.
Представник відповідача 2 в засідання суду не з'явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фермент Плюс” та фірмою ZAFIRIS NAXIADES-TOBACCO IN LEAVES s.a. (Греція) було укладено контракт № 09-1 на поставку товару - тютюнова сировина, склад, вартість та обсяг яких викладається в специфікаціях на загальну суму 2 000 000 Євро.
У зв'язку з цим між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фермент Плюс” та Фізичною особою - підприємцем Солоніним Ярославом Миколайовичем було укладено договір перевезення, відповідно до умов якого відповідач 1 зобов'язався здійснити перевезення вантажу вагою 21883,40 кг вартістю 93 395 Євро за маршрутом м. Салоніки (Греція) - м. Ужгород (Україна), що підтверджується інвойсами № № 145, 146, 147 від 29.06.2022 р., СМR № 214929 від 30.06.2022 р., накладною № ХС85386276 від 30.06.2022 р. та дорожнім сертифікатом АІ083444.
За умовами даного договору одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
29.06.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потестас» (поручитель) було укладено договір поруки № 011-22, відповідно до п. 1.1. умов якого поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань перевізника ФОП Солонін Вячеслав Миколайович за договором перевезення, укладеним між кредитором і боржником.
Відповідно до п. 2.2. договору предметом основного договору є: перевезення в цілісності без пошкоджень і втрат вантажу (тютюн сировина) вагою 21883,40 кг, вартістю 93395 Євро за маршрутом м. Салоніки, Греція - м. Ужгород, Україна, що обумовлено: інвойсами № № 145, 146, 147 від 29 червня 2022 року, СМR № 214929 від 30 червня 2022 року, накладною № ХС85386279 від 30.06.2022 р. та дорожнім сертифікатом А1083444. Перевезення буде здійснено транспортним засобом боржника, а саме: автомашиною державний номер А10999ІС/причіп державний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМ) № 214929 від 30.06.2022 р. ФОП Солоніним Я.М. був прийнятий вантаж - тютюнова сировина, загальною масою 21883,40 кг вартістю 93395 Євро для перевезення до міста Ужгорода.
Як вбачається із матеріалів справи, при перевезенні вантажу сталася пожежа на території Республіки Молдови, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022 р., внаслідок якої весь вантаж позивача був знищений, загорання вантажу сталося внаслідок несправності транспортного засобу, який цей вантаж перевозив.
24.10.2022 р. позивач звернувся до відповідачів з вимогою № 121 про відшкодування протягом 7 днів шкоди, завданої шляхом пошкодження вантажу до ступені його знищення. Дана вимога залишена відповідачами без відповіді та задоволення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за загальним і унормованим правилом, період відповідальності перевізника починається з моменту прийому вантажу від відправника і закінчується моментом видачі вантажу одержувачеві.
При цьому перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві.
Водночас перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталось не з його вини. В контексті наведеного слід зауважити, що незабезпечення перевізником збереження вантажу під час його перевезення означає про неналежне виконання ним своїх зобов'язань за договором і є підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування позивачу заподіяної пошкодженням вантажу шкоди.
Нормами ст. 924 ЦК України та ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезння вантажів передбачено відповідальність безпосередньо перевізника за втрату вантажу з моменту прийняття до перевезення та видачі його отримувачу.
Відповідно до Конвенції, яка вважається ключовим міжнародним актом, що застосовується до міжнародних автомобільних перевезень та є частиною українського законодавства, перевізник зобов"язаний доставити вантаж у місце призначення вчасно та у прийнятному стані. Невиконання цих вимог означає, що перевізник несе відповідальність згідно зі статею 23 Конвенції та зобов"язаний виплатити компенсацію. За загальним правилом компенсація за збитки або пошкодження вантажу не повинна перевищувати 8,33 спеціальних прав запозичення за кілограм, що дорівнює близько 10 Євро або 316 грн. станом на початок лютого 2019 р.
Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів за умови, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких щонайменше одна ратифікувала Конвенцію.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.56 р.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 N 72/14- 612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами", ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
З огляду на те, що виконання перевезення автомобільним транспортом, передбачене міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 214929, відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.
Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Відповідно до ст. 37 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.
Частиною 1 ст. 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.
Однак, як зазначалось вище, договір перевезення між позивачем та відповідачем 1 не укладався.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
За результатами розгляду висновків Торгово-промислової палати Республіки Молдови та поліції органами митного контролю Республіки Молдова було відповідним чином закрито транзит знищеного вантажу, що підтверджується відповідними відмітками в міжнародній товарно-транспортній накладній та відомостями, наданими Асоціацією автомобільних перевізників України.
Матеріалами справи встановлено, що за фактом пожежі, інспектором Управління з надзвичайних ситуацій Єдинецького району (майором Кречіун Віолін) було складено акт про пожежу від 04.07.2022 р., в якому зазначено, що ймовірною причиною пожежі є несправність транспортного засобу. Акт про пожежу направлено на експертизу Пожежна інспекція Єдинець.
Відповідно до загальноприйнятих правил в експертному середовищі стосовно дослідження та формування висновків щодо питання про місце розташування осередку пожежі, рекомендується виконувати за наступними критеріями:
1) наявність слідів, ознак, що характеризують осередок пожежі;
2) наявність повної інформації про пожежне навантаження в осередку пожежі та об'ємно-планувальні особливості об'єкта, де сталася пожежа;
3) відсутність протиріч та збігання наявної інформації в матеріалах справи з виявленими ознаками осередку пожежі;
4) наявність умов виникнення горіння в місці виявлених ознак осередку пожежі від пожежонебезпечного фактору (джерела запалення);
5) обґрунтоване виключення можливості розташування осередку пожежі в інших місцях, в яких наявні суттєві термічні ушкодження від пожежі.
В залежності від кількості встановлених зазначених критеріїв, будуть формуватись висновки про місце розташування осередку пожежі. У більшості випадків, остаточний категоричний висновок про місце розташування осередку пожежі може сформуватися після визначення джерела запалювання.
При наявності усіх зазначених критеріїв оцінки отриманих результатів досліджень, висновок про місце розташування осередку пожежі буде категоричним.
При відсутності критеріїв 1, 2, З, 4 не можливо надати висновок про місце розташування осередку пожежі.
При наявності тільки 1, 2, 5 критеріїв оцінки, висновок може бути ймовірним.
Питання про причину виникнення пожежі, в експертному середовищі рекомендується виконувати за наступними критеріями:
1) наявність ознак небезпечного процесу (режиму);
2) наявність пожежонебезпечних факторів процесу (режиму);
3) збігання місця прояву пожежонебезпечного фактору з осередком пожежі;
4) можливість виникнення горіння від встановленого пожежонебезпечного фактора (джерела запалення);
5) обґрунтоване встановлення причини виникнення пожежі.
В залежності від кількості встановлених критеріїв, будуть формуватись висновки про причинно-наслідковий зв'язок між пожежонебезпечним процесом та виникненням пожежі.
При наявності усіх зазначених критеріїв оцінки отриманих результатів, висновок має бути категоричним - про наявність причинно-наслідкового зв'язку між пожежонебезпечним процесом і виникненням пожежі. При наявності тільки 1, 2, 5 критеріїв оцінки, висновок може бути ймовірним. При відсутності критеріїв 1, 2, 3, 4 висновок має бути категорично-негативним - про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між пожежонебезпечним процесом та пожежею.
Слід зазначити, що, наприклад оцінюючи результати досліджень по критерію 1, загальний негативний висновок можна зробить тільки у випадку, якщо на дослідження були надані усі необхідні дані (матеріали), на підставі яких однозначно відкидається розглянутий можливий пожежонебезпечний процес (пожежонебезпечні обставини), до моменту виникнення пожежі.
За критерієм 2, на підставі виявлених ознак та характеристик пожежонебезпечних обставин, здійснюється оцінка можливості розвитку небезпечного процесу до виникнення пожежонебезпечних факторів.
Критерій 3, передбачає співпадання місця виникнення пожежонебезпечних факторів з місцем розташування осередку пожежі.
По критерію 4, оцінюється можливість займання речовин, матеріалів та виробів, які знаходились поблизу місця виникнення пожежонебезпечних факторів небезпечного процесу. При експериментальних дослідженнях в однакових умовах ефект займання може спостерігатись не при всіх спробах, у зв'язку з наявністю випадкових факторів, які не можна змоделювати. Тому суть критерію 4 полягає у визначенні принципової можливості займання горючого матеріалу.
Критерій 5, враховує ту обставину, що при наявності двох і більше причин виникнення пожежі (джерел запалювання) не можливо надати категоричний висновок на користь одної з них».
Таким чином із акту про пожежу від 04.07.2022 р. неможливо встановити місце розташування осередку пожежі, причину виникнення пожежі та вину перевізника у виникненні пожежі.
Відповідно до п. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про відшкодування шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.
Також відповідач 1 в судовому засіданні просить суд стягнути з позивача суму витрат за надання правничої допомоги.
17.02.2023 року між відповідачем та Адвокатським бюро «Кривошей і партнери» в особі керуючого Кривошей Олександра Юрійовича був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро за винагороду (гонорар) бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничу (правову) допомогу з питання захисту інтересів клієнта, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг по даному договору може визначатись цим договором та/або протоколом погодження договірної ціни. Протокол погодження договірної ціни у разі його підписання складає невід'ємну частину договору та являється додатком № 1 до даного договору.
Згідно протоколу погодження договірної ціни від 17.02.2023 р. сторони погодили вартість послуг за даним договором:
- представництво та захист інтересів клієнта у справі № 907/948/22 - 5 % від ціни позову (180 884 грн.);
- представництво інтересів в суді першої інстанції - 4 000 грн. за одне призначене судове засідання;
- представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн. за одне призначене судове засідання;
- представництво інтересів в суді касаційної інстанції - 6 000 грн. за одне призначене судове засідання;
- гонорар успіху - 5 % від ціни позову (180 884 грн.).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається із звіту про надані послуги від 01.03.2023 р., адвокатом Кривошеєм О.Ю. надано правову допомогу клієнту, передбачену умовами Договору на загальну суму 100 000 грн., яка включала в себе, зокрема: юридичні консультування на суму 10 000 грн., піготовка проекту відзиву на суму 90 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 01/1 від 01.03.2023 р. на суму 100 000 грн.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 100 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та правомірною.
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розовка, вул. Трудова, 2а, код 43190969) на користь Фізичної особи - підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 24.05.2024 року.
Суддя Л.Я. Мальована