ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2024Справа № 910/1035/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 183 986,07 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Оператор ГТС) грошових коштів у загальному розмірі 183 986,07 грн., нарахованих внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за договором від 29.11.2022 року № 4600006810/2211000093, з яких: 94 597,07 грн. - пеня, 259,15 грн. - 0,01 % річних, 89 129,85 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 01.02.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та встановив Товариству спосіб і строк усунення ї недоліків.
12.02.2024 року через відділ діловодства господарського суду надійшла заява Товариства від 06.02.2024 року № 1001ВИХ-24-895 про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 19.02.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1035/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 05.03.2024 року № ТОВВИХ-24-3372 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача та зазначив, що підставою для здійснення оплати за укладеним між сторонами договором є саме момент прийняття робіт - засвідчення вказаного факту підписами представників обох сторін, як це передбачено пунктом 5.1 означеного правочину, а не дата відповідного акту приймання виконаних робіт. Разом із тим, усі спірні у даній справі акти приймання виконаних будівельних робіт надавались підрядником пізніше дати самих актів. З огляду на викладене, позивач, на думку Оператора ГТС, неправильно визначив граничні дати оплати робіт за договором, що, у свою чергу, мало наслідком здійснення помилкового розрахунку заявлених до стягнення сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
13.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства від 11.03.2024 року № 1001ВИХ-24-1608 на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що підписуючи акти за допомогою КЕП та не надаючи жодних заперечень щодо дати створення вказаних документів, Оператор ГТС погодився з тим, що датою здійснення господарської операції з приймання-передачі виконаних робіт є саме дата складання актів, а не дата їх підписання за допомогою КЕП. Крім того, при здійсненні оплати вартості виконаних робіт у призначенні відповідних платежів відповідач зазначав саме дати актів виконаних робіт, а не дати їх фактичного підписання за допомогою КЕП.
19.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 18.03.2024 року № ТОВВИХ-24-4220, в яких останній наполягав на помилковості визначення позивачем періодів прострочення оплат прийнятих за договором робіт. Крім того, у цій заяві по суті справи Оператор ГТС на підставі статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені на 100 %.
26.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 25.03.2024 року на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
29.11.2022 року між Оператором ГТС (замовник) та Товариством (підрядник) було укладено договір № 4600006810/2211000093 (далі - Договір), за умовами якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язався на свій ризик надати послуги Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт МГ "ШДО-2" ДУ 1000 на дільниці км 96,200 - км 103,700 з частковою заміною труб та заміною ізоляційного покриття в межах обслуговування Дніпропетровського проммайданчика Запорізького ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору.
Означений Договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (завдання) (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 наведеного правочину загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток № 2), становить 77 213 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 12 868 900,00 грн. Ціна Договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим Договором та чинним законодавством.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата за цим Договором проводиться в такому порядку:
замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
У пунктах 4.1, 4.3 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 10 місяців з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт (допуск) з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною. Датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Місце виконання робіт (Об'єкт): МГ ШДО-2 км 96,2-км 103,7 Дніпропетровський ПМ (пункт 4.4 наведеної угоди).
За умовами пунктів 5.1-5.3 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає їх замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних робіт до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
Пунктами 6.18, 6.19 Договору передбачено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим Договором. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником, вважається невиконанням робіт в цілому.
За умовами пункту 13.1 Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року. В частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 13.2 Договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що на виконання умов Договору воно виконало та передало замовнику передбачені цією угодою роботи загальною вартістю 62 243 193,64 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2022 року від 28.12.2022 року № 1 на суму 2 201 676,50 грн., за січень 2023 року від 31.01.2023 року № 1 на суму 5 243 053,66 грн., за березень 2023 року від 31.03.2023 року № 1 на суму 6 469 601,99 грн., за квітень 2023 року від 28.04.2023 року № 1 на суму 5 741 326,01 грн., за травень 2023 року від 31.05.2023 року № 1 на суму 10 342 176,35 грн., за липень 2023 року від 14.07.2023 року № 2 на суму 10 505 361,52 грн., за серпень 2023 року від 31.08.2023 року № 4 на суму 11 230 070,46 грн., за вересень 2023 року від 29.09.2023 року № 5 на суму 8 823 331,18 грн., за жовтень 2023 року від 03.10.2023 року № 6 на суму 1 686 595,97 грн., а також відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).
Проте, в порушення умов Договору відповідач своєчасно не оплатив виконані підрядником роботи, перерахувавши Товариству згідно з платіжними інструкціями від 17.02.2023 року № 115960 на суму 2 201 676,50 грн., від 07.03.2023 року № 121130 на суму 2 600 000,00 грн., від 07.03.2023 року № 121131 на суму 2 643 053,66 грн., від 12.05.2023 року № 140842 на суму 6 469 601,99 грн., від 27.06.2023 року № 153393 на суму 5 741 326,01 грн., від 25.07.2023 року № 161967 на суму 10 342 176,35 грн., від 29.08.2023 року № 173934 на суму 10 505 361,52 грн., від 24.10.2023 року № 191802 на суму 11 230 070,46 грн., від 02.11.2023 року № 194860 на суму 8 823 331,18 грн., від 07.11.2023 року № 196425 на суму 1 686 595,97 грн. грошові кошти в загальному розмірі 62 243 193,64 грн. з простроченням передбачених Договором строків оплати робіт, допустивши таким чином неналежне виконання своїх договірних обов'язків.
Зважаючи на несвоєчасну оплату Оператором ГТС виконаних позивачем робіт, Товариство звернулося до суду з означеним позовом про стягнення із замовника 94 597,07 грн. пені, 259,15 грн. 0,01 % річних та 89 129,85 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина 1 статті 838 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Зважаючи на неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати виконаних Товариством за Договором робіт, позивач просив суд стягнути з Оператора ГТС 259,15 грн. 0,01 % річних та 89 129,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми прострочених платежів за Договором по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт окремо у період з 28.01.2023 року по 06.11.2023 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 10.11 Договору сторони погодили, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 % річних від простроченої суми.
Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти вимог позивача, Оператор ГТС посилався на те, що підставою для здійснення оплати за укладеним між сторонами Договором є саме момент прийняття робіт - засвідчення вказаного факту підписами представників обох сторін, як це передбачено пунктом 5.1 означеного правочину, а не дата відповідного акту приймання виконаних робіт. Разом із тим, усі спірні у даній справі акти приймання виконаних будівельних робіт надавались підрядником пізніше дати самих актів. З огляду на викладене, позивач, на думку Оператора ГТС, неправильно визначив граничні дати оплати робіт за Договором, що, у свою чергу, мало наслідком здійснення помилкового розрахунку заявлених до стягнення сум, зокрема, відсотків річних та інфляційних втрат.
З огляду на наведені заперечення відповідача, суд звертає увагу на таке.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
Відповідно до пункту 4.3 означеної угоди датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору.
Умовами розділу 5 Договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає їх замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У пункті 12.1 Договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - електронні документи). Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у пункті 12.6 Договору.
У пункті 12.6 Договору сторони дійшли згоди здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи із застосуванням визначеної у цьому пункті Договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - Система електронного документообігу): комп'ютерна програма "Система зовнішнього обігу електронних документів "DEALS", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Згідно з пунктом 12.9 Договору первинний електронний документ (акт виконаних робіт/наданих послуг, видаткова накладна тощо) складається в момент здійснення господарської операції. Дата складання, зазначена як обов'язковий реквізит в первинному електронному документі, вважається датою належним чином оформленого первинного документа для цілей бухгалтерського та податкового обліку, за умови його підписання стороною, яка отримала цей електронний документ. Датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ та складання податкової накладної буде вважатися дата складання первинного документа, який містить відомості про господарську операцію, незалежно від дати накладання сторонами КЕП.
Пунктом 12.10 означеної угоди передбачено, що у випадку, коли у Договорі не встановлено строків підписання конкретного електронного документа, сторони погодили, що строк підписання такого документа у порядку, визначеному Договором, становить 5 (п'ять) робочих днів з дати отримання електронного документа. У разі непідписання стороною електронного документа у строки, визначені відповідно до цього пункту Договору, та ненадання мотивованої відмови у такий строк, електронний документ вважається підписаним такою стороною без зауважень. Мотивована відмова від підписання електронного документа надсилається через систему електронного документообігу з використанням механізму відхилення електронного документа.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами виконання позивачем передбачених Договором робіт сторонами підписано електронними підписами наступні акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3:
1) акт № 1 за грудень 2022 року від 28.12.2022 року на суму 2 201 676,50 грн. і довідку від 28.12.2022 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року на загальну суму 2 201 676,50 грн. підписано підрядником 28.12.2022 року, замовником - 29.12.2022 року;
2) акт № 1 за січень 2023 року від 31.01.2023 року на суму 5 243 053,66 грн. і довідку від 31.01.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2023 року на загальну суму 5 243 053,66 грн. підписано підрядником 31.01.2023 року, замовником - 01.02.2023 року;
3) акт № 1 за березень 2023 року від 31.03.2023 року на суму 6 469 601,99 грн. і довідку від 31.03.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року на загальну суму 6 469 601,99 грн. підписано підрядником 05.04.2023 року, замовником - 07.04.2023 року;
4) акт № 1 за квітень 2023 року від 28.04.2023 року на суму 5 741 326,01 грн. і довідку від 28.04.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2023 року на загальну суму 5 741 326,01 грн. підписано підрядником 08.05.2023 року, замовником - 10.05.2023 року;
5) акт № 1 за травень 2023 року від 31.05.2023 року на суму 10 342 176,35 грн. і довідку від 31.05.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2023 року на загальну суму 10 342 176,35 грн. підписано підрядником 08.06.2023 року, замовником - 12.06.2023 року;
6) акт № 2 за липень 2023 року від 14.07.2023 року на суму 10 505 361,52 грн. підписано підрядником 14.07.2023 року, замовником - 26.07.2023 року; довідку від 31.07.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2023 року на загальну суму 17 213 147,33 грн. підписано підрядником 07.08.2023 року, замовником - 11.08.2023 року;
7) акт № 4 за серпень 2023 року від 31.08.2023 року на суму 11 230 070,46 грн. і довідку від 31.08.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2023 року на загальну суму 11 230 070,46 грн. підписано підрядником 07.09.2023 року, замовником - 12.09.2023 року;
8) акт № 5 за вересень 2023 року від 29.09.2023 року на суму 8 823 331,18 грн. підписано підрядником 10.10.2023 року, замовником - 11.10.2023 року; довідку від 29.09.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року на загальну суму 8 823 331,18 грн. підписано підрядником 11.10.2023 року, замовником - 12.10.2023 року;
9) акт № 6 за жовтень 2023 року від 03.10.2023 року на суму 1 686 595,97 грн. підписано підрядником 09.10.2023 року, замовником - 11.10.2023 року; довідку від 03.10.2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року на загальну суму 1 686 595,97 грн. підписано підрядником 11.10.2023 року, замовником - 12.10.2023 року.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на положення Договору щодо строку оплати замовником робіт з моменту їх прийняття (пункт 3.3 Договору), якою є дата їх прийняття саме замовником (пункт 4.3 Договору), суд дійшов висновку про те, що 30-денний строк оплати робіт слід обраховувати з дати підписання відповідних актів саме замовником (Оператором ГТС).
При цьому, посилання позивача на положення пункту 12.9 Договору, за якими дата складання, зазначена як обов'язковий реквізит в первинному електронному документі, вважається датою належним чином оформленого первинного документа для цілей бухгалтерського та податкового обліку, за умови його підписання стороною, яка отримала цей електронний документ, оцінюються судом критично, оскільки наведений пункт укладеної між сторонами угоди не регулює відносини щодо строку оплати актів виконаних робіт, а лише фіксує дату документу для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а також дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ.
Тотожного висновку щодо порядку обрахунку строку виконання Оператором ГТС взятого на себе зобов'язання з оплати виконаних підрядником робіт дійшов господарський суд міста Києва у рішенні від 27.11.2023 року, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року, при розгляді справи № 910/13391/23 за позовом Товариства до Оператора ГТС про стягнення заборгованості у розмірі 447 272,26 грн. (штрафних санкцій та компенсаційних виплат), яка виникла у відповідача на підставі аналогічного за змістом договору №4600006319/2207000025.
Слід також зазначити, що згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Отже, враховуючи строк оплати, передбачений Договором з дати підписання актів відповідачем, а також зважаючи на 5-денний строк на підписання акту та положення статей 252-255 Цивільного кодексу України, Оператор ГТС зобов'язаний був оплатити вартість робіт у такі строки:
1) вартість робіт за актом № 1 за грудень 2022 року від 28.12.2022 року на суму 2 201 676,50 грн. - до 30.01.2023 року включно;
2) вартість робіт за актом № 1 за січень 2023 року від 31.01.2023 року на суму 5 243 053,66 грн. - до 02.03.2023 року включно;
3) вартість робіт за актом № 1 за березень 2023 року від 31.03.2023 року на суму 6 469 601,99 грн. - до 08.05.2023 року включно;
4) вартість робіт за актом № 1 за квітень 2023 року від 28.04.2023 року на суму 5 741 326,01 грн. - до 09.06.2023 року включно;
5) вартість робіт за актом № 1 за травень 2023 року від 31.05.2023 року на суму 10 342 176,35 грн. - до 12.07.2023 року включно;
6) вартість робіт за актом № 2 за липень 2023 року від 14.07.2023 року на суму 10 505 361,52 грн. - до 25.08.2023 року включно;
7) вартість робіт за актом № 4 за серпень 2023 року від 31.08.2023 року на суму 11 230 070,46 грн. - до 12.10.2023 року включно;
8) вартість робіт за актом № 5 за вересень 2023 року від 29.09.2023 року на суму 8 823 331,18 грн. - до 10.11.2023 року включно;
9) вартість робіт за актом № 6 за жовтень 2023 року від 03.10.2023 року на суму 1 686 595,97 грн. - до 10.11.2023 року включно.
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дати здійснення відповідачем оплат суми боргу, обґрунтованою сумою 0,01 % річних, що підлягає стягненню з Оператора ГТС на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 124,53 грн., з яких: 10,25 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за грудень 2022 року від 28.12.2022 року на суму 2 201 676,50 грн. у період з 01.02.2023 року по 16.02.2023 року; 5,75 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за січень 2023 року від 31.01.2023 року на суму 5 243 053,66 грн. у період з 03.03.2023 року по 06.03.2023 року; 5,32 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за березень 2023 року від 31.03.2023 року на суму 6 469 601,99 грн. у період з 09.05.2023 року по 11.05.2023 року; 26,74 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за квітень 2023 року від 28.04.2023 року на суму 5 741 326,01 грн. у період з 10.06.2023 року по 26.06.2023 року; 34,00 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за травень 2023 року від 31.05.2023 року на суму 10 342 176,35 грн. у період з 13.07.2023 року по 24.07.2023 року; 8,63 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 2 за липень 2023 року від 14.07.2023 року на суму 10 505 361,52 грн. у період з 26.08.2023 року по 28.08.2023 року; 33,84 грн. - проценти річні, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 4 за серпень 2023 року від 31.08.2023 року на суму 11 230 070,46 грн. у період з 13.10.2023 року по 23.10.2023 року.
Крім того, належною до стягнення з відповідача сумою інфляційних втрат, враховуючи встановлені судом дійсні періоди прострочення відповідача (які становлять більше 15 днів), є 61 342,35 грн., з яких: 15 411,74 грн. - інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за грудень 2022 року від 28.12.2022 року на суму 2 201 676,50 грн.; 45 930,61 грн. - інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за квітень 2023 року від 28.04.2023 року на суму 5 741 326,01 грн.
За таких обставин, стягненню з Оператора ГТС на користь позивача підлягає 0,01 % річних за порушення умов Договору в розмірі 124,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 61 342,35 грн., тоді як у задоволенні вимог Товариства про стягнення із замовника 134,62 грн. 0,01 % річних та 27 787,50 грн. інфляційних втрат за цією угодою слід відмовити.
Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з Оператора ГТС 94 597,07 грн. пені, нарахованої на відповідні суми прострочених платежів за Договором по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт окремо у період з 28.01.2023 року по 06.11.2023 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами пункту 10.10 Договору при несвоєчасній оплаті виконаних робіт за Договором замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі 0,01 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У той же час, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені також не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаної неустойки у завищеному розмірі.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Оператора ГТС на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 45 456,50 грн., з яких: 3 742,85 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за грудень 2022 року від 28.12.2022 року на суму 2 201 676,50 грн. у період з 01.02.2023 року по 16.02.2023 року; 2 097,22 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за січень 2023 року від 31.01.2023 року на суму 5 243 053,66 грн. у період з 03.03.2023 року по 06.03.2023 року; 1 940,88 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за березень 2023 року від 31.03.2023 року на суму 6 469 601,99 грн. у період з 09.05.2023 року по 11.05.2023 року; 9 760,25 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за квітень 2023 року від 28.04.2023 року на суму 5 741 326,01 грн. у період з 10.06.2023 року по 26.06.2023 року; 12 410,61 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 1 за травень 2023 року від 31.05.2023 року на суму 10 342 176,35 грн. у період з 13.07.2023 року по 24.07.2023 року; 3 151,61 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 2 за липень 2023 року від 14.07.2023 року на суму 10 505 361,52 грн. у період з 26.08.2023 року по 28.08.2023 року; 12 353,08 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату робіт за актом № 4 за серпень 2023 року від 31.08.2023 року на суму 11 230 070,46 грн. у період з 13.10.2023 року по 23.10.2023 року.
Отже, обґрунтованою до стягнення з Оператора ГТС на користь позивача є пеня за порушення умов Договору в розмірі 45 456,50 грн., тоді як у задоволенні вимог Товариства про стягнення із замовника 49 140,57 грн. цієї штрафної санкції слід відмовити за необґрунтованістю.
Разом із тим, як було зазначено вище, у запереченнях від 18.03.2024 року № ТОВВИХ-24-4220 Оператор ГТС на підставі статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені на 100 %.
З огляду на викладене, суд зазначає таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Мотивуючи клопотання про зменшення пені, відповідач посилався, зокрема, на те, що під час експлуатації газотранспортної системи Оператор ГТС діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система. Забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування нею природного газу (у тому числі балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів. У той же час, згідно з бухгалтерською довідкою від 25.12.2023 року, станом на 01.12.2023 року заборгованість перед Оператором ГТС замовників послуг по договорам транспортування природного газу з оплати по щодобових негативних небалансів за період з 01.01.2020 року по 30.11.2023 року складає 38 669 632 051,46 грн., та за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 року по 30.11.2023 року - 561 474 517,13 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, за означений календарний рік збиток Оператора ГТС склав близько 6,4 мільярда гривень. Крім того, відповідач зазначав, що потенційне зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку замовників послуг природного газу, а також затримки виконання ремонтних робіт підрядниками і зобов'язань постачальниками) може мати наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому. Оператор ГТС також звернув увагу на те, що в умовах воєнного стану належне функціонування ГТС та можливість здійснювати транспортування (транзит) природного газу іноземним країнам вкрай важливе для економіки України.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У свою чергу, судом прийнято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення Товариством збитків, у зв'язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов'язань, а також враховано поведінку Оператора ГТС та ступінь виконання ним основного зобов'язання, яке виконано останнім у повному обсязі до звернення Товариства до суду з наведеним позовом та з незначним простроченням.
Отже, стягнення з Оператора ГТС заявленої суми пені у повному обсязі (який визнано судом обґрунтованим) може призвести до невиправданих негативних наслідків для відповідача як суб'єкта господарської діяльності та економіки України в цілому.
У той же час, судом взято до уваги й те, що позивач також має стратегічне значення для економіки і безпеки України, а зменшення заявленої останнім до стягнення пені на 100 % фактично призведе до звільнення Оператора ГТС від відповідальності за порушення останнім своїх договірних зобов'язань та нівелює сам інститут забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на вищевказане та з урахуванням інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 30 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відтак, стягненню з Оператора ГТС на користь Товариства підлягає 31 819,55 грн. пені, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованої суми цієї штрафної санкції слід відмовити.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів на підтвердження вчасної оплати робіт за Договором, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням проведених судом власних розрахунків заявлених до стягнення сум та зменшення нарахованої Товариством пені.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за яким судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 124 (сто двадцять чотири) грн. 53 коп. 0,01 % річних, 61 342 (шістдесят одну тисячу триста сорок дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 31 819 (тридцять одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 55 коп. пені, а також 1 759 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.05.2024 року.
Суддя В.С. Ломака