ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2024Справа № 910/11845/23
За позовомАкціонерного товариства "Енергетична компанія України"
доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
простягнення 169828676,37 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаЛіневич Л.В.
від відповідачаДрачова М.С.
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 194896572,43 грн, з яких 184936239,85 грн основного боргу, 7238889,84 грн втрат від інфляції, 2721442,74 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 від 18.07.2022 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11845/23, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.09.2023.
15.08.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що додані позивачем до позовної заяви рахунки-фактури не містять обов'язкових реквізитів, таких як електронний підпис та не є первинними документами, що підтверджують факт отримання відповідачем товару (послуг). Крім того відповідач зазначив, що позивачем не додано актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних актів.
За твердженнями відповідача, останній може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку на такому рахунку, а отже позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов'язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунку відповідача зі спеціальним режимом використання проте не заявив відповідних вимог. Також, відповідач зазначив про відсутність його вини як складового елементу господарсько - правової відповідальності та, відповідно, відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати.
29.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечив.
06.09.2023 від відповідача надійшли клопотання про неприйняття доказів та про залучення до участі у справі №910/11845/23 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
06.09.2023 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/11845/23 до прийняття відповідного судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9216/22, що є подібною у спірних правовідносинах.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про неприйняття доказів та про залучення до участі у справі №910/11845/23 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав та оголосив перерву до 27.09.2023.
08.09.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 207931344,22 грн, з яких:196571290,75 грн основного боргу, 7699410,82 грн інфляційних втрат, 3660642,65 грн 3% річних. Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.
19.09.2023 від позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/11845/23.
27.09.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній навів додаткові заперечення проти заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 зупинено провадження у справі №910/11845/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9216/22.
12.12.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що розгляд справи №910/9216/22 завершено, а отже усунуті обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №910/11845/23.
19.12.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 47878856,98 грн, у зв'язку з погашенням зазначеної суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 поновлено провадження у справі №910/11845/23, призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2024.
29.01.2024 від позивача надійшла заява про залишення заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 47878856,98 грн без розгляду.
29.01.2024 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 57525186,01 грн за листопад 2022 року, у зв'язку з погашенням зазначеної суми заборгованості.
07.02.2024 від відповідача надійшли клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі, що розглядається на 1 рік з дня прийняття рішення та про зменшення 3% річних на 90%.
У підготовчому судовому засіданні 07.02.2024 оголошено перерву до 07.03.2024.
16.02.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив стягнути з відповідача 154885673,02 грн основного боргу, 8953239,53 грн інфляційних втрат, 5989763,82 грн 3% річних, розрахованих за станом на 13.02.2024. До заяви позивач долучив рахунок-фактуру від 08.01.2024 про врегулювання небалансів електричної енергії за січень 2023 року та акт корегування (врегулювання) за січень 2023 року від 21.04.2023; рахунок-фактуру від 18.01.2024 про врегулювання небалансів електричної енергії за лютий 2023 року та акт корегування (врегулювання) за лютий 2023 року, за якими відповідачем не здійснено оплат.
05.03.2024 позивач звернувся з клопотанням про долучення електронних доказів - доказів направлення рахунків на адресу відповідача, яке задоволено судом.
07.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову.
У підготовчому судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву до 02.04.2024, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду, встановлено строк для подання відзиву на вказану заяву до 20.03.2024, відповіді на відзив - до 01.04.2024.
21.03.2024 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому заперечення проти заявлених позовних вимог тотожні тим, що викладені відповідачем у відзиві на позов від 15.08.2023.
27.03.2024 від позивача надійшла заява про повернення судового збору. В подальшому цю заяву позивач відкликав.
27.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на заяву про зміну предмету позову, заперечив.
У підготовчому засіданні 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2024.
25.04.2024 від відповідача надійшли тотожні за змістом заяви про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу у розмірі 42838799,04 грн.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.04.2024 оголошено перерву до 14.05.2024.
14.05.2024 від відповідача надійшли тотожні за змістом заяви про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу у розмірі 13608042,95 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2024 заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов.
В судовому засіданні 14.05.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (сторона, відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов'язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів як договори про врегулювання небалансів.
Згідно з ч.1 ст.68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
За змістом ст.70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до п.п.1.2.1, 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом. Для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Укладення між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022, відповідно до якого позивач, як СВБ приєднався до умов типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 (договір), укладеного з відповідачем, як ОСП, підтверджується повідомленням відповідача про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії за вих.№01/29697 від 18.07.2022.
Відповідно до умов укладеного між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" як СВБ та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як ОСП договору про врегулювання небалансів електричної енергії (станом на січень 2023 року) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5).
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку(п.п.2.1, 2.2 договору).
ОСП, зокрема, зобов'язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (п.3.3 договору).
Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП). Урегулювання сторонами взаємних зобов'язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов'язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог (п.п.5.1, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11 договору).
Згідно п.9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.9.2 договору).
Як стверджує позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), на виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом періоду з 11.08.2022 по 10.03.2023 відповідачу (як АР) через систему управління ринком були виставлені наступні рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплатити за куплену електричну енергію з метою врегулювання небалансів, а саме: №2508202200320 від 25.08.2022 за період 11.08.2022-20.08.2022; №1509202200132 від 15.09.2022 за період 01.09.2022-10.09.2022; №2609202200130 від 26.09.2022 за період 11.09.2022-20.09.2022; №0610202200325 від 06.10.2022 за період 21.09.2022-30.09.2022; №2010202200028 від 20.10.2022 за період 01.10.2022-10.10.2022; №2610202200030 від 26.10.2022 за період 11.10.2022-20.10.2022; №2411202200030 від 30.11.2022 за період 11.11.2022-20.11.2022; №0612202200050 від 06.12.2022 за період 21.11.2022-22.11.2022; №2612202200026 від 26.12.2022 за період 11.12.2022-15.12.2022; №1601202300111 від 16.01.2023 за період 01.01.2023-10.01.2023; №2601202300028 від 31.01.2023 за період 11.01.2023-20.01.2023; №0602202300029 від 09.02.2023 за період 21.01.2023-31.01.2023; №2402202300126 від 28.02.2023 за період 11.02.2023-20.02.2023; №0603202300033 від 06.03.2023 за період 21.02.2023-28.02.2023; №1603202300126 від 22.03.2023 за період 01.03.2023-10.03.2023; №1801202400380 за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, №0801202400369 за період з 01.01.2023 по 31.01.2023.
Вартість небалансів електричної енергії за вказаний період була оплачена відповідачем частково.
07.06.2023 позивач направив відповідачу претензії №367/2023 від 04.06.2023 та №370/2023 від 06.06.2023, відповідно до яких вимагав сплатити заборгованість, що виникла через небаланси електричної енергії.
21.06.2023 відповідач листом №01/30161 повідомив позивача про те, що внаслідок значного розміру наявної заборгованості перед оператором системи передачі зі сторони СВБ, відповідач не має можливості розраховуватися вчасно та у повному обсязі з усіма СВБ та ППБ та докладає максимальних зусиль для повного розрахунку за електричну енергію для врегулювання небалансів.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 від 18.07.2022 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк за період з 11.08.2022 по 10.03.2023, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 154885673,02 грн, 8953239,53 грн інфляційних втрат, 5989763,82 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1.2, п.1.11.1 та п.1.11.8 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.
Пунктом 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
В той же час, згідно п.7.7.1 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а згідно п.7.7.4. цих же Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У розумінні Правил ринку, з урахуванням змісту договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
З урахуванням наведеного вище, відповідач повинен був оплатити за вироблену позивачем електричну енергію протягом чотирьох робочих днів з дати направлення відповідного рахунку.
Однак, відповідач не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з 11.08.2022 по 10.03.2023 електричну енергію для врегулювання небалансів.
Висловлені відповідачем зауваження щодо рахунків-фактур суд відхиляє, адже направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому належним є їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.
Відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач виконує функції ОСП, а як ОСП виконує функції АР.
Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі управління ринком, а й проводити розрахунки за ними.
Такі висновки викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.
Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд встановив, що АР у системі управління ринком було виставлено рахунки відповідачу за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача.
Зазначене вище спростовує доводи відповідача щодо відсутності доказів направлення йому рахунків за небаланс електричної енергії за спірний період.
При цьому судом враховано, що положення ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов'язань, вносити відповідачем грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.
Зазначене свідчить, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань.
Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічні висновки викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.
Після звернення позивача з позовом, що розглядається до суду, відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 56446841,99 грн, що підтверджується наявними в справі платіжними інструкціями відповідача та не заперечується позивачем.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором в розмірі 56446841,99 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/11845/23 в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Оскільки, як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість за лютий та березень 2023 року в сумі 98438831,03 грн відповідачем не погашена, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8953239,53 грн та 5989763,82 грн 3% річних.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8953239,53 грн та 5989763,82 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час розгляду клопотання відповідача про зменшення 3% річних на 90% суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Натомість обставини справи №910/11845/23 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 98438831,03 грн боргу, а провадження у справі №910/11845/23 в частині стягнення 56446841,99 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11845/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги відповідача, що безумовно перешкоджає виконанню рішення суду. Відповідач не може спрямувати на виконання рішення суду у справі кошти, для яких регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні відповідача, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.
Наведені обставини, за твердженнями відповідача, фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання, а невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України.
За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11845/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.
Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вказує на те, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. При цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №2-54/08.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.
Отже, не дивлячись на результат розгляду відповідної заяви про відстрочення виконання рішення, судове рішення за наслідками розгляду заяви має містити висновки щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін та оцінку наданих доказів. Саме таким чином суд застосовує свої дискреційні повноваження і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення процесуальних дій.
Існування заборгованості, яка підтверджена обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див.§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Однак, наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11845/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.
Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, місто Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 32984271) 98438831 (дев'яносто вісім мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять одна) грн 03 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 8953239 (вісім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят три тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 53 коп., 5989763 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 82 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 939400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
3. На підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі №910/11845/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 56446841,99 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.05.2024
Суддя Ю.М.Смирнова