ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2024Справа № 910/19946/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Ломоносова (Паркова), будинок 26, квартира 3) про стягнення 472 774,43 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.12.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" про стягнення 472 774,43 грн. та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" умов договору оренди нерухомого майна № 2021/3/1 від 01.02.2021 у зв'язку з чим у останнього обліковується заборгованість перед позивачем у сумі 472 774,43 грн, з яких: 169 633,16 грн - заборгованість по орендній платі; 254 408,79 грн - відшкодування витрат за електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо), послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, компенсацію податкових витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю; 15 126,10 грн - 3% річних; 33 606,38 грн - інфляційні витрати.
Ухвалою суду від 05.02.2024 залишено позовну заяву Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також судом було встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.
Абзацом 2 та 3 ч.7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 13.02.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600249801132) на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Ломоносова (Паркова), будинок 26, квартира 3), зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до рішення Вишневої міської ради від 11.08.2022 №1-01/XVIII8-22 вулицю Ломоносова в місті Вишневе було перейменовано на вулицю Паркову.
Однак, конверт з ухвалою суду від 13.02.2024, який направлявся на адресу відповідача був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.02.2021 між Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (надалі - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (надалі - ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ", орендар) укладено договір № 2021/3/1 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б (надалі - об'єкт оренди).
Об'єктом оренди відповідно до Договору є нежитлові приміщення, а саме: приміщення № 308 актова зала загальною площею 600,5 кв.м., та місця загального користування загальною площею 60,05 кв.м., що розташовані на 3-му поверсі, корпусу прибудови (інвентарний номер № 571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б, реєстраційний номер майна 32374682 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, тип майна: прибудова КИЇВЗНДІЕП (літ. В). Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору загальна площа об'єкта оренди складає 660,55 кв.м.
Об'єкт оренди передається орендарю для здійснення господарської діяльності - під розміщення офісів та приміщень телеканалу (п. 2.3. Договору).
За умовами п. 2.4. Договору, об'єкт оренди станом на день укладення цього Договору перебуває у незадовільному технічному стані та потребує проведення капітального ремонту для забезпечення можливості його згідно призначення та мети оренди, визначених цим Договором. Технічний стан об'єкта оренди буде відображено сторонами в Акті приймання-передачі.
В п. 2.6. Договору сторони визначили, що правовідносини за цим договором не регулюються нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату. Базова ставка орендної плати за користування об'єктом оренди становить 208,33 грн, крім того ПДВ (20%) - 41,67 грн, а всього - 250,00 грн (п. 4.1.1.). На період виконання ремонтно-відновлювальних робіт і до відшкодування орендарю вартості здійснених ним невід'ємних поліпшень об'єкту оренди (вартість яких визначається згідно з п. 7.10 Договору) розмір орендної плати за 1 календарний місяць визначається з розрахунку: за 1 кв.м. загальної площі об'єкта оренди - 41,67 грн, крім того ПДВ 20% - 8,33 грн, а всього - 50,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного Договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України) (п. 4.1.2.).
Умовами п. 4.2. Договору сторони визначили, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п'ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов'язком орендаря. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплатити орендну плату. Орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 4.3. Договору).
Пунктом 4.6. Договору визначено, що до складу орендної плати не входять та відшкодовуються орендарем витрати: на оплату комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо), згідно показників встановлених лічильників; вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо; компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю. Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи із фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.
Розмір орендної плати може змінюватись за вимогою орендодавця та письмовою згодою орендаря, у разі зміни централізованих цін і тарифів, введення нових податків чи збільшення ставки існуючих, інших законодавчих змін (п. 4.7. Договору).
Відповідно до п. 6.4. Договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати Акта приймання-передачі.
За умовами п. 7.7. Договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю до закінчення терміну дії Договору, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря за 90 календарних днів.
Об'єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання Акта приймання-передачі (п. 7.9. Договору).
Даний Договір набуває чинності з 01.02.2021 і діє до 31.12.2023 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов цього Договору (п. 10.1. Договору).
У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору не менш ніж на три місяці до закінчення дії Договору, він вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах (п. 10.2. Договору).
01.02.2021 між сторонами складено та підписано Акт № 1 приймання-передачі нежитлових приміщень згідно Договору, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: приміщення № 308 актова зала загальною площею 600,5 кв.м., та місця загального користування загальною площею 60,05 кв.м., що розташовані на 3-му поверсі, корпусу прибудови (інвентарний номер № 571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б.
Даним актом сторони визначили стан приміщення, яке передається в оренду.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що станом на 04.10.2022р року заборгованість Орендаря, з урахуванням авансових платежів, складає 424041,95 грн., з них по орендній платі 169633,16 грн., відшкодування витрат за електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо), послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, компенсацію податкових витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю - 254 408,79 грн., яка ним у добровільному порядку не сплачена.
При цьому, за доводами позивача, станом на момент звернення із даним позовом до суду, Договір не є розірваним, а зобов'язання відповідача перед позивачем є чинними. Відтак, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у загальному розмірі 472 774,43 грн, а також 15 126,10 грн - 3% річних; 33 606,38 грн - інфляційні витрати, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Матеріалами справи (актом № 1 приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.02.2021) підтверджується факт передачі в користування відповідачу об'єкта оренди за Договором, починаючи з 01.02.2021.
При цьому, матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору та складення сторонами відповідного акту повернення об'єкта оренда відповідно до п. 7.7. Договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Договір є чинним станом на момент прийняття даного рішення в силу положень п. 10.2. Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається із наданих в матеріали справи актів надання послуг, позивачем нараховано відповідачу заборгованість по орендним та іншим платежам згідно з Договором за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, загальна сума яких складає 473041,95 грн. При цьому, зі вказаних актів встановлено, що орендна плата розраховувалась з урахуванням індексації.
Водночас, відповідно до наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за Договором встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача заборгованість складає 424 041,95 грн розрахована з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.
Суд враховує, що надані позивачем акти не містять підпису відповідача, як і не містять будь-якої обґрунтованої відмови останнього від їх підписання. При цьому, обов'язок отримання відповідних рахунків умовами Договору покладено саме на відповідача, а несвоєчасне їх отримання не звільняє його від обов'язку сплати орендних платежів.
Сторонами у п. 4.2. Договору погоджено термін виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів - до п'ятого числа кожного поточного місяця.
Відтак, оскільки відповідач обізнаний з умовами Договору в частині терміну виконання зобов'язання із оплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що такий обов'язок відповідача сплатити на користь позивача орендні платежі за спірний період настав.
Доказів сплати відповідачем орендних платежів матеріали справи не містять, так само як відсутні докази звернення однієї із сторін про припинення цього Договору у визначений Договором строк та докази повернення відповідачем частини орендованого приміщення за актом приймання-передачі, що свідчить про неналежне виконання відповідачем господарських зобов'язань.
Також судом враховано відсутність заперечень відповідача щодо отримання та споживання ним заявлених до стягнення комунальних послуг, послуг по ремонту і обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, а також податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач викладені у позові обставини та здійснені позивачем розрахунки заборгованості не спростував, в той час як здійсненою відповідачем частковою оплатою підтверджується згода останнього із обсягом та вартістю наданих послуг.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору в частині оплати орендних та інших передбачених цим Договором платежів за період з січня по вересень 2022 року, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними.
Крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за порушення термінів оплати орендних платежів 15 126,10 грн - 3% річних за період прострочення з 04.10.2022 по 11.12.2023 та 33 606,38 грн - інфляційних витрат за період прострочення з 04.10.2022 по 31.10.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що позивачем здійснено нарахування на всю суму заборгованості, яка виникла у відповідача по орендній платі та витратам на комунальні послуги, послуги з ремонту, вивозу сміття, компенсації податкових витрат за користування земельною ділянкою. Однак, суд вказує, що умовами п. 4.6. Договору визначено, що витрати, не пов'язані із орендною платою, відшкодовуються орендарем протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку, а оскільки в матеріали справи не було надано доказів виставлення відповідних рахунків відповідачу, а надано лише акти наданих послуг, у які включено відповідні витрати, відтак неможливим є встановлення моменту виникнення у відповідача обов'язку зі сплати вказаних витрат та факту прострочення виконання грошового зобов'язання у цій частині.
Втім, п. 4.2. Договору визначає конкретний термін, у який має бути здійснена оплата оренди, яка не пов'язана із отриманням відповідних рахунків, а також покладає обов'язок на самого відповідача отримати такі рахунки самостійно, у зв'язку з чим, відповідач сам несе ризик несвоєчасного їх отримання.
Отже, суд зазначає, що вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання із оплати оренди, є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив правомірність визначеного періоду прострочення, однак, враховуючи вище наведене, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення сплати лише орендних платежів, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 13443,85 грн інфляційних втрат та 6051,02 грн 3% річних.
Таким чином, позовні вимоги у частині 3% річних та інфляційних визнаються судом частково обґрунтованими на визначені вище суми, які підлягають стягненню з відповідача.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оскільки відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог та не надано жодних заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Ломоносова (Паркова), будинок 26, квартира 3, код ЄДРПОУ 41869016) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 01422826) 169 633 (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 16 коп. - заборгованість по орендній платі; 254 408 (двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісім) грн. 79 коп - відшкодування витрат за електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо), послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, компенсацію податкових витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю; 6051 (шість тисяч п'ятдесят одна) грн. 02 коп, 13 443 (тринадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 6653 (шість тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 06 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2024.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ