ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2024Справа № 910/1640/24
За позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни)
до Державного підприємства “Завод 410 ЦА”
про стягнення 249 673,38 грн.
Суддя Борисенко І.І.
без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) (далі - Аеропорт “Київ”, позивач) до Державного підприємства “Завод 410 ЦА”(далі - ДП “Завод 410 ЦА”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 249 673,38 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 5-2012/13-04юр від 01.01.2012 в частині належної сплати вартості наданих послуг з приймання стічних вод з площ збору, що знаходяться на території відповідача, у відстійники - очисні споруди позивача. У зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
У позові Аеропорт “Київ” просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 161 881,20 грн., пеню у сумі 75 519,64 грн., інфляційні втрати у сумі 7 167,80 грн., 3 % річних у сумі 5 104,74 грн., що разом становить 249 673,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Вказана ухвала 20.02.2024 була відправлена позивачем в електронний кабінет ДП “Завод 410 ЦА” та того ж дня доставлена останньому.
Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2012 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) та ДП “Завод 410 ЦА” (замовник) був укладений договір № 5-2012/13-04юр (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає у власні відстійники - очисні споруди через мережі відводу та приймання, зливові стічні води з площ збору (штучні покриття, покрівлі будівель, споруд), а замовник сплачує за надані послуги в порядку і на умовах договору (п. 1.1).
Замовник сплачує виконавцю щомісяця, до 05 числа поточного місяця попередню оплату вартості послуг по прийманню стічних вод у ВОС виконавця в поточному місяці (п. 3.1.1 договору), а також ПДВ у розмірі, встановленому на момент платежів (п. 3.1.2 договору).
Акти приймання-передачі виконаних робіт складаються виконавцем останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками на протязі 5 днів після закінчення звітнього місяця. У разі непідписання замовником наданих актів на протязі 10 днів, акти вважатимуться підписаними, в редакції виконавця та підлягають оплаті (п. 3.4 договору).
Договір набуває чинності з 01.01.2012 і діє до 31.12.2012, з подальшою його пролонгацією (п. 7.1, 7.3).
У додатку № 1 до договору сторони погодили обсяг площі замовника з якої приймаються стічні води, а також їх вартість, що становить 12 452,40 грн.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачу послуги з приймання стічних вод у відстійники очисних споруд на загальну суму 161 881,20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11292 від 31.12.2022, № 48 від 31.01.2023, № 405 від 30.04.2023, № 828 від 31.05.2023, підписаними обома сторонами без зауважень.
Проте, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання зі сплати наданих послуг не виконав, а саме - вартість вказаних послуг на суму 161 881,20 грн. не сплатив.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості в установлений договором строк відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 161 881,20 грн. боргу підлягають задоволенню.
Також за порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 75 519,64 грн. за період з 01.01.2022 по 11.01.2024.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, за змістом п. 4.3 договору у випадку несвоєчасної оплати рахунків замовник виплачує виконавцю за кожний день прострочення платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату пені є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 40 128,80 грн, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним не було враховано, що порушення зобов'язання наступає на наступний день після невнесення оплати до 05 числа поточного місяця, як передбачено п. 3.1.1 договору, а також не враховано 6-ти місячний строк нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 7 167,80 грн. та 3 % річних у сумі 5 104,74 грн., суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми інфляційних втрат, відповідно до наведених положень закону та договору, врахувавши п. 3.1.1 договору, зазначає, що позивач має право на нарахування інфляційних втрат у період з 01.12.2022 по 11.01.2024 у сумі 8 351,15грн., тобто у більший сумі ніж заявлено позивачем, проте, оскільки суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 7 167,80 грн. інфляційних втрат, тобто у заявленій позивачем сумі.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми річних судом встановлено, що Позивачем невірно здійснено розрахунок заявлених в цій частині сум, а саме Позивачем не було враховано, що порушення зобов'язання наступає на наступний день після невнесення оплати до 05 числа поточного місяця, як передбачено п. 3.1.1 договору.
У зв'язку з чим, за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 5 038,21 грн. 3 % річних, тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, в решті частині вимоги про стягнення 66, 53грн. - 3% річних слід відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві в частині стягнення основного боргу у сумі 161 881грн.20 коп., пені у сумі 40 128,80 грн, інфляційних втрат у сумі 7 167,80 грн., 3 % річних у сумі 5 038,21 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.
З урахуванням викладеного позов Комунального підприємства Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) до Державного підприємства “Завод 410 ЦА” про стягнення 249 673,38 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Завод 410 ЦА” (03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) (03036, Україна, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 79, Аеропорт “Київ” (Жуляни), ідентифікаційний код 01131514) основний борг у сумі 161 881 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 20 коп., пеню у сумі 40 128 (сорок тисяч сто двадцять вісім) грн. 80 коп., інфляційні втрати у сумі 7 167 (сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 80 коп., 3 % річних у сумі 5 038 (п'ять тисяч тридцять вісім) грн. 21 коп., судовий збір у сумі 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 25 коп.
У решті вимог - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 23 травня 2024
Суддя Борисенко І. І.