Справа№592/4739/24
Провадження №2/592/1324/24
24 травня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судового засідання Гордієнко А.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивує тим, що 23.10.1999 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2024 шлюбні відносини було припинено, оскільки дружина виїхала до Республіки Польща і там з іншим чоловіком перебуває у фактичних сімейних стосунках. Оскільки колишня дружина припинила стосунки з донькою на підставі несприйняття останньою чоловіка, з яким вона проживає у фактичних сімейних стосунках, припинила турбуватись про неї, не цікавиться її особистим життям, не приймає участі у її вихованні, не спілкується з нею взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» то його донька, ОСОБА_4 , повернулась з Республіки Польща і на теперішній час проживає із ним. У зв'язку з цим, просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позов визнала. Крім того зазначила, що вона отримала карту поляка, розпочала життя з початку, створила сім'ю з іншим чоловіком, наміру повертатися в Україну не має.
Представник третьої особи - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, в судове засідання не з'явився, надали до суду заяву, в якій справу просили розглядати без їх участі. Надали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с. 5).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2024,-шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.6).
Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради надало висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2024 №750/27.1-26.
З висновку вбачається, що спеціалістом Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради 21 травня 2024 року досліджено умови проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено експертну бесіду з дитиною та батьком. З'ясовано, що в квартирі проживають лише вони самі. Мати ОСОБА_2 та старший повнолітній син ОСОБА_5 проживають у Польщі окремо. У чотирьох кімнатній квартирі є всі необхідні зручності: кухня, санвузол, тепло-водо-газопостачання. Приміщення устатковане корпусними меблями, побутовою технікою. Поліна займає окрему кімнату, де є спальне місце, шафа для речей, організована зона для навчання. Дитина забезпечена сезонним одягом, взуттям, шкільним приладдям, технічним оснащенням для дистанційного навчання. Батько проходить службу в «Добробаті», має стабільний дохід. Поліна навчається в 8 класі КУ ССШ № 1. Дитина відкрита, комунікабельна, легко йде на контакт. Під час розмови з Поліною з'ясовано, що вона знає про наміри батька позбавити матір батьківських прав, підтримує цю позицію. Дитина повідомила про те, що вона разом з матір'ю на початку війни в березні 2022 року виїхала в Польщу. Спілкування з матір'ю припинилося саме там, коли після її конфлікту з матір'ю вона пішла з дому. Причиною стало те, що ОСОБА_6 стала проживати з іншим чоловіком, будучи в шлюбі з батьком. Зі слів ОСОБА_3 , мати поставила її перед вибором або ти живеш з нами, або йдеш з дому. Поліна обрала другий варіант. І якійсь проміжок часу проживала у подруги. Потім півроку мешкала в Польщі у старшого брата ОСОБА_7 . Мати не цікавилася місцем знаходження дитини, не утримувала матеріально, не забезпечувала її потреби. Зі слів Поліни, вона намагалася налагодити контакт з матір'ю. телефонувала їй, але та ігнорувала виклики. Поліна вимушена була у лютому 2024 року повернутися в Україну до батька. Зі слів дитини, мати продовжує ігнорувати її, не відповідає на дзвінки, не проявляє інтересу до її життя. Спеціаліст Управління «Служба у справах дітей» намагався поспілкуватися телефоном з ОСОБА_8 22.05.2024 року, яка відповіла, що вона все пояснила своєму колишньому чоловіку й більше говорити на цю тему не буде. Після чого перервала розмову.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.
Згідно ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.
У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, лікування дитини, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи установлені судом обставини про те, що відповідач не бере участі у вихованні доньки, не піклується про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складову частину виховання, що свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Суд розцінює поведінку відповідача як свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому управління «Служба у справах дітей» СМР суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини, узгоджується з дослідженими під час судового розгляду доказами і не суперечить закону.
За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем заявленого позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України,- у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову даного характеру, тобто 605грн. 60 коп.
Інші 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову даного характеру у сумі 605 грн 60 коп., згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
За таких обставин з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання дитини Поліни, в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст. 150, 155, 164, 166 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 82, 89, 137, 141, 142, 200, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25.03.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Аліменти перераховувати на особистий рахунок дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов'язавши законного представника дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк із дня набрання законної сили рішенням суду.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 605 грн 60 коп. судових витрат.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., сплачений згідно квитанції «IdeaBank», №ПН3045602 від 25.03.2024 на отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ - Ковпаківський РС/22030101, код отримувача - 37970404, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) (м. Київ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Б. Князєв