ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2024Справа № 910/2335/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/2335/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз";
про стягнення 384 691,11 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз" заборгованість у розмірі 382 864,10 грн, 3% річних у розмірі 1 074,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 752,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг згідно умов договору № 20/20 від 31.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2335/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам та ними отримана 07.03.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (далі також - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз" (далі також - відповідач, замовник) укладено договір №20/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного договору є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (далі - послуги) на будівельному об'єкті за адресою: "Реконструкція будівлі дитячого закладу дошкільної освіти (зі збереженням функцій) та будівництво багатоповерхового житлового будинку по проспекту Перемоги, 72 у Шевченківському районі м. Києва. Секція 1)" (далі - будівельний об'єкт).
За умовами п. 1.2. договору, виконавець налає послуги на будівельному об'єкті баштовими кранами модифікації YONGMAO STT153-8T (далі - БК), а замовник організовує надання послуг БК на будівельному об'єкті та проводить оплату наданих виконавцем послуг.
Згідно з п. 2.12. договору, замовник зобов'язаний щомісячно підписує довідки та акти та проводить оплату наданих замовником послуг відповідно до умов цього договору.
Як передбачено п. 4.1. договору, загальна вартість послуг за цим договором складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що виконавець щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання представником замовника рапорту про роботу БК за звітний місяць, надає замовнику рапорт разом з довідкою про виконані роботи та витрати форми №КБ-3 (далі - довідка), та актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (далі - акти) оформлені по договірних цінах, згідно розділу 4 даного договору. Замовник підписує довідки та акти протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю довідки і акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, Виконавець коригує довідки та акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 3 (трьох) днів.
У п. 5.2. договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.
Як встановлено п. 7.1., 7.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін. У випадку якщо одна із сторін цього договору не використовує печатку про це робиться відповідне застереження в цьому договорі. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору і діє до протягом одного року з дати його укладання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за даним договором.
Позивач вказує, що у період з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2024 року, виконавцем надано замовникові послуги на суму 973 440 грн 00 коп., а відповідачем надані послуги прийнято, як належні, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткам позивача та відповідача, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), та які замовник оплатив частково у розмірі 590 576,00 грн, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз" утворилася заборгованість у розмірі 382 864,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України кореспондуються зі статтею 628 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодекс України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодекс України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання договірних зобов'язань в період з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2024 року, позивачем надано відповідачу послуги на суму 973 440 грн 00 коп., а відповідачем надані послуги прийнято, як належні, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткам позивача та відповідача, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 30 вересня 2023 року на суму 194 688 грн 00 коп.;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 328 від 31 жовтня 2023 року на суму 194 688 грн 00 коп.;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 360 від 30 листопада 2023 року на суму 194 688 грн 00 коп.;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 407 від 22 грудня 2023 року на суму 194 688 грн 00 коп.;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 31 січня 2024 року на суму 194 688 грн 00 коп.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У п. 5.2. договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.
В свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 590 576,00 грн, а саме: 30 000 грн 00 коп., сплачено 29 вересня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 129; 80 000 грн 00 коп., сплачено 29 вересня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 130; 31 200 грн 00 коп., сплачено 12 жовтня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 177; 100 000 грн 00 коп., сплачено 12 жовтня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 179; 14 688 грн 00 коп., сплачено 19 жовтня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 213; 94 688 грн 00 коп., сплачено 27 жовтня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 306; 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп., сплачено 02 листопада 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 353; 50 000 грн 00 коп., сплачено 10 листопада 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 379; 50 000 грн 00 коп., сплачено 20 листопада 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1484; 90 000 грн 00 коп., сплачено 15 січня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 27.
Однак, зобов'язання в частині сплати грошових коштів у розмірі 382 864,00 грн відповідачем не здійснено, доказів протилежного до суду не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати наданих послуг та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 382 864,00 грн підлягають задоволенню.
При цьому, позивач за прострочення строків оплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 752,70 грн інфляційних втрат та 1 074,41 грн трьох процентів річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 752,70 грн інфляційних втрат та 1 074,41 грн трьох процентів річних, відповідно за визначений позивачем період.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи договір № 190224 про надання правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 та ордер серії АІ № 1556018 від 19.02.2024.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
В порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано договору на правову допомогу, акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат.
Положення ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачають надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз" (01010, місто Київ, пров. Хрестовий, буд. 6, ідентифікаційний код 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, будинок 2, літ. "А", ідентифікаційний код 39907319) 382 864 (триста вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 00 коп. заборгованості, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн 70 коп. інфляційних втрат, 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн 41 коп. 3% річних та 5 770 (п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. В. Мандриченко