номер провадження справи 9/152/22
21.05.2024 Справа № 908/1991/22
м.Запоріжжя Запорізької області
За скаргою Запорізького міського центру зайнятості на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання судового рішення у справі № 908/1991/22
за позовом: Запорізького міського центру зайнятості, код ЄДРПОУ 20482573 (69019, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 16-б)
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012 (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б)
про стягнення суми 32514,21 грн,
За участю: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Запоріжжя
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Самойленко О.П.
За участю представників:
від позивача (заявника скарги): Елькіна О.А.;
від відповідача (боржника): Машко Г.В.;
від ДВС: Білан Д.Г.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022 у справі №908/1991/22 позов Запорізького міського центру зайнятості про стягнення з відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суми 32514,21 грн. матеріальної шкоди задоволено. З Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Запорізького міського центру зайнятості стягнуто суму 32514,21 грн матеріальної шкоди та суму 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022 у справі №908/1991/22 залишено без змін.
26.04.2023 на виконання рішення від 29.12.2022 у справі № 908/1991/22 судом видано відповідний наказ.
До Господарського суду Запорізької області від Запорізького міського центру зайнятості надійшла скарга у справі № 908/1991/22 в порядку ст. 339 ГПК України, відповідно до якої заявник просить суд:
1) Визнати незаконними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 №908/1991/22.
2) Зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити заходів щодо прийняття на виконання наказу Господарського суду Запорізької області про примусове виконання судового рішення від 26.04.2023 по справі №908/1991/22 та відкриття виконавчого провадження.
3) Зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення Господарського суду від 26.04.2023 по справі №908/1991/22 для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Запорізького міського центру зайнятості грошових коштів в сумі 32514 грн. 21 коп. (тридцять дві тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 21 коп.) та 2481 грн.00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) - витрат із сплати судового збору.
Підставами для звернення зі скаргою до суду зазначено прийняття начальником відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконного та такого, що суперечить положенням чинного законодавства рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Ухвалою суду від 02.05.2024 скаргу Запорізького міського центру зайнятості на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання судового рішення у справі № 908/1991/22 прийнято до розгляду, судове засідання з розгляду скарги призначено на 06.05.2024. В судовому засіданні 06.05.2024 судом оголошено перерву до 16.05.2024. У судовому засіданні 16.05.2024 за письмовим клопотанням сторін судом оголошено перерву до 21.05.2024.
Представник позивача (заявника) в судовому засіданні підтримав скаргу, яка мотивована наступним. 10.08.2023 року Запорізький міський центр зайнятості направив на примусове виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області судовий наказ Господарського суду Запорізької області по справі №908/1991/22 від 26.04.2023р. 24.08.2023 Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернуло виконавчий документ стягувачу на підставі того, що на виконання вищевказаного документа не розповсюджується положення Закону України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки згідно зі ст. 2 цього Закону його дія не поширюється на виконання виконавчих документів, стягувачем за яким є державна організація. Також в зазначений лист містить посилання на рішення Третього апеляційного адміністративного суду по аналогічній справі №280/303/23 (за позовом Запорізького міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області) від 29.06.2023, в якій викладено висновок про те, що наказ господарського суду про стягнення на користь Запорізького міського центру зайнятості матеріальної шкоди та судового збору підлягає виконанню в порядку та за процедурами, визначеними Законом України «Про виконавче провадження». 27.12.2023 року Запорізьким міським центром зайнятості до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була направлена заява від 29.10.2023 №465/07-05 про примусове виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 по справі № 908/1991/22. 23.01.2024 від Відділу примусового виконання рішень надійшло Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 18.01.2024 №4859-8-261 на підставі п. 9 ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в якому зазначено, що відповідно до ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. 02.04.2024 стягувач повторно направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву № 909/01-07 про примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1991/22. Просив прийняти на виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 у справі № 908/1991/22 та відкрити виконавче провадження. До заяви було додано лист Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області №04-083-06/5307 в якому міститься інформація, що наказ господарського суду про стягнення на користь Запорізького міського центру зайнятості матеріальної шкоди та судового збору підлягає виконанню в порядку та за процедурами, визначеними Законом України «Про виконавче провадження». 18.04.2024 до позивача надійшло Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.04.2024 №33689-26-261 на підставі п. 9 ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в якому зазначено, що відповідно до ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державним орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого бюджетного органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконав як провадження». Заявник вважає, що дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 №908/1991/22 є неправомірними.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проти скарги заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу, що надійшли до суду 06.05.2024, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Враховуючи викладене, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства. Виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги Запорізького обласного центру зайнятості на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Додатково зазначив, що начальник відділу Половніков Р.С. не є належним відповідачем, оскільки повідомлення від 05.04.2024 за вих. № 33689 про повернення виконавчого документу (наказ № 908/1991/22, що 26.04.2023 видав Господарський суд Запорізької області) винесено та підписано іншою посадовою особою відділу, а саме - старшим державним виконавцем відділу Біланом Д.Г.
Представник відповідача (боржник за виконавчим документом) проти скарги заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу (відзиві), що надійшли до суду 14.05.2024, зазначивши, зокрема, про наступне. Визначальним для даного Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження». Боржник за наказом Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 №908/1991/22 є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485) є територіальним органом центрального органу виконавчої влади - Пенсійного фонду України, на якого поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ст.6 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з викладеним, наказ Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 №908/1991/22 підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а отже дії органу виконання щодо повернення вказаного наказу є законними.
Розглянувши матеріали скарги та надані суду копії матеріалів виконавчого провадження, заслухавши представників заявника (стягувача), відділу примусового виконання рішень та відповідача (боржника), суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межам ( ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
У пункті 2 Порядку № 845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.
Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пунктів 3-4 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Підпунктом 2 пункту 5 Порядку №845 визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Згідно з абзацами 1-5 пункту 6 Порядку №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
За змістом пункту 8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Згідно з пунктом 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:
1) виконавчий документ:
не підлягає виконанню органом Казначейства;
подано особою, що не має відповідних повноважень;
пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;
не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»;
2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;
6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;
10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;
11) наявні інші передбачені законом випадки.
З наведеного слідує, що Порядок №845 не передбачає повернення виконавчого документа органом Казначейства при відсутності у боржника (державного органу) відповідного рахунку чи бюджетного асигнування. Передбачено, що орган Казначейства вживає заходи для виконання рішення суду, витребовує інші відомості для виконання рішення про стягнення коштів, шукає шляхи виконання рішення суду.
Згідно з пунктами 47, 48 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Відповідно до пунктів 24, 25, 26, 28, 29, 31, 32 вищевказаного Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника). Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку. Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів. Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку. Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку. Орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. У разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді. У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
Отже з викладеного слідує, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, а у разі відсутності у установи відповідного рахунку, такий рахунок відкривається.
Суд наголошує, що виконання рішення суду здійснюється Казначейством в межах своїх повноважень, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком №845, яким передбачене безспірне списання коштів з державного бюджету як виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, державних органів на підставі виконавчих документів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон України № 4901-VI) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Положеннями статті 2 Закону України №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємства, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону України № 4901-VI, якою зокрема передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.
Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Беручи до увагу вищенаведене, вбачається, що визначальним для Закону України №4901-VI є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, від 06.11.2023 у справі №906/624/22, від 19.04.2024 у справі №925/817/22.
Оскільки боржником за наказом у даній справі № 908/1991/22 є державний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тому на нього поширюються вимоги статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022 у справі №908/1991/22 підлягає виконанню органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, суд також зазначає, в пункті 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених вказаним Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Аналіз наведеного вище свідчить, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства (п. 50 постанови Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №906/624/22).
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Виходячи з наданих суду документів слідує, що державний виконавець в межах норм чинного законодавства правомірно вчинив дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з вказівкою на пп.1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже дії державного виконавця в цій частині відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження» та є законними, правові підстави для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця щодо повернення наказу суду без прийняття його до виконання відсутні.
З огляду на викладене, підстави для зобов'язання державного виконавця вжити заходи щодо прийняття до виконання наказу суду від 26.04.2023 у справі №908/1991/22 та відкриття виконавчого провадження також відсутні.
Крім того, суд погоджується з посиланням державного виконавця, які наведені у відзиві на скаргу від 06.05.2024, щодо некоректного зазначення стягувачем у скарзі відповідної особи - начальника відділу примусового виконання рішень, оскільки повідомлення від 05.04.2024 за вих. №33689 про повернення виконавчого документа (наказу суду від 26.04.2023 у справі №908/1991/22) винесено та підписано старшим державним виконавцем відділу Біланом Д.Г.
На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга Запорізького міського центру зайнятості на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання судового рішення у справі № 908/1991/22 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені скарги Запорізького обласного центру зайнятості на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 у справі № 908/1991/22 - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.05.2024.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва