вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1398/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Дніпро
про стягнення коштів
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Мазнов Д.С.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Бобровська К.О. самопредставництво
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) і просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 482 912,10 грн, з яких 345 845,69 грн - сума основного боргу, 106 407,38 грн - пеня, 10 850,46 грн - 3% річних, 19 808,57 грн - інфляційні втрати та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №03-1387/2/1-БО-Т від 21.12.2022, в частині порушення строків виконання грошового зобов'язання .
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
22.04.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, клопотання про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Призначено судове засідання на 14.05.2024.
26.04.2024 позивачем надано відповідь на відзив.
02.05.2024 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.
10.05.2024 позивачем надано заяву про проведення судового засідання без участі його представника.
Під час розгляду справи по суті: заслухано виступ відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
У судовому засіданні 14.05.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №03-1387/2/1-БО-Т від 21.12.2022, в частині порушення строків виконання грошового зобов'язання .
Позивач вказує, що за договором № 03-1387/2/1-БО-Т про постачання природного газу залишок непогашеної заборгованості відповідачем становить 345 845,69 грн.
У зв'язку із простроченням виконання свого зобов'язання, позивач нарахував до стягнення з відповідача 106 407,38 грн - пені, 10 850,46 грн - 3% річних, 19 808,57 грн - інфляційних втрат.
Позиція відповідача, викладена у відзиві та у запереченнях
Відповідач заперечує щодо позовних вимог та зазначає про таке.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є бюджетною установою та здійснює діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України, тому заборгованість у сумі 345 845, 69 грн виникла у зв'язку з наданням на оплату рахунків та актів приймання-передачі природного газу за період жовтень-грудень 2022 року, після закінчення бюджетного року, а саме 10 лютого 2023.
Також відповідач вказав, що позивачем порушено вимоги пункту 3.5.2 щодо надання відповідачу актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період.
Відповідач вважає, що послуги, які надані відповідачу з постачання природного газу, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тому нарахування Позивачем 106 407,38 грн - пені, 10 850,46 грн - 3% річних, 19 808,57 грн - інфляційні втрат є безпідставними.
Крім того відповідач вказав про настання форс-мажорних мажорних обставин, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач не погоджується з аргументами відповідача, оскільки факт споживання газу підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними між сторонами.
Позивач заперечив щодо настання у відповідача форс-мажорних обставин, оскільки відповідач не надав відповідних доказів існування таких обставин.
У матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП та відсутні будь-які інші докази неможливості виконати Відповідачем зобов'язання, крім посилання Відповідача на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в період воєнного стану.
Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану” позивач заперечив та вказав, що зазначений нормативно-правовий акт жодним чином не поширюється на відносини, що виникли між ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ” та відповідачем, адже зазначена постанова поширюється на споживачів, які є фізичними особами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) уклали Договір від 21.12.2022 № 03-1387/2/1-БО-Т постачання природного газу.
Постачальник зобов'язався поставити природний газ споживачеві, керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі також -НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і виходу на регуляторний період 2020 - 2024", а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).
Умовами зазначеного Договору передбачено, що: за цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ видобутий на території України) та або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи) (п. 1.4 договору).
Впродовж строку дії Договору постачальник в період з грудня 2021 по грудень 2022 року кожного місяця передає споживачу замовлений обсяг природного газу (п. 2.1 Договору).
Постачання газу за Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.3 Договору)
Ціна на природний газ відповідно до п. 4 Договору встановлена наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який нараховується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% -27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16 554,00 грн (п. 4.1 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем в наступному порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу,-
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1 договору).
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактичного переданого природного газу у попередні розрахункові період (п. 5.3 договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати відповідно до пункту 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
На виконання умов зазначеного Договору постачальник передав споживачу у період 2021-2022 року природний газ на загальну суму 1 108 316, 65 грн, відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, 25.04.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022.
Споживач (відповідач), у свою чергу, зобов'язання за згаданим Договором виконував неналежним чином, розрахунки здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням передбаченого п.5 Договору строку, а саме:
- за природний газ, переданий у січні 2022 року розрахувався 31.05.2022;
- за природний газ, переданий у лютому 2022 року розрахувався 31.05.2022;
- за природний газ, переданий у березні 2022 року розрахувався 31.05.2022;
- за природний газ, переданий у квітні 2022 року розрахувався 30.06.2022;
- за природний газ, переданий у листопаді 2022 року розрахувався частково;
- за природний газ, переданий у грудні 2022 року не розрахувався.
Відповідач частково сплатив борг за договором № 03-1387/2/1-БО-Т про постачання природного газу у сумі 762 470, 95 грн, але залишок непогашеної заборгованості становить 345 845,69 грн, що і стало причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з постачання природного газу.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати постачання газу. Враховуючи зміст пункту 5.1 Договору, строк оплати за поставлений природний газ є таким, що настав.
Відповідач заперечив щодо суми боргу та вказав, що він є бюджетною установою та здійснює діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України, а тому заборгованість у сумі 345 845, 69 грн виникла у зв'язку з наданням на оплату рахунків та актів приймання-передачі природного газу за період жовтень-грудень 2022 року, після закінчення бюджетного року, а саме 10 лютого 2023.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача та вказує про таке.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Стосовно посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов'язань.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Стосовно доводів відповідача щодо ненадання позивачем актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (частина 2 статті 666 Цивільного кодексу)
Так, матеріали справи не містять доказів реалізації відповідачем своїх прав відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що відповідач своїми діями, а саме частковою сплатою, підтвердив свій обов'язок щодо сплати коштів за природний газ, тому суд відхиляє вищевказані доводи відповідача.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 345 845,69 грн підлягають задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати відповідно до пункту 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
За прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за розподіл природного газу, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню на суму 106 407, 38 грн за сукупний період з 16.03.2022 по 31.10.2023.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з природного газу, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.
До того ж сторонами укладено договір від 21.12.2022 № 03-1387/2/1-БО-Т, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.
У той же час, як зазначено судом вище встановлений карантин скасовано 30.06.2023.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Беручи до уваги, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно заборонено нарахування неустойки (штрафу та пені) з початку карантину по 30.07.2023 (тридцять днів після скасування карантину).
При цьому суд звертає увагу, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, і на цей же період нарахування штрафних санкцій було заборонено. При цьому продовжений строк закінчився з завершенням карантину, а тому нарахування штрафних санкцій за межами цього строку є неправомірним.
Відтак, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №904/3296/23.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 850, 46 грн за період з 16.03.2022 по 31.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 19 808, 57 грн за той же період .
Стосовно тверджень відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Відтак, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 850, 46 грн та інфляційних втрат у розмірі 19 808, 57 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 4 518, 06 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, код 43314918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, Київ 116, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 345 845, 69 грн основного боргу, 10 850, 46 грн 3 % річних, 19 808, 57 грн інфляційних втрат, 4 518, 06 грн судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.05.2024
Суддя Я.С. Золотарьова