вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
24.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1530/24
за позовом Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун", Дніпропетровська область, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння
Суддя Мілєва І.В.
Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун", в якій просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 87412012101);
- припинити право володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ.Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу.
Суд ухвалою від 09.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 06.05.2024.
В підготовче засідання 06.05.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Суд ухвалою від 06.05.2024 відклав підготовче засідання на 20.05.2024.
17.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
В підготовче засідання 20.05.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
20.05.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради.
Суд ухвалою від 20.05.2024 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 10.07.2024 включно. Відклав підготовче засідання на 17.06.2024. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради.
22.05.2024 Дніпровська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ланкун», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об'єкт нерухомого майна, яке складається з: літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасовий) літ.Л, огорожі № 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87412012101, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10;
- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об'єкт нерухомого майна, яке складається з: літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасовий) літ. Л, огорожі № 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87412012101), яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10.
В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення заявник зазначає наступне. При досліджені документів на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10 міською радою було виявлено, що земельна ділянка, на якій розташований літній кінотеатр, жодній фізичній або юридичній особі у власність або у користування не надавалась, документи на право виконувати будівельні роботи відсутні, об'єкт нерухомого майна, набутий ТОВ «ЛАНКУН» у зв'язку з перебудовою, змінив свої технічні характеристики та став новоутвореним, а саме: літ. Д, З, Ж - навіси знесені та замість них побудовано нові - літ. М вбиральня, літ. Л (тимчасовий) навіс, що призводить до припинення права власності на раніше існуючий об'єкт нерухомого майна згідно положень п.4 ч.1 ст.346 ЦК України. Крім того, між власником спірної земельної ділянки (позивачем) та відповідачем немає та ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель та споруд, Дніпровська міська рада не приймала рішень про передачу земельної ділянки, розташованої у м. Дніпро, м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського),10. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою не видавалися та не реєструвалися, в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти не приймалися, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася. За таких обставин об'єкт нерухомого майна: літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральня літ.М, загальною площею 13,4 кв.м., навіс (тимчасовий) літ.Л, огорож № 3, споруджено самовільно, без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не призначена для цієї мети. А отже, це нерухоме майно у розумінні положень статті 376 ЦК України є самочинним об'єктом нерухомого майна і може бути легалізоване лише у порядку, визначеному вказаною статтею. Земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане самочинно побудоване нерухоме майно належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до статті 80, статті 83 Земельного кодексу України та статті 26, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Жодним особам (як фізичним, так і юридичним) ні у право власності, ні у право користування вищевказана земельна ділянка не передавалась. Право забудови зазначеної земельної ділянки належить міській раді. Наявність самочинних споруд на земельній ділянці по зазначеній адресі створює перешкоди Дніпровській міській раді у реалізації права користування та розпорядження нерухомим майном - земельною ділянкою. Вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому відповідачами як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Спір у справі між Дніпровською міською радою та ТОВ «Ланкун» виник з приводу незаконного вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою у м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10, шляхом будівництва та розміщення на ній об'єктів нерухомого майна, які відповідно до норм діючого законодавства України вважаються самочинним будівництвом. Таким чином, наступне відчуження самочинно побудованих об'єктів нерухомого майна може в подальшому покласти на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчиняти дії відносно об'єктів нерухомого майна на час вирішення справи забезпечать його гарантоване збереження у ТОВ «Ланкун» до набрання законної сили судовим рішенням.
Господарський суд, розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, яка наведена у постанові від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, та яка зводиться до того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч.1,5,6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються, зокрема, заявником. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2020 по справі № 904/2357/20.
Враховуючи характер спору, суд вважає, що наведений спосіб забезпечення позову (заборона дій по відчудженню об'єкта нерухомого майна) відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позивачем вимогами.
Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.
В той же час, господарський суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об'єкт нерухомого майна, яке складається з: літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасовий) літ. Л, огорожі № 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87412012101), яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10.
За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ланкун», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам об'єкта нерухомого майна, яке складається з: літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасовий) літ.Л, огорожі № 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87412012101, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10.
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” має статус виконавчого документа.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 24.05.2024.
Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання - до 25.05.2027.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланкун" (49099, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Самійла Зборовського, буд. 6-А, ідентифікаційний код 39085453).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Мілєва