пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 травня 2024 року Справа № 903/1244/23 (903/262/24)
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради
до відповідача: Дочірнього підприємства “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал”
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів
Представники сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідача: не прибули
Встановив: 15.03.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради до Дочірнього підприємства “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал” у якій просить суд:
- визнати недійсними додаткові угоди від 24.03.2021 р. №2, від 08.09.2021 р. №6, від 09.09.2021 р. №7 та від 09.09.2021 р. №8 до договору №13-М від 01.02.2021 р., укладені Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради із Дочірнім підприємством “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал”;
- стягнути з Дочірнього підприємства “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал” на користь Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради суму зайво сплачених коштів в розмірі 92 933, 98 грн. згідно договору від 01.02.2021 року №13-М про постачання електричної енергії споживачу.
Позовна заява обґрунтована безпідставним збільшенням вартості електричної енергії від початкової ціни договору, укладеного за результатами проведення відкритих торгів.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2024.
Суд встановив, що надіслана відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2024 повернута поштовим відділенням з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Дочірнього підприємства “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал”: м. Луцьк, проспект Соборності, 25, отже суд направив ухвалу від 18.03.2024 року за місцем державної реєстрації останнього.
Ухвалою суду від 15.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2024.
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/3000/24 від 22.04.2024, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Надіслана відповідачу ухвала суду від 15.04.2024 повернута поштовим відділенням з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд встановив, що станом на день подання позову до суду, дати відкриття провадження у справі та на час проведення судового засідання (15.05.2024) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал” з кодом ЄДРПОУ 42803794 зареєстроване за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, 25.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвал суду від 18.03.2024 та від 15.04.2024) відповідачем та повернення останніх до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто їх власною волею (умисне неотримання судової повістки). Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17(П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023р. №755/17944/18, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 18.03.2024 та від 15.04.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Ухвалами суду від 18.03.2024 та від 15.04.2024 явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
За результатами процедури закупівлі відкриті торги (UА-2021-01-25-002772-b) між Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради (Споживач) та Дочірнім підприємством «ЕВОДА Трейд» Комунального підприємства «Луцькводоканал» (Постачальник) було укладенодоговір від 01.02.2021 №13-М про постачання 763 200 кіловат-годин електроенергії на загальну суму 1 442 448 гривень.
Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію "код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник" - 09310006-5 - електрична, енергія (Електрична енергія)" Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
24.03.2021 року відповідно до листа постачальника №574 від 03.03.2021 року, враховуючи середньозважені ціни (коливання ціни) електричної енергії на ринку «на добу на перед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно із інформацією, розміщеною на офіційному сайті оператора ринку, відповідно до Цінової довідки Житомирської торгово-промислової палати №В-3867 з додатком до експертного висновку за період з 10.02.2021 року по 20.02.2021 року укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору зі збільшенням ціни на 9,9%, ціною за кВт/год 2,28 грн.
08.09.2021 року відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року, цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду до вказаного договору №6 зі збільшенням ціни на 9,9%, ціною за кВт/год 2,40 грн.
Відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року та цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду №7 зі збільшенням ціни на 9,9% з ціною за кВт/год 2,63 грн.
Відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року та цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду №8 зі збільшенням ціни на 9,9% з ціною за кВт/год 2,88 грн.
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, відповідно до п.п.3.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2013, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради за період з 01.01.2019 року по 30.09.2023 року та складено акт ревізії від 23.02.2024 року №06-03- 30/01.
Відповідно до вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 28.02.2024 року №260603-14/640-2024 «Про усунення порушень законодавства» висунуто вимогу до позивача відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради щодо забезпечення визнання недійсними вищевказаних додаткових угод від 24.03.2021 р. №2, від 08.09.2021 р. №6, від 09.09.2021 р. №7 та від 09.09.2021 р. №8 до Договору №13-М, укладених, як зазначено у вказаній вимозі, з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VlIl, п.13.6 Договору №13-М, із застосуванням наслідків такої недійсності та повернення ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» на користь відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради зайво сплачених коштів в сумі 92 933,98 грн.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з позовом та доводить, що додаткові угоди від 24.03.2021 №2, від 08.09.2021 №6, від 09.09.2021 №7 та від 09.09.2021 №8 до договору №13-М від 01.02.2021, укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, ч. 1, ст. 215 ЦК України, а також зайво сплачені Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради кошти підлягають до стягнення з відповідача.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Сторони у випадку коливання, а саме збільшення ціни товару на ринку, наділені правом вносити зміни до істотних умов правочину (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”). При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України, 188 ГК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов (подібний висновок наведений Верховним Судому у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22): відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10 відсотків; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Електрична енергія є товаром у розумінні п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10 відсотків збільшення ціни за одиницю товару.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.
Відтак, обов'язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 10.12.2021 №07/12), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, законодавець не лише встановив обов'язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10 відсотків).
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначим, що обмеження 10 відсотків застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023 у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).
Як встановлено судом вище, 24.03.2021 року відповідно до листа постачальника №574 від 03.03.2021 року, враховуючи середньозважені ціни (коливання ціни) електричної енергії на ринку «на добу на перед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно із інформацією, розміщеною на офіційному сайті оператора ринку, відповідно до Цінової довідки Житомирської торгово-промислової палати №В-3867 з додатком до експертного висновку за період з 10.02.2021 року по 20.02.2021 року укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору зі збільшенням ціни на 9,9%, ціною за кВт/год 2,28 грн.
08.09.2021 року відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року, цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду до вказаного договору №6 зі збільшенням ціни на 9,9%, ціною за кВт/год 2,40 грн.
Відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року та цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду №7 зі збільшенням ціни на 9,9% з ціною за кВт/год 2,63 грн.
Відповідно до листа постачальника №1007 від 07.09.2021 року та цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/888 у зв'язку із коливанням ціни за одиницю електричної енергії за період з липня 2021 року по серпень 2021 року укладено додаткову угоду №8 зі збільшенням ціни на 9,9% з ціною за кВт/год 2,88 грн.
Суд також встановив, що відповідно до вимог Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 28.02.2024 року №260603-14/640-2024 «Про усунення порушень законодавства», встановлено вищезазначені порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та ст. 632 Цивільного кодексу України.
Відтак, при укладенні між сторонами договору спірних додаткових угод від 24.03.2021 №2, від 08.09.2021 №6, від 09.09.2021 №7 та від 09.09.2021 №8 до договору №13-М від 01.02.2021, не було дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Разом з тим, суд дійшов висновку, що додаткові угоди від 24.03.2021 №2, від 08.09.2021 №6, від 09.09.2021 №7 та від 09.09.2021 №8 до договору №13-М від 01.02.2021 укладено не у зв'язку з коливанням ціни на ринку, а з метою збільшити її на 10 %, незалежно від реального відсотка коливання, тому такі угоди укладені із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягають визнанню недійсними.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України “Про публічні закупівлі (далі - Закон).
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За приписами частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".
З цих підстав позовні вимоги в частині визнання угод недійсними підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства “Евода Трейд” Комунального підприємства “Луцькводоканал” 92 933, 98 грн. суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 28.02.2024 року №260603-14/640-2024 «Про усунення порушень законодавства» встановлено, що відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради на користь ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» зайво сплачені кошти в сумі 92 933,98 грн.
Відтак, суд встановив, що відповідачу надмірно сплачено 92 933,98 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення 92 933,98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об'ємі.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Витрати по сплаті судового збору понесені при поданні позовної заяви до суду у розмірі 6056,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Дочірнє підприємство “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал”.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди від 24.03.2021 р. №2, від 08.09.2021 р. №6, від 09.09.2021 р. №7 та від 09.09.2021 р. №8 до договору №13-М від 01.02.2021 р., укладені між Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради (Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Грушевського, 66, код ЄДРПОУ 02143212) із Дочірнім підприємством “ЕВОДА ТРЕЙД” Комунального підприємства “Луцькводоканал” (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794).
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради (Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Грушевського, 66, код ЄДРПОУ 02143212) 92 933,98 грн. зайво сплачених коштів.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради (Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Грушевського, 66, код ЄДРПОУ 02143212) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 24.05.2024.
Суддя В. М. Дем'як