15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3691/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідач,
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
при секретарі судового засідання: Солодова І.М.
за участю:
представник позивача: Овчарук О.О. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
представник відповідача: Шинкаренко С.О. (в залі суду) - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 (повний текст ухвали складено 11.10.2023, суддя Манько Г.В.) у справі №904/3691/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради
про стягнення 999 671 779 грн. 91 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, надало заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради основний борг у сумі 802 193 583 грн. 50 коп., 3% річних 32 935 363 грн. 54 коп., інфляційних втрат 163 834 304 грн. 24 коп. та судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №5572-НГТ-4 від 30.06.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений газ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023, у даній справі, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504, ідентифікаційний код 32688148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) заборгованість 802193583 грн. 50 коп., 3% річних 24433621 грн. 24 коп., інфляційних втрат 99152333 грн. 06 коп., судовий збір 870579 грн. 87 коп. В решті відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 12 місяців починаючи з 03.10.2023р., після набрання судовим рішенням законної сили.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та надання відстрочення виконання рішення у справі № 904/3691/23 на 12 місяців та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у задоволенні заяви КП “Теплоенерго” про відстрочення виконання рішення суду; Відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що п. 5.1. Договору та абз.2 ч.1 ст.7 Закону №1730 врегулювано різні моменти:
- Договором врегулювано кінцевий строк оплати та відповідно - на наступний день виникає прострочення зобов'язання;
- Законом №1730 не змінюються умови договору, не змінюється дати виникнення заборгованості, а визначено умову за настання якої не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а саме - на погашену заборгованість до 31.12.22 не здійснюються нарахування.
Таким чином, з урахуванням по.5.1 Договору сума простроченої заборгованості за спожитий газ в січні 2022 року виникла саме 16.03.22.
Оплати Відповідача з 28.06.2022 до 31.12.22 не змінюють дату виникнення непогашеної заборгованості, а є складовою для визначення розміру такої непогашеної заборгованості, на яку, враховуючи абз.2 ч.1 ст.7 Закону №1730, Позивач має право здійснити нарахування.
Враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки природного газу, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних в заявленому розмірі обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що враховують обмеження Закону №1730.
Зауважує, що Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.
Позивач звертав увагу суду першої інстанції, що при здійснені нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на непогашену заборгованість враховані вимоги Закону №1730, однак судом така позиція Позивача врахована не була.
Щодо надання відстрочення виконання рішення на 12 місяців, скаржник зазначає, що Відповідач, як на момент укладання договору, так і на сьогоднішній день здійснює господарську діяльність, а отже - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов'язки та відповідно - має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Вказує, що із доказів Відповідачем разом з заявою про відстрочення виконання рішення було надано тільки Бухгалтерську довідку №12 та копію наказу від 10.01.23 №9.
Наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
На дату винесення оскаржуваного рішення зобов'язання Відповідача перед Позивачем є не виконаним у повному розмірі на протязі тривалого терміну - майже 11 місяців з 16.11.2022. Отже, фактично Відповідач вже відстрочив свій обов'язок щодо оплати отриманого газу майже на 11 місяців, тому, надання відстрочки ще на 12 місяців призведе до порушення прав Позивача на отримання своїх коштів в розумний строк.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 25.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3691/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3691/23.
03.11.2022 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 у справі №904/3691/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.01.2024 о 10 год. 00 хв.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній з апеляційною скаргою позивача не погоджується в повному обсязі, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
В судовому засіданні 24.01.2024 оголошено перерву до 20.03.2024 о 10:40.
В судовому засіданні 20.03.2024 оголошено перерву до 01.05.2024 о 12:20.
В судовому засіданні 01.05.2024 оголошено перерву до 15.05.2024 о 12:30.
В судовому засіданні 15.05.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Як встановлено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради підписано договір №5572-НГТ-4 від 30.06.2021р. (далі Договір).
Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природній газ, а Споживам зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах нього Договору (п. 1.1 Договору).
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (п. 1.2 Договору).
За цим Договором може бути поставлений природний газ власного видобутку та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 Договору).
У разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює оператор газорозподільних мереж, а саме: АТ "Дніпрогаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 Договору).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року (п. 2.1 Договору).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору (п. 2.2 Договору).
Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, з тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідної о розрахунковою періоду) надавати коригування замовлених обсягів за цим Договором (п. 2.4 Договору).
Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. використання) Споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (п. 2.5 Договору).
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, яким постачається за цим Договором (п. 4.1 Договору).
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для Сторін за ним Договором здати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 Договору).
Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3 Договору).
Оплата за природній газ за цим Договором (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021р, жовтень 2022р., жовтень 2023р., листопад 2021р., листопад 2022р., листопад 2023р., квітень 2022р., квітень 2023р., квітень 2024р., травень 2022р., травень 2023р., травень 2024р.) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числи (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 нього Договору (п. 5.1 Договору).
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором (п. 5.4 Договору).
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/аба заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу (п. 5.5 Договору).
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30 червня 2024р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1 Договору).
До матеріалів справи долучено додаткові угоди до Договору якими змінювалась ціна природного газу.
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 424 133 987, 48 грн.
Вказане підтверджується складеними актами приймання - передачі природного газу якими визначено найменування предмету постачання, обсяг, ціна, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності наперед та загальна вартість.
Поставлено природного газу у липні - 2021р. - 74264, 14 грн., у серпні 2021 р. - 83907, 49грн., у вересні 2021 р. - 143 820,34 грн., у жовтні 2021 р. - 51 550 035,20 грн., у листопаді 2021 р. - 211 279 667,87 грн., у грудні 2021 р. - 285 305 560,26 грн., у січні 2022 р. - 365 466 911,41 грн., у лютому 2022 р. - 233 787 725,81 грн., у березні 2022 р. - 272 504 438,99 грн., у квітні 2022 р. - 2 817 935,01 грн., у травні 2022 р. - 149 280,47 грн., у червні 2022 р. - 225 498,291 грн., у липні 2022 р. - 208 017,07 грн., у серпні 2022 р. - 188 805,43 грн., у квітні 2022 р. - 348 119,70 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача в частині основного боргу.
Зменшуючи суму стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що погоджується з контррозрахунком відповідача, та вважає що розмір 3% річних - 24433621 грн. 24 коп., інфляційних втрат - 99152333 грн. 06 коп.
Щодо задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради не є фактичним споживачем природного газу. Причиною порушення зобов'язань перед позивачем є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів - населення, що є основним споживачем. Вказана категорія споживачів є найбільш неплатоспроможною. Загальна заборгованість населення складає 1375097689, 09 грн. В умовах збройної агресії росії, критичного зменшення плати за послуги, мораторію на підвищення тарифів ускладнена економічна діяльність відповідача. Порушення зобов'язань відповідачем виникло з незалежних від нього причин та обставин, існування яких виключає наявність умисних дій щодо порушення прав позивача. КП "Теплоенерго" віднесено до переліку стратегічно важливих комунальних підприємств міської ради, включено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури.
Господарський суд погодився з доводами відповідача, що КП "Теплоенерго" є соціально важливим, монопольним суб'єктом господарювання, створеним для задоволення потреб споживачів м. Дніпра у сфері постачання теплової енергії. Збільшення фінансового тиску на й без того збиткове підприємство може спричинити неналежне проходження опалювального сезону, виникнення можливих підстав щодо банкрутства. Наслідком вказаних обставин буде виникнення відповідної соціальної напруженості серед споживачів послуг відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Предметом доказування у даній справі є строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором, правильність здійснених позивачем розрахунків.
Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в частині відмови у стягненні 3% річних, інфляційних втрат та відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 12 місяців починаючи з 03.10.2023р., після набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, 3% річних та інфляційні втрати є різновидом відповідальності, розмір якої у спірних правовідносинах визначений законом і стягнення таких коштів є компенсацією боржника за неправомірне користування коштами Позивача, і не є штрафними санкціями.
В обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу, позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 32 935 363 грн. 54 коп. та інфляційних втрат у сумі 163 834 304 грн. 24 коп., оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце.
Щодо висновку суду про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою цієї статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що будучи ознайомленим з умовами договору, Відповідач усвідомлював, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність.
Згідно з п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Один з видів такої відповідальності встановлений ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки природного газу, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних в заявленому розмірі обґрунтованими та документально підтвердженими.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Як вбачається з матеріалів справи №904/3691/23, сторони в Договорі не передбачили інший розмір процентів річних, а тому стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Саме такий розмір відсотків річних (3%) за прострочення виконання грошового зобов'язання імперативно визначений у ст.625 ЦК України, тобто закріплений на законодавчому рівні.
Як вбачається з матеріалів справи, сума поставленого товару (газу) складає 1 424 133 987,48 грн, невиконання основного зобов'язання мало довготривалий термін та сума основного боргу до стягнення складає 802 193 583,50 грн, у той час коли нараховані 3% річних до стягнення складають лише 32 935 363,54 грн, що складає лише 4,1%, та інфляційних втрат до стягнення складають 163 834 304,24 грн, що складає 20,4%, отже для позивача є більш важливим вчасне виконання відповідачем господарського зобов'язання.
Щодо доводів апеляційної скарги про оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили, судова колегія зазначає наступне.
В обґрунтування зазначеної заяви, відповідач вказує що у разі задоволення пред'явлення ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» позовних вимог, обставини, які змушують КП «Теплоенерго» просити відстрочку є дійсно соціально значимими та винятковими. Адже одномоментне стягнення з КП «Теплоенерго» завідомо непосильної суми заборгованості не дасть очікуваного результату та призведе до порушення балансу інтересів не лише сторін даної справи, але й суспільства в цілому та матиме своїм наслідком накопичення нових боргів підприємством при відсутності можливості їх погашення.
Позивач проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечує, зазначивши, що наведені відповідачем обставини складного матеріального становища не є виключними і стосуються всіх учасників господарських правовідносин, в тому числі і позивача, який, через невиконання грошових зобов'язань відповідачем позбавлений можливості виконувати аналогічні зобов'язання перед контрагентами, працівниками, та вести господарську діяльність.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі з огляду на наступне.
Так, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано, в тому числі, копію Статуту Комунального підприємства "Теплоенерго"( т.1, а.с. - 230-240); звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2023 року ( т. 1 , а.с. - 251-252); довідку № 12 від 28.08.2023 року про сплату 555 537 039,03 грн. на поточний рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на виконання своїх зобов'язань за договором 8093-ПСО(ТКЕ)-4 від 19.10.2022 ( т.2, а.с.-35).
Згідно Статуту Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, предметом діяльності підприємства є: виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими ( розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності; надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання; експлуатація, утримання, розвиток джерел та систем теплопостачання та теплових мереж; організація, проведення поточних, капітальних ремонтів, модернізація та реконструкція об'єктів теплового господарства ( т.1., а.с. -232).
Колегія суддів апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховує обставини наявної дебіторської заборгованості станом на 30.09.2023 року за спожиті послуги постачання теплової енергії перед відповідачем у розмірі 1 541 039 745,62 грн., з них за категорією населення обліковується заборгованість - 1 248 573 821,58 грн. ( т.2., а.с.- 223).
Суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про те, що на своєчасність розрахунків за укладеним договором поставки природного газу вплинули обставини, що не залежали від відповідача: зниження платіжної дисципліни споживачів в умовах дії воєнного стану в Україні, обмеження можливості в повній мірі здійснювати претензійно-позовну роботу, встановлення на законодавчому рівні обмеження щодо порядку, строку та процесу розподілу отриманих за теплову енергію коштів, наявність першочергових зобов'язань з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов'язкових платежів, наявність значної кредиторської заборгованості перед власними контрагентами, наявність витрат на утримання мереж теплопостачання. Таким чином, одномоментне стягнення суми боргу може призвести до тяжких наслідків для підприємства, що зі свого боку може призвести до зриву наступного опалювального сезону і виникнення соціальної напруги у м. Дніпрі.
Суд апеляційної інстанцій враховує, що відповідач в межах цієї справи сплатив позивачу заборгованість за поставку природного газу в сумі 11 999 753,11 грн. під час судового розгляду цієї справи, і ця обставина свідчить, що відповідач частково виконує зобов'язання з оплати за отриманий газ. Крім того, оцінюючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає звернути увагу на те, що господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання відповідачем спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією, можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.
Разом з цим 24.02.2022 на усій території України був введений воєнний стан внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації та загострення бойових дій. Загострення бойових дій на території України беззаперечно вплинуло на платоспроможність як побутових споживачів, так і осіб, що здійснюють господарську діяльність.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, окрім стягнення суми основного боргу в розмірі 802 193 583,50 грн, заявив про стягнення 3 % річних у розмірі 32 935 363,54 грн та інфляційної складової в розмірі 163 834 304,24 грн, що сумарно складають майже 25 % від суми основного боргу, тобто позивач має можливість компенсації від боржника понесених втрат за прострочення виконання власних зобов'язань, тоді як відповідач позбавлений такої можливості в силу обмежень встановлених чинним законодавством України.
Враховуючи положення наведених вище норм права та обставини цієї справи, апеляційний суд вважає, що заявник надав достатньо доказів, які свідчать про те, що його фінансовий стан, а також інші зазначені у заяві обставини у їх сукупності суттєво ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають можливість його виконання в майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 904/3510/23.
Відтак, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення у даній справі на 12 місяців від дати його прийняття.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги Позивача про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, знайшли своє часткове підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід задовольнити; рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат слід скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з відповідача ці нарахування. В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 у справі №904/3691/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 у справі №904/3691/23 - змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504, ідентифікаційний код 32688148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) заборгованість 802 193 583 грн. 50 коп., 3% річних 32 935 363 грн. 54 коп., інфляційних втрат 163 834 304 грн. 24 коп., судовий збір 939 400 грн 00 коп.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 12 місяців починаючи з 03.10.2023р."
Стягнути з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ 1 127 280,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст підписано 24.05.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін