15 травня 2024 року м. Харків Справа № 910/2266/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
за участю секретаря Андерс О.К.
за участю представників:
позивача - Турка-Романюк А.С., ордер серії АІ від 04.03.2024 № 1560894 ( в режимі відео конференції);
відповідача - Рижкова І.П., ордер від 08.02.2024 № 1187642, Архіпової О.В., Наказ від 31.12.2021 №34-к, Посадова інструкція від 30.12.2021;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича, м.Харків, (вх. 640 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 12.02.2024 (суддя Байбак О.І.) у справі №910/2266/23
за позовом фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м. Київ,
про розірвання договору та стягнення коштів,
Фізична особа-підприємець Холоденко Олександр Костянтинович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", в якому просив суд розірвати договір оренди від 11.08.2021 № К2-1/Х-1 та стягнути 254907,41 грн. основного боргу (який складається з 180971,11 грн гарантійного платежу та 73936,30 грн орендної плати за березень 2022 року), а також нарахованих 1194, 22 грн 3% річних та 1784,35 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 617, 651, 652 Цивільного кодексу України, 188, 218, 291 Господарського кодексу України, обґрунтовані наявністю підстав для розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме, виникненням форс-мажорних обставин - запровадженням згідно з Указом Президента № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану, яке обумовило неможливість використання приміщень, які є предметом оренди.
У частині вимоги про стягнення коштів позов обґрунтований з посиланням на наявність підстав для повернення відповідачем гарантійного платежу, оскільки наявність форс-мажорних обставин не передбачає сплату будь-яких штрафних санкцій у випадку розірвання договору, а також повернення позивачу сплаченої орендної плати за березень 2022 року, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2023 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди від 11.09.2021 №К2/Х-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" та фізичною особою-підприємцем Холоденком Олександром Костянтиновичем; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на користь фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича гарантійний платіж у розмірі 180 971,11 грн., орендну плату за березень 2022 року у розмірі 73 936,30 грн., три проценти річних у розмірі 1194,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 784,35 грн. та судовий збір у розмірі 6 552,29 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 зазначене рішення було залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-Компані” задоволенити частково; рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/2266/23 скасовано, а справу № 910/2266/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
В обґрунтування скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд послався на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги щодо того, що судом попередньої інстанції не досліджено та не встановлено обставин існування одночасно чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України для розірвання Договору у судовому порядку, зокрема, не враховано наявності підписаного сторонами акту від 24.02.2022 про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні, згідно з яким орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення, починаючи з 24.02.2022. Тобто, за доводами скаржника, сторони врегулювали договірні відносини у зв'язку зі здійсненням з 24.02.2022 військової агресії проти України та запровадженням згідно з Указом Президента № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану, і тому Договір не став більш обтяжливим для позивача, ніж для відповідача. У частині вирішення спору про стягнення з відповідача гарантійного платежу, скаржник посилається, зокрема, на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню, і така правова позиція щодо застосування універсальної норми - статті 204 ЦК України викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 зі справи № 2-1383/2010, є сталою та послідовною.У зазначеному аспекті скаржник зазначає про неврахування судом попередньої інстанції у вирішенні спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу умов пункту 11.7 Договору, згідно з яким сторони погодили, що у випадку дострокового припинення договору внаслідок будь-яких причин (крім випадку дострокового розірвання, передбаченого пунктом 37.3 Договору), гарантійний платіж не повертається орендареві, а залишається в орендодавця в якості договірної санкції за дострокове припинення договору. Застосовуючи приписи статті 652 ЦК України через встановлення у справі форс-мажорних обставин, суди попередніх інстанцій не врахували існування різниці у таких правових категоріях, як “форс-мажор” та “істотна зміна обставин”, а також різне правове регулювання та правові наслідки виникнення відповідних обставин.
Верховним Судом зазначено, що в процесі нового розгляду даної справи слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам (в т. ч. щодо порядку застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 652 ЦК України в контексті наявності чотирьох умов при істотній зміні обставини для даного конкретного зобов'язання, що попередньо не було враховано у вирішенні спору судами попередніх інстанцій при первісному розгляді справи), перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №910/2266/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на користь фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича 73936,30 грн. орендної плати за березень 2022 року. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" 17 883,57 грн. судового збору.
В обгрунтування висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору суд послався на недоведення позивачем одночасного існування чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, у зв'язку зі зміною істотних обставин, враховуючи те, що при укладанні Договору від 11.08.2021 № К2-1/Х-1 сторони передбачали можливість настання форс-мажорних обставин (в т.ч. у вигляді війни) (п. 31.2.) і їх можливу тривалість протягом більше ніж три місяці (п. 31.5.), а в 31.5. Договору передбачили можливі дії сторін на такий випадок, встановивши, що у разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад 3 місяці) сторони проводять взаємні переговори та консультації і вирішують питання доцільності продовження цього договору чи його дострокового припинення, про що укладається додаткова угода, в той час як сторонами договору підписано Акт про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 17.06.2022 в якому зафіксували зупинення орендарем здійснення господарської діяльності у приміщенні та його використання орендарем з 24 лютого 2022 року, та узгодили, що у зв'язку із зазначеним, орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення починаючи з 24.02.2022 , що в свою чергу додатково свідчить про узгодження між сторонами питання подальшого виконання умов договору з огляду на виниклі обставини, які позивач вважає підставами для розірвання договору. У зв'язку з початком війни, введенням в Україні воєнного стану та зупиненням діяльності торгово-розважального центру “Караван” обидві сторони договору № К2-1/Х-1 від 11.08.2021 позбавлені того, на що вони розраховували при його укладанні, зокрема, позивач з 24.02.2022 не має можливості використовувати орендоване приміщення, тоді як відповідач в той же час не має можливості отримувати за таке користування орендної плати, а тому співвідношення майнових інтересів зберігає рівновагу, або щонайменше не змінено в гіршу сторону для позивача. Позивач в порядку, визначеному п. 31.3. договору протягом 10 календарних днів не надіслав відповідачу письмове повідомлення про факт виникнення форс-мажорної обставини, дату її виникнення та характер, а також не надав відповідачу сертифікат №6300-23-0468 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської торгово-промислової палати за вих. №71/63.01-6 від 03.02.2023 протягом трьох календарних днів з дати отримання, і такий сертифікат відповідач отримав зі сплином 3 місяців після надсилання на адресу відповідача листа від 02.11.2022, а тому з урахуванням вимог п. 31.3 Договору позивач вважається таким, що втратив право посилатися на такі обставини в якості форс-мажорних.
В обґрунтування висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення гарантійного платежу та інфляційних та річних нарахованих у зв'язку з його неповерненням, суд послався на те, що оскільки умови п. 11.6 Договору пов'язують можливість повернення гарантійного платежу з припиненням дії Договору, який є діючим, правові підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні, відповідно й відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 180971,11 грн гарантійного платежу і нарахованих у зв'язку з його неповерненням інфляційних та річних.
В обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 73936,30 грн. орендної плати за березень 2022 року суд послався на наявність передбачених ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України обставин для звільнення позивача як орендаря від сплати орендної плати за березень 2022 року у зв'язку з тим, що в березні 2022 року позивач був позбавлений можливості використовувати передане в оренду приміщення через обставини, за які він не відповідає, що підтверджено сторонами в Акті, датованому 24.02.2022, про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні
Позивач - фізична особа-підприємець Холоденко Олександр Костянтинович подав на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №910/2266/23 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 11.08.2021 № К2-1/Х-1 та стягнення 180971,11 грн гарантійного платежу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач послався, зокрема, на те, що висновок суду про недоведеність позивачем одночасного існування чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, у зв'язку зі зміною істотних обставин, є помилковим з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено того, що в разі визначення сторонами в договорі переліку форс-мажорних обставин, умови, яка вплинула на істотну зміну обставин, то жодна зі сторін договору не може вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України і суд не звернув увагу на такі положення Договору, як право сторін на його одностороннє розірвання, підстави повернення Гарантійного платежу, які в сукупності підтверджують те, що позивач, підписуючи Договір , мав намір здійснювати господарську діяльність в орендованому приміщенні протягом всього строку дії Договору. Висновок суду щодо того, що відповідач також зазнає негативних наслідків, пов'язаних з існуванням воєнного стану в Україні, є хибним та не підтвердженим жодними доказами, враховуючи також те, що відповідно до Акту про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 24.06.2022 відповідач наділений правом у будь-який момент поновити господарську діяльність, у зв'язку з чим позивач буде змушений сплачувати платежі, передбачені Договором, а тому подальше виконання Договору за істотної зміни обставин порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача, як заінтересовану сторону, того, на що він розраховував під час укладення Договору.
При цьому позивач стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що підписанням Акту про призупинення діяльності в орендованому приміщенні, сторони змінили умови Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, зазначивши, що Акт за своєю суттю є пропозицією позивачу підписати з метою фіксації призупинення господарської діяльності орендаря в Торговельному центрі у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, як умови для звільнення орендаря від сплати орендної плати відповідно до положень ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
Крім цього скаржник зазначив про те, що з огляду на наявність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин, з урахуванням умов пунктів 11.6, 11.7 Договору, він має право на повернення сплаченого Гарантійного платежу, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог є помилковим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 для розгляду справи № 910/2266/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2024 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи № 910/2266/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №910/2266/23 та її озгляд призначено в судове засідання з повідомленням сторін на 24.04.2024 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2024 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104 .
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, а представник відповідача проти її задоволення заперечив.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши поясненння представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2021 між позивачем, як орендарем, та відповідачем, укладено договір оренди № К2-1/Х-1 (далі за текстом - Договір; т. с. 1, а. с. 12-30).
За змістом визначень, які містить п. 1.1. Договору:
- “Гарантійний платіж” - це спеціальний платіж, який не є завдатком, та який є додатковим, не передбаченим Цивільним кодексом України способом забезпечення виконання орендарем зобов'язань за цим договором, у тому числі, в частині погашення боргу зі сплати платежів, відшкодування збитків, сплати неустойок або договірних штрафних санкцій згідно умов договору та чинного законодавства (підпункт 1.1.5 пункту 1.1 договору);
- “Торговий центр” - це будівля торгово-розважального центру “Караван Megastor”, розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7 (підпункт 1.1.31 пункту 1.1 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору орендодавець зобов'язався передати в оренду приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити платежі і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором.
На підставі додатка “В” до договору “Торговий профіль орендаря. Дозволене використання приміщення” орендар використовує приміщення для організації роботи кіоску з продажу мобільних телефонів та аксесуарів.
Відповідно до п. 3.1 Договору приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться в торговому центрі - секція № К2-1, 1 поверх.
За змістом п. 6.3 Договору в редакції додаткової угоди від 22.09.2021 (т. с. 1, а. с. 37) в цілях цього Договору датою початку є 30.09.2021.
Строк оренди становить 1090 (одна тисяча дев'яносто) календарних днів та починає обчислюватись з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.
Умови, встановлені Договором, застосовуються до відповідних правовідносин сторін, починаючи з 11.08.2021 (п. п. 6.4, 6.6 Договору).
За змістом п. 8.3 Договору якщо інше не передбачено цим договором, основна орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до п. 11.1 Договору протягом 10 календарних днів з дати укладення цього договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі 150809,26 грн (сто п'ятдесят тисяч вісімсот дев'ять гривень 26 копійок), крім того ПДВ 20%.
У п. 11.6 Договору сторони узгодили, що після закінчення строку оренди повернення гарантійного платежу здійснюється протягом 2 (двох) місяців після отримання відповідної письмової вимоги орендаря із зазначенням реквізитів орендаря (в тому числі, банківських) та суми, але у будь-якому випадку не раніше ніж протягом 2 (двох) місяців після закінчення строку оренди, за умови, що приміщення було повернуто орендарем орендодавцю згідно з положеннями цього договору та після розгляду можливих зустрічних вимог орендодавця.
Згідно з п. 11.7 Договору у випадку дострокового припинення договору внаслідок будь-яких причин (крім випадку дострокового розірвання, передбаченого п. 37.3 Договору), гарантійний платіж не повертається орендареві, а залишається в орендодавця в якості договірної санкції за дострокове припинення договору. У випадку дострокового розірвання, передбаченого п. 37.3 Договору, гарантійний платіж повертається орендарю в порядку, передбаченому п. 11.6 цього Договору.
На підставі п. 31.1 Договору кожна зі сторін договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов нього договору у разі дії форс-мажорних обставин, якщо доведе: що таке невиконання було викликано перешкодою поза її контролем; що від сторони неможливо було очікувати передбачення цієї перешкоди та її вплив на здатність виконати обов'язки за цим договором; що від сторони неможливо було очікувати запобігти або подолали цю перешкоду або її наслідки.
До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, військові дії, блокади, терористичні акти, пожежі, повені, усі інші стихійні лиха чи природні явища, заборонні заходи та/або акти вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 31.2 договору).
Відповідно до п. 31.3 Договору сторона, яка піддалася дії форс-мажорних обставин, не пізніше ніж на 10 (десятий) календарний день зобов'язана надіслати письмове повідомлення іншій стороні про факт, дату виникнення, та характер форс-мажорних обставин, суть впливу на сторону. Належним документальним підтвердженням інформації, які міститься у повідомленні є відповідний документ (сертифікат) Торгово-промислової плати України або регіональної Торгово-промислової палати, який сторона, у якої виникли форс-мажорні обставини, зобов'язана отримати не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання згаданого вище у цьому пункті повідомлення та надати його іншій стороні протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання в обґрунтування фактів, викладених у повідомленні, направленому згідно з п. 31.3 договору.
Пунктом 31.4 Договору передбачено, що у випадку порушення вимог п. 31.3 Договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, втрачає право посилатися та такі обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 31.5 Договору у разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад 3 місяці) сторони проводять взаємні переговори та консультації і вирішують питання доцільності продовження цього договору чи його дострокового припинення, про що укладається додаткова угода.
За змістом п. 37.3 Договору врегульовано питання одностороннього розірвання договору у випадку, якщо орендодавець систематично порушує свої істотні зобов'язання, що виникають за договором.
Матеріали справи свідчать про те, що 30.09.2021 сторонами договору підписано акт прийому-передачі приміщення до Договору (т. с. 1, а. с. 38), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) приміщення: секція № К2-1, площею 8,6 кв. м, розташоване у будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.
13.08.2021 позивачем виконані умови п. 11.1 договору та сплачено гарантійний платіж у розмірі 180971,11 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується квитанцією № ПР_АВ170470ASA_20648877 (т. с. 1, а. с. 39).
Крім того, в процесі виконання умов договору, позивач сплатив на користь відповідача орендну плату за березень 2022 року у розмірі 73936,30 грн, у т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 506 від 17.02.2022 (т. с. 1, а. с. 40).
На підставі Указу Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та досі не скасовано.
Позивач посилається на те, що з 24.02.2022 у м. Харкові та Харківській області ворог здійснював авіанальоти та бомбардування будівель, тривалий час існувала загроза сухопутного вторгнення, так як ворог пробрався на територію Харківської області, деякі населені пункти в Харківській області довгий період були окуповані ворогом, велися важкі бої. Позивач вказує, що зазначене загрожувало його життю та життю його працівників, відповідно здійснювати господарську діяльність в таких умовах було небезпечно для життя та здоров'я у зв'язку з обставинами, які не залежать від позивача.
На підставі наказу позивача № 20, починаючи з 24.02.2022 призупинено господарську діяльність в орендованому приміщенні до скасування (припинення) воєнного стану на території України, і приміщення не використовувалось.
28.02.2022 позивач звільнив найманих працівників за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наказами № 21, № 22, № 23 (т. с. 1, а. с. 42-44).
28.02.2022 Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення необхідності обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено загальний офіційний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
За змістом наведеного листа на підставі статей 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, статуту, ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та підтверджує, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану в Україні є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
17.06.2022 позивачем підписаний Акт, датований 24.02.2022, про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні, в якому (акті) сторони погодили, що:
- даний акт про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні (далі - акт) є пропозицією (офертою), оголошеною суб'єктам господарювання (далі - орендар, орендарі), які перебувають з ТОВ “Крона-Компані” (далі - орендодавець) у договірних відносинах оренди (далі - договір оренди) нежитлових приміщень, які знаходяться у торгово-розважальному центрі “Караван”, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 7 (далі - приміщення), на укладення даного акту, з метою фіксації орендодавцем та орендарями (далі також разом сторони, а кожен окремо - сторона) факту призупинення орендарями господарської діяльності в орендованому приміщенні;
- у зв'язку зі здійсненням 24 лютого 2022 року військової агресії проти України та запровадженням згідно з Указом Президента № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” на всій території України з 05:30 24.02.2022 воєнного стану, який затверджено Верховною Радою України, сторони фіксують зупинення орендарями здійснення господарської діяльності у приміщенні та його використання орендарем з 24 лютого 2022 року;
- у зв'язку із зазначеним, орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення, які знаходяться у торгово-розважальному центрі “Караван”, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 7 (далі - договір оренди), які виникнуть, починаючи з 24 лютого 2022 року;
- сторони домовились, що протягом строку призупинення господарської діяльності орендаря в приміщенні, орендар сплачує заборгованість за договором оренди не пізніше 30.06.2022, а також відшкодовує вартість комунальних послуг згідно показань лічильників, встановлених в приміщенні;
- сторони домовились, що призупинення орендарями господарської діяльності в орендованому приміщенні, зафіксоване даним актом, триватиме до моменту настання будь-якої з цих подій: 1) надіслане орендарю повідомлення від орендодавця; 2) підписання сторонами додаткової угоди до договору оренди або акту про відновлення господарської діяльності в орендованому приміщенні; 3) закінчення строку договору оренди.
- цей акт вступає в силу для сторін з 24.02.2022.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 02.11.2022 позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу відповідача лист, в якому просив достроково припинити Договір на підставі п. 31.5 Договору, у зв'язку з тим, що війна в країні триває вже понад 8 місяців і коли вона буде закінчена, невідомо. Окрім того, позивач звернувся до відповідача з проханням про повернення гарантійного платіжу та сплаченої орендної плати за березень 2022 року.
04.11.2022 відповідач отримав зазначений лист, що підтверджується відомостями, отриманими з офіційного веб-сайту АТ “Укрпошта” (т. с. 1, а. с. 54), однак, відповіді позивачу не надав.
03.02.2023 позивач отримав сертифікат № 6300-23-0468 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської торгово-промислової палати (т. с. 1, а. с. 55), яким засвідчено період дії форс-мажорних обставин за договором для підприємця: з 24.02.2022 та продовження їх дії станом на 03.02.2023.
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач, зокрема, вказує про те, що відповідач безпідставно ухиляється від вчинення дій щодо розірвання договору в зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, що передбачено п. 31.5. Договору. Також позивач зазначає, що не вчиняючи дії щодо розірвання договору відповідач ухиляється від повернення позивачу гарантійного платежу, орендної плати за березень.
Наведені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Як зазначено вище, в обгрунутвання висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору та про стягнення гарантійного платежу та інфляційних та річних нарахованих в зв'язку з його неповерненням, суд послався на недоведення позивачем одночасного існування чотирьох умов, необхідних для розірвання Договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, а також на те, що, оскільки умови п. 11.6 Договору пов'язують можливість повернення гарантійного платежу з припиненням дії Договору, а останній є діючим, правові підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 180971,11 грн гарантійного платежу і нарахованих в зв'язку з його неповерненням інфляційних втрат та річних.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, в частині якої позивач оскаржив рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з частинами першою і другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Стабільність та обов'язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 Цивільного кодексу України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.
Зокрема, частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони на наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору ходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. В ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, які істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 914/865/22.
Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці.
Натомість, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
Відтак, як наголосив Верховний Суд в постанові від 23.09.2023 у даній справі, форс-мажор (стаття 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суд, а не наявність у обставин, у зв'язку з якими він просить розірвати спірний Договір, ознак форс-мажорних. обставин.
Подібна позиція щодо суті істотної зміни обставин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведення позивачем наявності підстав для розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі зміною істотних обставин, враховуючи те, що підписавши Акт про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 17.06.2022, в якому сторони зафіксували зупинення орендарем здійснення господарської діяльності у приміщенні та його використання орендарем з 24 лютого 2022 року, та узгодили, що у зв'язку із зазначеним, орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення починаючи з 24.02.2022, сторони вчинили письмовий двосторонній правочин(договір), в якому чітко відобразили волевиявлення на зміну умов Договору щодо його подальшого виконання відповідно до виниклих істотних обставини, якими позивач обґрунтовує підстави для його розірвання, що відповідно до вказаної норми виключає можливість його розірвання у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки в ній прямо зазначено про можливість розірвання договору за наявності визначених в ній чотирьох умов в разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.
Вказаний Акт має ознаки двостороннього правочину - договору, вчиненого в письмовій формі в розумінні статей 202, 207,626 Цивільного кодексу України. У відповідності до вимог статті 653 Цивільного кодексу України, його вчинено в такій самій формі, як і спірний Договір, до якого внесено відповідні зміни.
Виходячи із вказаного правочину, зміст якого, у відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять узгоджені сторонами умови, в яких чітко викладено волевиявлення сторін, спрямоване на зміну спірного Договору, незазначення у вказаному правочині того, що він є додатковою угодою до спірного Договору не змінює його суті.
З огляду на це, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що підписанням Акту про призупинення діяльності в орендованому приміщенні сторони змінили умови договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з посиланням на те, що вказаний Акт за своєю суттю є лише пропозицією позивачу його підписати з метою фіксації призупинення господарської діяльності орендаря Торговельному центрі, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, як умови для звільнення орендаря від сплати орендної плати відповідно до положень ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
Разом з цим колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що зміна обставин, на які послався позивач в обгрунтування підстав для розірвання спірного Договору, не є істотною в розумінні ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що при укладанні Договору сторони передбачали можливість настання форс-мажорних обставин (в т.ч. у вигляді війни) (п. 31.2.) і їх можливу тривалість протягом більше ніж три місяці (п. 31.5.), а в 31.5. Договору передбачено можливі дії сторін на такий випадок, встановивши, що у разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад 3 місяці) сторони проводять взаємні переговори та консультації і вирішують питання доцільності продовження цього договору чи його дострокового припинення, про що укладається додаткова угода, оскільки відповідні умови як раз і підтверджують намір сторін, в разі настання таких обставин, відповідно змінити свої договірні відносини, що відповідає вказаній ознаці істотності зміни відповідних обставин (зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах).
Проте, наведення в оскаржуваному рішенні зазначеного неналежного обґрунтування не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції по суті щодо відсутності визначених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання спірного Договору.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного Договору.
Щодо позовних вимог про стягнення гарантійного платежу та інфляційних втрат і річних, нарахованих у зв'язку з його неповерненням, суд також дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, пославшись на те, що оскільки умови п. 11.6 Договору пов'язують можливість повернення гарантійного платежу з припиненням дії Договору, а останній є діючим, правові підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні, відповідно й відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 180971,11 грн гарантійного внеску.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №910/2266/23 - залишенню без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця Холоденка Олександра Костянтиновича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №910/2266/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.05.2024.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль