Ухвала від 20.05.2024 по справі 921/600/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"20" травня 2024 р. Справа № 921/600/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. ЗАГС №01-05/1412/24 від 16.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2024 (повний текст - 01.05.2024, суддя Гевко В. Л.)

у справі №921/600/23

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Тернопіль

до боржника Відкритого акціонерного товариства Чортківський завод «Агромаш», м. Чортків, Тернопільська область

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 11.04.2024 заяву ОСОБА_1 про додаткові вимоги кредитора до боржника задоволено частково. Визнано додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 відносно боржника ВАТ Чортківський завод "Агромаш" в сумі 353 879, 44 грн та ухвалено включити їх в реєстр вимог кредиторів як четверта черга. Відхилено грошові вимоги в сумі 1 065 625, 82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 5 368, 00 грн судового збору.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій просить її скасувати в частині стягнення з неї судового збору у розмірі 5 368, 00 грн.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, ч. 2 ст. 254 ГПК України передбачено, що ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції:у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Разом з тим, згідно вимог ч. 2 ст. 47 КУзПБ за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Таким чином, оскаржувана ухвала в частині визнання чи відхилення грошових вимог, згідно зазначених вище норм КУзПБ, може бути оскаржена лише разом із ухвалою за результатами попереднього засідання.

Як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, апелянт просить скасувати ухвалу суду від 11.04.2024 за результатами розгляду вимог кредитора ОСОБА_1 в частині стягнення з такої судового збору за подання заяви із додатковими вимогами до боржника.

Відповідно до п.8 ст. 129, ст.ст. 8, 19 Конституції України, основними засадами судочинства є: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Буквальне тлумачення норми ст. 254 ГПК України дає підстави для висновку про те, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена лише в тих випадках, коли ГПК України містить норму, якою це дозволено.

Конституційний Суд України, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (абз. 2 підп. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 за №3-рп/2010).

Окрім того, при виборі і застосуванні норм процесуального права, згідно вимог ст. 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний враховувати правові висновки Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові №18/1544-10 від 19.06.2018 зазначила, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Тобто, враховуючи вищенаведене, всі судові рішення (в розумінні ч. 1 ст. 232 ГПК України) можна класифікувати за такими критеріями:

1) ті, які не можуть бути оскаржені;

2) ті, які можуть бути оскаржені разом з рішенням;

3) ті, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

З системного аналізу ГПК України вбачається, що пряма заборона на оскарження судових рішень (в розумінні ч. 1 ст. 232 ГПК України) міститься лише в двох процесуальних нормах, а саме: ч. 3 ст. 154 ГПК України, яка стосується заборони оскарження судового наказу в апеляційному порядку, та ч. 2 ст. 189 ГПК України за змістом якої ухвала про припинення врегулювання спору за участю судді оскарженню не підлягає.

Отже, решта судових рішень, які, виходячи з приписів ч. 1 ст. 232 ГПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, залежить від того, чи внесена відповідна ухвала до переліку, який визначений ч. 1 ст. 255 ГПК України, чи ні.

ГПК України розмежовує можливість апеляційного оскарження ухвал разом чи окремо від рішення суду виходячи з обсягу всіх процесуально допустимих ухвал (тобто таких, постановлення або ухвалення яких передбачені ГПК України).

При цьому, ГПК України не містить заборон щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал, постановлення або ухвалення яких процесуальним кодексом не передбачено.

У зв'язку з цим, процесуальні норми, які регламентують можливість апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал, що передбачені ГПК України, не можуть застосовуватись до ухвал, постановлення або ухвалення яких не передбачено процесуальним кодексом.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що питання про стягнення судового збору не буде включене в ухвалу за результатами попереднього засідання, яка є наслідковою до оскаржуваної ухвали, суд дійшов висновку, що відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвали про стягнення судового збору, не позбавляє особу права оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження оскаржуваної ухвали підлягає забезпеченню на підставі зазначених вище ст. 8 та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, які реалізуються, з огляду на положення ч. 2 ст. 3 ГПК України, за змістом якої суд зобов'язаний керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі.

Водночас ст. 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.

Згідно підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 3 028, 00 грн.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутсва учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.

Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Як вбачається з додатків до апеляційної скарги, скаржником не додано до апеляційної скарги доказів надсилання копії апеляційної скарги усім учасникам справи.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог, встановлених п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

При цьому, апелянту необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо ним не буде усунуто недоліки, встановленні при поданні апеляційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258 - 260 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. ЗАГС №01-05/1412/24 від 16.05.2024) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2024 у справі №921/600/23 залишити без руху.

2. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати (надіслати) докази сплати судового збору у розмірі 3 028, 00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги усім учасникам справи - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК