79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" травня 2024 р. Справа №914/1946/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Івасенка Сергія Євгеновича від 22.02.2024
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 ( повний текст рішення складено 14.02.2024, суддя Стороженко О.Ф.)
у справі № 914/1946/23
за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Івасенка Сергія Євгеновича, м. Одеса
про стягнення 107750,90 грн заборгованості за кредитним договором №КБ01.00301.009165180 від 20.12.2021
за відсутності представників
23.06.2023 Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Івасенка Сергія Євгеновича 107750,90 грн заборгованості, що складається з 48207,51 грн боргу за кредитом, 33375,96 грн простроченого боргу за кредитом, 8,50грн процентів за користування кредитом, 9736,99грн плати (комісії) за обслуговування кредиту та 16421,94грн простроченої плати (комісії) за обслуговування кредиту.
В обґрунтування своїх позовних вимог АТ «Ідея Банк» покликається на неналежне виконання ФОП Івасенком С.Є. умов укладеного між ними кредитного договору №КБ01.00301.009165180, в частині повернення отриманих кредитних коштів банку.
Господарський суд Львівської області в рішенні від 07.02.2024 позовні вимоги АТ «Ідея Банк» задоволив: з ФОП Івасенка С.Є. на користь позивача стягнув 81583,47грн боргу за кредитом, 8,50грн процентів за користування кредитом, 26158,93грн комісії за обслуговування кредиту та судовий збір; розстрочив відповідачу сплату коштів, які підлягають стягненню, на 11 місяців в сумах, визначених п. 3 резолютивної частини рішення.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його до Західного апеляційного господарського суду, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що договір кредитування було укладено в 2021 році, тобто в мирний час, його дохід в 2021 році згідно банківської виписки становив 123200 грн, тоді як в 2023 такий зменшився до 44500 грн. Відповідач стверджує, що позивачем не було запропоновано йому жодної пропозиції про реструктуризацію боргу або ж скасування такого, в письмовому вигляді. Разом з тим, відповідач покликається на складне матеріальне становище, зазначає про наявність на утриманні дитини з інвалідністю, настання форс-мажорних обставин, що настали через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану в країні, внаслідок чого його господарська діяльність втратила свою прибутковість. Апелянт, з покликанням на Закон України №2120-ІХ вказує, що на період дії воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростував доводи апелянта та зазначив, що АТ «Ідея Банк» неодноразово пропонував відповідачу вихід зі складної ситуації шляхом реструктуризації боргу або погашення заборгованості на умовах лояльної пропозиції, однак відповідач жодного варіанту, запропонованого банком, не погодив. Банк заперечує доводи апелянта про звільнення його від відповідальності перед кредитором за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки вказаним законом не передбачено звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів. Позивач вважає покликання апелянта на сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує настання форс-мажорних обставин, безпідставним, оскільки такий не є документом, що був виданий за зверненням відповідного суб'єкта для якого настали визначені форс-мажорні обставини. Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, а лише може звільнити від відповідальності за порушення зобов'язань.
Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 273 ГПК України, враховуючи, що сторони виклали письмово свої позиції, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
20.12.2021 між АТ «Ідея Банк» (кредитор) та ФОП Івасенком С.Є. (позичальник) було укладено кредитний договір №КБ01.00301.009165180, згідно з умовами якого банк надав позичальнику 89000,00 грн кредиту (шляхом зарахування коштів на поточний рахунок) для поповнення обігових коштів, зі строком повернення до 20.12.2023.
Надання позивачем кредиту підтверджується меморіальними ордерами від 20.12.2021 та не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на визначених цим пунктом умовах, зокрема, процентна ставка фіксована та становить 0,01%; комісія за видачу кредитних коштів становить 0,99% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,2% від суми кредиту; графік повернення кредиту визначений додатком № 1 до договору кредиту.
За умовами п. 2.3-2.4 кредитор надає кредит у день підписання даного договору шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника; кредит надається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором.
Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно графіку (п. 4.2 договору).
ФОП Івасенко С.Є. вимоги умов кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів і комісії за графіком не виконав, оскільки з 22.03.2022 припинив виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим банк звернувся до позичальника з вимогою від 03.04.2023 про дострокове виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 5.2.5 договору.
Сума боргу відповідача за кредитом (станом на 18.05.2023) складає 81583,47 грн, за процентами 8,50 грн, а за комісією 26158,93 грн, розрахунок яких здійснено відповідно до умов договору, а наявність заборгованості за кредитом підтверджується випискою по рахунку позичальника.
Невиконання позичальник умов договору в частині повернення кредитних коштів, а також не виконання вимоги банку про дострокове виконання грошових зобов'язань слугувало підставою для звернення АТ «Ідея Банк» до суду з даним позовом.
З огляду на характер спірних правовідносин, предметом доказування в даній справі є встановлення факту неналежного виконання умов договору в частині повернення кредитних коштів та оплати за процентами і комісією.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (положення ч.1 ст.626 ЦК України). Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), у відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
За умовами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надані жодні докази, які б з достовірністю стверджували про оплату ним заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, включно з процентами, та встановивши, що такий є арифметично правильним, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 81583,47 грн заборгованості за кредитом, 8,50 грн процентів за користування кредитом та 26158,93 грн комісії за обслуговування кредиту.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією, з огляду на таке:
- покликання апелянта на звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором у відповідності до Закону України №2120-ІХ, яким було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, відхиляються судовою колегією, позаяк приписи п. 18 вказують на те, що позичальник звільняється від відповідності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, вказаний пункт не звільняє позичальника від обов'язку виконання вимог, укладеного з банком договору в частині сплати обов'язкових платежів;
- покликання апелянта на настання форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення від виконання умов кредитного договору відхиляються судом з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 14.06.20222 у справі № 922/2394/21, в якій вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідних висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
З огляду на вказані обставини, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, водночас вважає за доцільне зазначити, що судом першої інстанції, з врахуванням скрутного становища відповідача, зумовленого описаними у його поясненнях сімейними обставинами та військовою агресією російської федерації проти України, було задоволено клопотання ФОП Івасенка С.Є. про розстрочення сплати коштів з визначенням сум та строків щомісячних платежів до 01.02.2025 включно.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської від 07.02.2024 у справі № 914/1946/23.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Івасенка Сергія Євгеновича відмовити
Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі №914/1946/23 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 23.05.2024.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік