20.05.24
Справа №522/19529/23
Провадження №2/522/2712/24
Іменем України
20 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.
за участю секретаря судових засідань Купцова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
03 жовтня 2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
13 жовтня 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 яка заповіт не складала.
Разом з цим, як зазначає Позивача, вона разом з померлою проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала Позивачу та померлій в рівних частках.
27 серпня 2023 року Позивач звернулась до приватного нотаріуса для вступу у спадщину, проте їй було відмовлено з підстав пропуску строку на прийняття спадщини.
Звертаючись до суду, позивача зазначила, що пропустила строк на прийняття спадщини у зв'язку з тим, що була юридично необізнана відповідно до строків на подання заяви про прийняття спадщини. Також вважала, що оскільки на момент смерті мати проживала з нею, то Позивач автоматично вступила в спадок і її непотрібно звертатись до нотаріуса для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.
В судове засідання 20 травня 2024 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином.
Позивачка надала заяву про слухання справи за відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надав заяву про слухання справи за відсутності, проти ухвалення рішення не заперечував. Зазначив, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради є неналежним відповідачем по справі, а належним відповідачем є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якою є Одеська міська рада.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, померла ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
27 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімовоної Г.В. з заявою про прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 вересня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімовоної Г.В. надано роз'яснення норм спадкового права щодо спадкування майна ОСОБА_2 , у відповідності до яких повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду, Позивач зазначила, що пропустила строк на прийняття спадщини у зв'язку з тим, що була юридично необізнана відповідно до строків на подання заяви про прийняття спадщини. Також вважала, що оскільки на момент смерті мати проживала з нею, то Позивач автоматично вступила в спадок і її непотрібно звертатись до нотаріуса для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцемпостійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18, провадження № 61-14756св23.
В постанові Верховного суду від 28 жовтня 2019 року по справі № 761/42165/17-ц визначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивачка зазначила, що пропустила строк на прийняття спадщини з підстав юридичної необізнаності позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, що дає підстави суд визнати неповажними причини пропуску строку на прийняття спадщини.
Також, суд не приймає до уваги твердження Позивача відносно того, що Позивач фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, оскільки на момент смерті вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене твердження суд не приймає до уваги з підстав того, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного проживання Позивача разом з померлою за зазначеною адресою.
Разом з цим, посилання відносно того, що Позивач разом з померлою мають спільне майно на підставі Договору купівлі-продажу частин квартири, суду не дають підстави встановити, що ОСОБА_1 проживала разом з померлою ОСОБА_2 за зазначеною адресою, а як наслідок і прийняла фактично спадкове майно.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність причин, які можуть бути визнані поважними для подання заяви про прийняття спадщини.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Звертаючись до суду, судом було залишено без руху позовну заяву та роз'яснено стосовно належного Відповідача по справі.
Так, судом в ухвалі суду від 04 жовтня 2023 року роз'яснено, що відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини чи відмови від неї - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якою є Одеська міська рада.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, суди відкривають провадження в такій справи у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особи відповідальних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 зазначено, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Аналогічні висновки викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19).
Отже, відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини чи відмови від неї - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якою є Одеська міська рада.
Разом з цим, Позивач звертаючись до суду визначив в якості Відповідача Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, яка є неналежним відповідачем в даній категорії справ, що є самостійною підставою для залишення позовних вимог без задоволення.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення з підстав їх необґрунтованості та пред'явлення позову до неналежного Відповідача.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст.ст. 16, 1220, 1222, 1223, 1227, 1261, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 24 травня 2024 року.
Суддя Чернявська Л.М.