Справа № 522/11097/23
Провадження № 1-кс/522/2841/24
24 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із заявою, у якій просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2023 року в частині заборони користування автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2010 року РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області; змінити місце зберігання автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 , скасувати зберігання на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А; зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні № 12023162510000823 від 12.06.2023 року передати автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 або її представнику ОСОБА_4 , та зобов'язати посадових осіб спеціального майданчика тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А передати безоплатно автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 власнику ОСОБА_5 або її представнику ОСОБА_4 .
Заявник в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав, що заяву підтримує та просить її розглянути без його участі.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2023 року по справі № 522/11097/23 задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню № 12023162510000823 від 12.06.2023 року, накладено арешт із забороною розпорядження та користування на автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2010 року РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області належить: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , із установленням подальшого місця зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А. Після проведення всіх необхідних експертиз зобов'язати слідчого або прокурора у даному кримінальному провадженні повернути автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 власнику на відповідальне зберігання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.06.2023 року, приблизно о 14 год. 00 хв., в Приморському районі м. Одеса, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 рухаючись по вул. Семінарська з боку Французького бульвару, на регульованому перехресті з пр. Шевченко, при виконанні лівого повороту, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину проспекту Шевченко, в результаті чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та була спрямована до лікарні.
10.06.2023 року під час огляду місця дорожно-транспортної пригоди автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 був оглянутий, вилучений та поміщений на спеціальний майданчик тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А.
12.06.2023 року автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному проваджені № 12023162510000823 від 12.06.2023 року.
Автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 належить на праві власності: ОСОБА_5 , (адреса: АДРЕСА_2 ), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2010 року РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 09.08.2023 року, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , представляти її інтереси з питань експлуатації, обслуговування, також продати, зняти з обліку, страхувати, проходити техогляд, одержати в разі необхідності тимчасовий реєстраційний талон на належний їй автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 . Для чого йому надано право у тому числи забирати транспортний засіб зі штрафмайданчику, вести від імені власника справи в усіх судових установах стосовно вищезазначеного транспортного засобу.
На теперішній час автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», BH3590CO зберігається, на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту, визначеному ухвалою суду від 13.06.2023 р. Слідчим у кримінальному провадженні призначено проведення експертиз під час яких необхідно оглянути транспортний засіб. Автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 було оглянуто, адже відпала необхідність утримувати автомобіль на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту. Крим того, автомобіль тривалий час знаходиться на відкритому майданчику, піддається атмосферним явищам, які його ушкоджують.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а підчас судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді підчас досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
Слідчий в судове засідання не з'явився, просив заяву розглянути без його участі, проти її задоволення не заперечує.
Розглянувши заяву, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -
Заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2023 року в частині заборони користування автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2010 року РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Змінити місце зберігання автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 , скасувати зберігання на спеціальному майданчику тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А.
Зобов'язати уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12023162510000823 від 12.06.2023 року передати автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 або її представнику ОСОБА_4 .
Зобов'язати посадових осіб спеціального майданчика тимчасового утримання автотранспорту № 6 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27А передати безоплатно автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», НОМЕР_1 власнику ОСОБА_5 або її представнику ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
24.05.2024