Справа № 471/603/24
Провадження №2-о/471/25/24
Номер рядка звіту 30
"20" березня 2024 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Холоденко І.Ю.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Братське цивільну справу за № 471/603/24 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно кривдника
ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила суд видати обмежувальний стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог заявник повідомила, що вона є постраждалою від домашнього насильства, з боку чоловіка ОСОБА_1 . Свідками домашнього насильства також є їх спільні діти. ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а також йому виносився терміновий заборонний припис, однак вона продовжує страждати від його дій по відношенню до неї та дітей, тому просить суд видати обмежувальний припис.
Заявниця в судове засідання не з'явилась, в заяві просила розглядати справу за її відсутності..
Заінтересована особа ОСОБА_1 суду пояснив, що з ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, мають трьох неповнолітніх дітей. Протягом трьох місяців у сім'ї виникла напружена ситуація, дружина «підпала» під поганий вплив своєї подруги та на ґрунті цього почали виникати конфлікти. Конфлікти виникають між ним та дружиною, з дітьми він не лається, однак вони бувають присутніми при сварках батьків. Наразі спільно подружжя не проживає, він бачиться з дітьми, телефонує їм, приходить до школи, відносини між ним та дітьми добрі. ОСОБА_2 просить заборонити йому наближатися до будинку ближче ніж 100 метрів, однак повз її будинку він ходить на роботу та до магазину, іншого шляху немає. Просить не забороняти йому спілкуватися з дітьми, так як ніякої шкоди їм він не спричиняє.
Вислухавши пояснення, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Вiдповiдно до пунктiв 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобiгання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - дiяння (дiї або бездiяльнiсть) фiзичного, сексуального, психологiчного або економiчного насильства, що вчиняються в ciм'ї чи в межах мiсця проживання або мiж родичами, або мiж колишнiм чи теперiшнiм подружжям, або мiж iншими особами, якi спiльно проживають (проживали) однiєю сiм'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних вiдносинах чи у шлюбi мiж собою, незалежно вiд того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому мiсцi, що й постраждала особа , а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала вiд домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якiй формi. Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якiй формi. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захiд тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
У частині другій статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Такі докази заявником в повній мірі не надано. Так, заявником не підтверджено необхідність заборони спілкування ОСОБА_1 з дітьми.
Частиною 4 статті 350-6 ЦПК України передбачено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.
Отже, аналізуючи викладені обставини та правові норми суд приходить до наступних висновків.
Зважаючи на вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Враховуючи усі досліджені докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 на строк один місяць.
Керуючись положеннями Глави 13 Розділу IV ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно кривдника - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 1 місяць, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- заборонити ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати , ОСОБА_2 .
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори, в тому числі надсилати смс - повідомлення з ОСОБА_2 .
Обмежувальний припис видати строком на 1 місяць.
На виконання вимог ст. 350-8 ЦПК України, про видачу або продовження обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його винесення може бути подана апеляційна скарга в порядку ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2024 року.
СуддяІ.Б. Гукова